6. Післяопераційне лікування.

Післяопераційне лікування проводиться у відділенні реанімації і інтенсивної терапії, де продовжується проведення інфузійної терапії, антибіотикотерапії, адекватного знеболення.

Шлунковий зонд видаляється при появі перистальтики і відсутності шлункового стазу.

Призначається іонофорез з йодистим калієм або лідазою.

За необхідністю проводиться стимуляція перистальтики загально прийнятими методами.

7. Диспансерне спостереження.

1. Після виписки з стаціонару продовження курсів електрофорезу з йодистим калієм - 2 курси в рік по 20 сеансів кожний.

2. Направлення на санаторно-курортне лікування через 12 місяців після оперативного лікування.

Протокол діагностики та лікування вад розвитку, що проявляються високою кишковою непрохідністю

1.Шифр мкх-10 - q41

2.Назва захворювання:

-мембранозна форма атрезії та стеноз шлунку;

-кістозне подвоєння шлунку;

-предуоденальне розташування v.portae (зовнішній стеноз дуоденум);

-атрезія або стеноз 12-палої кишки;

-кільцевидна (підковоподібна) підшлункова залоза;

-мальротація кишечника;

-аберантна судина (a.mesenterica superior);

-кіста холедоха.

3. Діагностика на догоспітальному етапі:

-обільна блювота зеленого кольору, яка посилююється після харчування, зригування різного ступеня інтенсивності;

-зондування шлунку катетером № 10-12 з метою визначення об’єму та характеру вмісту (при наявності у шлунку вмісту 15-30мл слід запідозріти наявність обструкції, а за характером- зелень або безколірна рідина-

рівень обструкції);

-зондування прямої кишки з метою визначення об’єму вмісту ампули прямої кишки та характеру вмісту (в нормі після народження в ампулі прямої кишки знаходиться меконій в кількості 50-80мл);

-визначення форми живота та зміни його форми в динаміці (живіт лад’євидної форми із здуттям в епігастрії та западінням у нижніх відділах свідчить про перешкоду проходження повітря на рівні дуоденум);

-оцінити поведінку дитини .

Слід пам’ятати, що важкість стану новонародженої дитини з явищами обструктивної кишкової непрохідності зумовлена прогресуючою дегідратацією, у новонароджених із странгуляційною формою обструкції важкість стану зумовлена прогресуючою гіповолемією, аж до гіповолемічного шоку, за рахунок зменшення об’єму циркулюючої крові: має місце сухість шкіри і слизових оболонок, відмічається западіння родничка, олігурія, дитина в’яла, адинамічна, з блідо-сірою шкірою і її мурмурністю.

4. Терапія на догоспітальному етапі.

На догоспітальному етапі показана декомпресія шлунку і 12-палої кишки з активною аспірацією вмісту, а дітям з странгуляцією кишечника обов’язково потрібна інтубація трахеї і декомпресія шлунку.

5. Діагностика на госпітальному етапі.

Рентгенологічне обстеження проводиться в наступній послідовності:

-оглядова рентгенографія органів грудної клітки та живота у вертикальному положенні дитини;

-іригографія в положенні дитини лежачи (20мл водорозчинного контрасту + 20мл фізіологічного розчину);

-при необхідності рентгенконтрастне дослідження після дачі сульфату барія через рот;

-загальноклінічні та біохімічні дослідження крові та сечі;

-НСГ;

-ЕхоКГ;

-УЗД;

-консультація неонатолога, невропатолога, генетика.