- •Міністерство охорони здоров'я україни
- •Протокол лікування вродженого пілоростенозу
- •Протокол діагностики та лікування дітей з кровотечею із варикозно-розширених вен стравоходу
- •1.Шифр мкх-10-і85.0
- •3.Діагностика на догоспітальному етапі:
- •5.Діагностика на госпітальному етапі:
- •6.Диференційна діагностика:
- •7.Лікування кровотеч
- •IV. Терапія на догоспітальному етапі:
- •V. Діагностика на госпітальному етапі
- •1. Анамнестічні і клінічні дані.
- •Протокол лікування гострого апендициту у дітей
- •Протокол діагностики та лікування дітей з синдромом портальної гіпертензії
- •4.Терапія на догоспітальному етапі:
- •5.Діагностика на госпітальному етапі:
- •6.Консервативне лікування:
- •7.Післяопераційне лікування:
- •8.Диспансерний нагляд:
- •Протокол лікування захворювань
- •1. Шифр мкх-10 - q 43.0
- •3.Клінічна картина на догоспітальному етапі.
- •4. Терапія на догоспітальному етапі
- •Протокол лікування омфалоцелє
- •Протокол діагностики та лікування хронічного гематогенного остеомієліту
- •1. Шифр по мхк-10: м 86.3
- •3. Діагностика на догоспітальному етапі.
- •4. Терапія на догоспітальному етапі.
- •5. Діагностика на госпітальному етапі.
- •6. Хірургічне лікування.
- •7. Післяопераційне лікування.
- •8. Реабілітаційні заходи.
- •9. Санаторно-курортне лікування.
- •Протокол лікування відкритих пошкоджень черевної порожнини
- •1. 1. Шифр мкх- 10 - s - 30.8
- •2.Класификація відкритих пошкоджень черевної порожнини.
- •3.Діагностика на догоспітальному етапі.
- •4.Терапія на догоспітальному етапі.
- •5. Діагностика на госпітальному етапі.
- •6. Хірургічне лікування
- •4.Терапія на догоспітальному етапі.
- •5. Діагностика на госпітальному етапі.
- •6. Хірургічне лікування.
- •7.Післяопераційне лікування.
- •8.Реабілітаційні заходи.
- •Лікування злукової кишкової непрохідності у дітей
- •Клінічні форми злукової кишкової непрохідності:
- •Діагностика на догоспітальному етапі
- •Терапія на догоспітальному етапі.
- •Консервативне лікування.
- •Післяопераційне лікування.
- •Диспансерне спостереження.
- •Протокол діагностики та лікування вад розвитку, що проявляються високою кишковою непрохідністю
- •1.Шифр мкх-10 - q41
- •2.Назва захворювання:
- •3. Діагностика на догоспітальному етапі:
- •4. Терапія на догоспітальному етапі.
- •5. Діагностика на госпітальному етапі.
- •6. Хірургічне лікування.
- •7. Післяопераційне лікування.
- •8. Реабілітаційні заходи.
- •Протокол діагностики да лікування вад розвитку, що проявляються низькою кишковою непрохідністю
- •1.Шифр мкх-10 - q42
- •2.Назва захворювання:
- •3. Діагностика на догоспітальному етапі:
- •4. Терапія на догоспітальному етапі.
- •5. Діагностика на госпітальному етапі:
- •6. Хірургічне лікування.
- •7. Післяопераційне лікування.
- •8. Реабілітаційні заходи.
- •Протокол лікуванння варикоцеле
- •3. Клінічна картина на догоспітальному етапі
- •3.1 Терапія на догоспітальному етапі:
- •Протокол лікування вродженої пахвинної грижі у дітей
- •4. Терапія на догоспітальному етапі.
- •5. Передопераційна підготовка.
- •Протокол лікуванння інвагінації кишечника
- •3.Клінічна картина на догоспітальному етапі
- •Протокол лікування хвороби Гіршпрунга у дітей
- •Залежно від обсягу ураження відрізняють хг:
- •3. Діагностика на догоспітальному етапі.
- •Кількість контрасту залежно від віку
- •Характер причин закрепів у післяопераційному періоді та їх хірургічна корекція
- •Протокол лікування дітей з некротичним ентероколітом
- •1.Шифр мкх-10 - к 71.9
- •4.Терапія на догоспітальному етапі.
