5. Хірургічне лікування.

Передопераційна підготовка.

Визначає анестезіолог згідно протоколів.

Оперативне втручання.

Декомпресія внутрішньокісткового осередку запалення здійснюється шляхом ощадливих остеоперфорацій. Остеоперфорації можна здійснювати тонким свердлом або голками-свердлами конструкції К.П.Алексюка. Крізь полівінілхлорідні трубки або постійні голки в подальшому здійснюють введення антисептиків, антибіотиків в уражену кістку ( лінкоміцин 10 мг/кг на 10-15мл 0.25% розчину новокаїна 2 рази на добу 10-15 діб).

Для дренування підокісної флегмони або флегмони м′яких тканин здійснюються ощадливі розрізи довжиною до 2 см. Артрити, що виникли у малюків, пунктуються щоденно до досягнення санації з введенням у суглоб антибіотиків, а у дітей старшого віку слід здійснювати мікродренування або ощадливу артротомію.

При наявності артриту, особливо небезпечного в кульшовому суглобі, проводиться пункція суглобу, евакуація гною, промивання антисептиками, введення антибіотиків.

Накопичення гною при 2-3 пункції слугує показанням до дренування суглобу трубочкою з промиванням і введенням антибіотиків 2 рази на добу.

5. Післяопераційне лікування.

Під час лікування слід додержуватись триєдністі напрямків лікування: вплив на макроорганізм, мікроорганізм і осередок запалення.

Вплив на макроорганізм містить боротьбу з інтоксикацією (інфузійна терапія, ультрафіолетове опромінення крові), підтримку та стимуляцію захисних сил організму (замісна імунотерапія, використання імуномодуляторів), посиндромну (оксигенотерапія, стабілізація показників геодинаміки, корекція розладів метаболізму), десенсибілізуючу терапію, вітамінотерапію. Обсяг цих заходів залежить від виразності системної реакції організму на інфекцію.

Вплив на мікроорганізм здійснюється шляхом проведення раціональної антибіотикотерапії. При септико-піємічних формах ГГО препаратами вибору являються цефалоспоріни ІІІ генерації (цефтріаксон, цефотаксим 50-100 мг/кг) + аміноглікозиди (амікацин, нетроміцин 9 мг/кг) + метронідазол (15 мг/кг); фторхінолони (абактал, заноцин 10 мг/кг), карбапенеми (тієнам, меропенем 60 мг/кг).При локальних формах ГГО препаратами вибору являються цефалоспоріни ІІ та ІІІ генерації.

Вплив на осередок запалення складається з проведення локальної протимікробної терапії (внутрішньоочагова стартова емпірична терапія: лінкоміцин, канаміцин, стрептоміцин, діоксидін). Тривалість внутришньокісткової протимікробної терапії – 3-4 тиж, препарати слід змінювати кожні 7-10 діб відповідно до антибіотикограми.

Раціональна фіксація забезпечує не тільки спокій ураженого остеомієлітом сегмента, але й попереджає такі ускладнення, як патологічний перелом, дистензійний вивих. З цією метою доцільно користуватися глибокими гіпсовими шинами при ураженні с/3 і н/3 стегна, кісток гомілки, передпліччя та плеча, а при ураженні кульшового суглоба – застосовувати функціональні засоби – витягання за манжетку, за „гіпсовий чобіток”, розвантажувальні апарати; у малюків при ураженні плеча – бинтова пов′язка Дезо, при ураженні передпліччя,

с/3 і н/3 стегна, гомілки доцільно користуватися також глибокими гіпсовими шинами, а при ураженні кульшового суглоба - подушка Freika, стремена Pavlik, клеолове витягання за Somerville-May. Середні строки імобілізації для старших дітей – 2 – 3 міс, для немовлят – 3 – 4 тижні.

Фізіотерапія

У перші 6 діб призначається УВЧ, далі протягом 10 діб - магнітотерапія, потім – електрофорез з антибіотиками, хлористим кальцієм.