8. Реабілітаційні заходи.

Головними принципами реабілітації дітей із ГГО є поетапне комплексне лікування та диспансеризація. Після виписування з стаціонару амбулаторно проводиться лікувальна фізкультура, масаж, бальнеотерапія, санація осередків хронічного інфікування (гнійно-запальні захворювання шкіри, мигдаликів, вух, зубів тощо). Протирецидивну терапію доцільно проводити двічі на рік (весною та восени), використовуючи комплекс заходів: вітамінотерапію, імуномодулятори, десенсибілізуючу терапію, а на locus morbi – електрофорез з антибіотиками, магніто- та лазеротерапію. Контрольне клініко-рентгенологічне дослідження здійснюється через 3 – 6міс після виписування з стаціонару, в подальшому – один раз на 12 міс протягом 3 років. До кінця періоду зростання дитина, що перенесла ГГО, повинна бути під наглядом дитячого хірурга або ортопеда.

Дітям з дистензійним вивихом стегна після ліквидації запальних явищ сумісно з ортопедом здійснюється повторна спроба вправлення з наступною іммобілізацією. При деструктивних вивихах спроба ортопедичного лікування проводиться в 4-5 років, що рідко дає позитивні результати, і завершується ендопротезуванням кульшового суглобу в віці після 12-15 років. Патологічні переломи при неефективності консервативного лікування також підлягають оперативному остеосинтезу. Диспансерне спостереження із здійсненням необхідних корегуючих втручань проводиться до юнацького віку, при показаннях хворі в подальшому передаються дорослим ортопедам.

9. Санаторно-курортне лікування.

Важливу роль у повній реабілітації дітей із ГГО відіграє санаторно-курортне лікування, яке здійснюють за ощадливими та тонізуючими режимами. Санаторно-курортне лікування передбачає лікувально-оздоровчі заходи (аеро-, геліо- і таласотерапія, бальнео- і пелоїдотерапія), які доцільно проводити у комплексі з проти рецидивною терапією.

Протокол лікування дітей з гастрошизісом

1. Шифр МКХ-10 - Q79.3

2. Назва захворювання – вроджений параумбілікальний дефект передньої черевної стінки розмірами 3-4см зправа від пупка з евентрацією органів у внутрішньоутробному періоді. Характерною ознакою вади є те, що евентровані органи не вкриті ембріональними оболонками, а знаходяться в „панцирі”, який представляє собою товстий шар фібрину, змазку новонародженого, морфологічні елементи запального процесу. Евентровані органи нерівномірно розширені, інфільтровані, щільно зпаяні між собою і мають специфічний синюшний колір. Евентрований кишечник укорочений в основному за рахунок тонкого кишечнику. Найчастішими супутніми вадами розвитку при цій патології бувають крипторхізм, незавершений поворот кишечника, інтестинальні атрезії, стенози, дивертикул Меккеля. У 20% дітей з гастрошизісом буває затяжний ентероколіт.

3. Діагностика на догоспітальному етапі:

• антенатальна діагностика – здійснюється на 10-му тижні вагітності за допомогою ультрасонографії (ехолокація дає нерівні контури евентрованих органів, відсутність грижового мішка, розташування пуповини з боку від центру живота); визначення альфа-протеїну в крові матері (підвищений рівень його спостерігається при гастрошизісі і омфалоцеле);

• типова клінічна картина;

Місцем пологів повинні бути перинатальні центри, куди попередньо, до народження дитини, госпіталізуються вагітні. Про народження дитини з гастрошизісом попередньо повідомляється регіональний центр дитячої хірургії.