IV. Терапія на догоспітальному етапі:

1) діти з підозрою на гострий апендицит у більшості випадків на догоспітальному етапі не потребують лікування;

2) транспортування дітей з попереднім діагнозом „гострий живіт” тільки на ношах або на руках батьків;

3) при наявності блювоти – зондування шлунка;

4) з метою виключення нозологій, в основі яких лежить спастичний компонент (синдром подразненого кишечника, гастродуоденіт, коліт, доліхосігма), досвідчений лікар може призначити спазмолітики: но-шпа, платифілін, атропін, папаверін у вікових дозах на тлі обов’язкового подальшого спостереження

5) при наявності тяжкого стану і загрозі погіршення його під час транспортування – дитині необхідно провести інфузійну дезінтоксикаційну терапію з включенням антибактеріальних препаратів.

Застосування знеболюючих ліків, прикладання грілки протипоказано.

V. Діагностика на госпітальному етапі

1. Анамнестічні і клінічні дані.

Клінічна картина типового гострого апендициту у дітей старшого віку характеризується наявністю локального болю у місці проекції аппендикса, напруження м’язів у цій ділянці і позитивних симптомів подразнення очеревини.

При тазовому розміщенні аппендикса спостерігаються дізурічні розлади.

При ретроцекальному розташуванні паростка можуть бути болі у спині.

У дітей молодшого віку (до 3-х років) у зв’язку з особливостями клінічної картини гострого апендициту і труднощами діагностики показаний огляд у стані медикаментозного сну.

2) Обов’язкова лабораторна діагностика:

а) загальний аналіз крові;

б) загальний аналіз сечі – діагностичне значення має виявлення 10-15 лейкоцитів в полі зору у хлопчиків і 20-30 лейкоцитів – у дівчаток

в) біохімічне дослідження крові при наявності перитоніту

г) група крові та резус-належність.

3) додаткова інструментальна діагностика:

а) УЗД;

б) ЕГДФС;

4) обов’язкові консультації спеціалістів:

а) педіатра, ЛОР.

При неможливості виключити діагноз гострого аппендициту здійснюється динамічне спостереження в умовах хірургічного стаціонару – при цьому огляд проводиться кожні 2 – 3 години. Неможливість протягом 6 годин зняти діагноз є показанням до хірургічного втручання.

VI. Хірургічне лікування:

1) передопераційна підготовка:

– ліжковий режим;

– голод;

– зниженя температури тіла;

• регідратація по показанням;

• введення антибіотиків

2) оперативне втручання:

а) доступи:

– Волковича –Д’яконова або Мак-Бурнея

• поперемінний;

• поперековий Шпренгеля

• серединна лапаротомія (при розлитих перитонітах)

б) особливість хірургічної тактики при простому апендициті:

– при відсутності змін з боку червоподібного відростка – до проведення апендектомії провести ревізію черевної порожнини, тазу, дистального відділу здухвинної кишки протягом до 1м з метою виявлення дивертикула Меккеля або брижового лімфаденіту;

- при мезаденіті необхідно вилучити лімфатичний вузол для проведення гістологічного дослідження

б) методи апендектомії:

– ампутаційний;

• інвагінаційний;

• екстирпаційний.

в) способи обробки кукси апендикса:

– лігатурний;

• лігатурно-кісетний

• кісетний

г) показання для встановлення мікроіригатора – необхідність контролю гемостазу у черевній порожнині в зв’язку з травматичністю оперативного втручання - на 12 годин. Місцеве введення антибіотиків і антисептичних препаратів в черевну порожнину є недоцільним;

д) показання для дренування черевної порожнини – наявність абсцесу, розлиті перитоніти, невпевненість у повному видаленні паростка;

е) апендикс та інші видалені тканини обов’язково направляються на гістологічне дослідження;

ж) видалена з черевної порожнини рідина та гній надсилаються на бактеріологічне дослідження з метою ідентифікації флори та визначення її чутливості до антибіотиків.