Тема 2. Вимоги до особистості учителя

роботи, вирішувати конкретні педагогічні завдання, використовувати теоретичні положення педагогіки у конкретних ситуаціях, бачити в явищах навчально-виховного процесу педагогічну суть.

Педагогічне мислення має відповідати певним критеріям і параметрам:

• здатності аналізувати виховні явища і факти в їх цілісності, взаємозв'язку взаємозалежності;

• здатності прослідкувати генезис педагогічних взаємодій і впливів; здатності співвідносити педагогічну дію з цілями та результатами нав-і ниїм і виховання;

• здатності використовувати у педагогічній мислительній практиці всі типиі способи мислення;

• здатності здійснювати в єдності аналіз і синтез педагогічних явищ, розрізняти педагогічну істину від помилок;

• здатності у педагогічній теорії і практиці переходити від абстрактного (ідеї) до конкретного — педагогічної ситуації—і мисленно рухатись у зворот¬ним у напрямку;

• здатності відмовлятися (заперечувати) від усталених шаблонів і стерео-німів, шукати і знаходити нові оцінки, узагальнення, підходи, дії;

• здатності використовувати теорію і нові ідеї у практичному, творчому пошуку;

• здатності ефективно застосовувати логіку фактів і переконливу аргументацію в діалозі з дітьми;

• здатності проявляти гнучкість мислення та оперативність; - здатності співвідносити тактичні і стратегічні дії.

Майбутньому вчителеві важливо з перших днів навчання у вищому закладі овіти виробляти в себе установку на оволодіння педагогічним мисленням. Для цього важливо вчитися не відкидати важкопояснюване, а спокійно і напогливо шукати підходи до розуміння складного педагогічного явища, глибоко осмислювати його, перевіряти істинність оцінок і висновків практикою і колективним обговоренням.

Невід'ємною рисою сучасного вчителя має бути його оптимізм. Він впли-нас на ефективність навчання школярів, викликає у них позитивні емоції: добрий настрій, зацікавленість і захопленість справою, активність, рішучість, упевненість у своїх силах. "Треба, щоб учитися було переможно, радісно і легко", — і оворив дитячий письменник Борис Житков.

Камертоном цього бадьорого, мажорного стану є, передусім, вчитель, ного поведінка. У розвитку оптимізму важливу роль відіграє "гімнастика"

1. Див.: Лихачев Б.Т. Педагогика. — Москва: Прометей, 1993. — С. 58-59.

2. ДивЛьвова Ю.Л. Деякі питання психології праці вчителя. — К.: Знання, 1972. — С. 25.

РОЗДІЛ І. Педагогічна діяльність і особистість педагога

почуттів: учитель повинен зміцнювати себе в радості, доброті, бадьорості, енергійності. А. Макаренко з цього приводу прямо вказував, що педагог повинен бути веселим, бадьорим, мусить робити для цього певні зусилля, створювати свій настрій.

Важливою рисою вчителя є педагогічний такт. Це — професійна, психо-лого-педагогічна особливість поведінки вчителя у взаємовідносинах з учнями, яка відповідає цілям і завданням виховання і проявляється у творчій, педагогічно виправданій його діяльності. Педагогічний такт передбачає відповідне ставлен¬ня до учнів, уміння в кожному конкретному випадку знаходити правильну лінію поведінки. Він потрібен вчителю у системі його виховного впливу як на учнівський колектив, так і на кожного учня зокрема.

Особисті якості вчителя в їх сукупності становлять його авторитет .Авторитет учителя — загальновизнана учнями та їхніми батьками значущість достоїнств учителя й заснована на цьому сила його виховного впливу на дітей. До таких достоїнств належать висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність.1

Учні вважають авторитетним того вчителя, який глибоко знає свій предмет і майстерно його викладає, любить дітей, відчуває їхні наміри і прагнення, доброзичливо відгукується на них.

Український письменник Ю. Збанацький, сам педагог, у повісті "Малиновий дзвін" так описує вибір педагогічної професії героєм твору Тарасом Демидо-вичем: "З самого дитинства я звик дивитися на вчителя як на щось виняткове, як на людину особливої природи. Мій перший учитель був для мене святинею... У своїх дитячих мріях я плекав у собі народного вчителя. Мені хотілося бути в усьому схожим на свого вихователя... Для мене навіть звання "учитель" містило в собі незвичайний, неосяжний зміст. Учитель, Людина, яка знає все, бачить все, розуміє все. Учитель не для себе живе — для народу. То ж якою треба бути людиною, щоб заслужити всенародну пошану! І коли я сам став учителем, то вже ніколи не забував того, як на мене дивляться учні, їхні батьки..."

Серед вимог до сучасного вчителя не останнє місце займає і його зовнішній вигляд. У дитячому віці, вважав К. Ушинський, зовнішнє і внутрішнє, форма і суть змішуються дуже легко. І неохайна, задушна шкільна кімната, подертий, заяложений, погано надрукований підручник майже так само відбивають у дітей бажання вчитися, як, наприклад, неприваблива, непристойна зовнішність учителя. Педагог повинен бути особливо вимогливим до свого одягу і прикрас. "Тому я, — казав А. Макаренко про себе, — жодного разу не вийшов з непочищеними чобітьми або без пояса".2

1. Див.: Гончаренко С. Український трологічний словник. — К.: Либідь, 1997. — С. 14.

2. Макаренко А.С. Твори: В 7-ми т, — К., 1954. — Т.5. — С. 201.