7.Післяопераційне лікування:

1)протягом 4-5 діб — на парентеральному харчуванні;

2)переливання 10% розчину глюкози, амінокапронової кислоти, альбуміну, плазми;

3)з метою профілактики тромбозів анамтомозів — інгібітори протеолізу, гепатопротектори, антибіотики;

4)введення реополіглюкіну із розрахунку 6-8 мл/кг;

5)підтримання часу згортання в межах 6-8-10 хв.

Перед випискою із стаціонару всім пацієнтам проводиться УЗД та ФЕГС на 10 добу після операції, за допомогою якого контролюється прохідність шунта, зменшення напруження та довжини варикозно розширених вен стравоходу та шлунку.

8.Диспансерний нагляд:

здійснється педіатром та хірургом за місцем проживання. Діти, які перенесли ДСРА, підлягають повному обстеженню не менше 2 разів на рік. Проводиться:

• контроль загального аналізу крові (показники кількості лейоцитів, еритроцитів, тромбоцитів, рівень гемоглобіну, гематокриту);

• контроль біохімічного аналізу крові (рівень білірубіну, АЛТ, АСТ, тімолова проба, лужна фосфатаза, альфа-амілаза);

• ФЕГС;

• УЗД.

Діти, які хворіли омфалітом, пупковим сепсисом, гемолітичною хворобою новонароджених, гепатитом, а також яким здійснювалась катетеизація пуповинної вени, належать до групи ризику щодо розвитку синдрому портальної гіпертензії та підлягають диспансерному нагляду.

Протокол лікування захворювань

ДИВЕРТИКУЛА МЕККЕЛЯ

1. Шифр мкх-10 - q 43.0

2. КЛІНІЧНІ ФОРМИ: дивертикуліт (гострий, хронічний) – 14%

непрохідність кишківника (странгуляція, інвагінація

защемлення у грижі), обтурація – 25,3%

пептична виразка з кишковою кровотечею – 43%

пухлини (доброякісні, злоякісні) – 3%

пупочна фістула - 3,4 %

грижутворення (грижа Літтля) – 11%

3.Клінічна картина на догоспітальному етапі.

Для захворювань дивертикула Меккеля характерні 3 вида симптомів:

• біль у животі (гострий початок, болі без чіткої локалізації, частіше у

навколопупочні ділянці, блювота, підвищення темпе-

ратури, збільшення лейкоцитозу)

• шлунково-кишкова кровотеча (незначна, профузна, рецидивуюча)

• кишкова непрохідність (гострий початок, схваткоподібні болі в животі,

блювота, затримка стільця, здуття живота, при інвагіна-

ції – домішки крові у стільці).

4. Терапія на догоспітальному етапі

Доречна у випадках кишкової кровотечі, яка на початкових стадіях за-

хворювання підлягає консервативному лікуванню - проведенню консервативної гемостатичної терапії.

При неефективності консервативного лікування кишкових кровотеч з дивертикула Меккеля, а також при наявності гострих клінічних ознак з боку черевної порожнини показана госпіталізація в спеціалізоване відді-

лення для здійснення оперативного втручання в ургентному порядку.

З приводу хронічних дивертикулітів рекомендована планова диверти-

кулектомія.

5.КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ НА ГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

Такі ж , як у п.3.

Диференційна діагностика проводиться з:

• гострим апендицитом

• поліпозом кишківника

• різноманітною гастроентерологічною патологією.

6. ДІАГНОСТИКА ДИВЕРТИКУЛА МЕККЕЛЯ

• Консультатівні огляди суміжних фахівців для виключення патології, що

має подібну клінічну картину (гастроентеролога, гематолога, педіатра).

• Радіоізотопне дослідження (сцинтіграфія) - результати цього дослід-

ження оцінюються як позитивні, якщо має місце аномальна акумуляція ра-

діонукліда.

• Лапароскопія.

• Пробна (діагностична) лапаротомія.

7.ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА ПІДГОТОВКА

Здійснюється анестезіологом в залежності від проявів захворювання і

стану хворого з необхідною скринінговою лабораторною діагностикою,

потрібною для проведення планового або термінового оперативного втру-

чання.

Обов,язковим є передопераційне введення за 40 хвилин перед операці-

єю, під час премедикації, внутрішньовенно антибіотика (цефалоспорина

П – Ш покоління).

8.ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ

Вид оперативного втручання залежить від форми дивертикула, а саме

від ширини його основи. Індивідуально при кожному клінічному випадку

здійснюються:

• дивертикулектомія із занурюванням кукси у кисетний шов (при вузько-

му дивертикулі Меккеля),

• клиноподібна резекція дивертикула,

• видалення дивертикула відкритим способом між 2-ма затискачками,

• сегментарна резекція кишки з дивертикулом Меккеля.

9. ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНЕ ЛІКУВАННЯ

• Інфузійна терапія з метою дезінтоксикації, корекції водно-елекролітних зрушень, білкового складу крові, гемостатичною метою, тощо.

• Парентеральне харчування.

• Антибіотикотерапія (цефалоспорини П-Ш покоління, метронідазол).

• Вживання рідини і харчування розпочати при наявності перистальтики і відсутності застійного вмісту в шлунку.

10. ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Здійснюється педіатром і хірургом на протязі 6 місяців післяоперацій-

ного періоду. Показані курси протизлукової терапії.