- •5.Діагностика на госпітальному етапі.
- •6. Показання до хірургічного лікування.
- •7.Передопераційна підготовка.
- •8. Хірургічне лікування.
- •9. Післяопераційне лікування.
- •10. Реабілітаційні заходи.
- •Протокол лікування защемленої пахвинної грижі
- •2. Клінічна картина.
- •Терапія на догоспітальному етапі.
- •Передопераційна підготовка.
- •5. Хірургічне лікування.
- •6.Хірургічне лікування
- •Протокол діагностики та лікування водянки яєчка і сім’яного канатика
- •4.Терапія на догоспітальному етапі
- •5.Діагностика на госпітальному етапі:
- •7.Післяопераційне лікування:
- •8.Реабілітаційні заходи:
- •Шифр мкх-10 –q 64.4 ; к 63.2
- •Клінічні форми нориць пупка:
- •Протокол лікування аноректальних вад розвитку у дітей
- •2. Інтермедіальні форми (q 42.0):
- •3. Високі форми (q 42.0):
- •3. Діагностика на догоспітальному етапі:
- •Терапія на догоспітальному етапі:
- •Діагностика на госпітальному етапі:
- •6. Хірургічне лікування.
- •Післяопераційне лікування.
- •8. Реабілітаційні заходи.
- •9. Санаторно-курортне лікування.
- •Протокол лікування крипторхізму у дітей
- •1.Шифр мкх-10 - q 53
- •4. Терапія на догоспітальному етапі:
- •Протокол діагностики да лікування гострого гематогенного остеомієліту
- •3. Діагностика на догоспітальному етапі.
- •Терапія на догоспітальному етапі.
- •Діагностика на госпітальному етапі.
- •Хірургічне лікування.
- •Післяопераційне лікування.
- •8. Реабілітаційні заходи.
- •Санаторно-курортне лікування.
- •Протокол лікування дітей з гастрошизісом
- •Шифр мкх-10 - q79.3
- •Діагностика на догоспітальному етапі:
- •4.Терапія на догоспітальному етапі.
- •5.Діагностика на госпітальному етапі:
- •6. Передопераційна підготовка.
- •7. Хірургічне лікування:
- •8. Післяопераційне лікування.
- •9.Реабілітаційні заходи.
Протокол лікування гострого апендициту у дітей
I.Шифр МКХ-10 – К 35.0
II. Назва захворювання (клінічні форми):
1) гострий катаральний апендицит – паросток виглядає гіперемованим, набряклим
2) гострий флегмонозний апендицит – паросток покритий фібринозно-гнійним шаром, в порожнині очеревини є гнійний вміст
3) гострий гангренозний апендицит – на стінці паростка є ділянки гангрени
4) перфоративний апендицит – стінка паростка має перфоративний отвір, вміст в порожнині очеревини гнійний
5) апендикулярний інфільтрат.
Ш. Діагностика на догоспітальному етапі:
1) збір анамнестичних даних (болі в животі, блювота, підвищення температури, неспокій або збудженість, відмова від їжі); обов’язково уточнюється давність захворювання;
2) пальпація живота – локальний біль у правій здухвинній ділянці або зправа від пупка, напруження м’язів у цій ділянці, позитивні симптоми подразнення очеревини;
3) загальний аналіз крові – лейкоцитоз з нейтрофільним зрушенням вліво.
У дітей молодшого віку гострий апендицит може проявлятися різким занепокоєнням, високою температурою тіла, багаторазовою блювотою, проносом.
Усі діти до 3-х років з болем в животі повинні направлятися в хірургічний стаціонар.
IV. Терапія на догоспітальному етапі:
1) діти з підозрою на гострий апендицит у більшості випадків на догоспітальному етапі не потребують лікування;
2) транспортування дітей з попереднім діагнозом „гострий живіт” тільки на ношах або на руках батьків;
3) при наявності блювоти – зондування шлунка;
4) з метою виключення нозологій, в основі яких лежить спастичний компонент (синдром подразненого кишечника, гастродуоденіт, коліт, доліхосігма), досвідчений лікар може призначити спазмолітики: но-шпа, платифілін, атропін, папаверін у вікових дозах на тлі обов’язкового подальшого спостереження
5) при наявності тяжкого стану і загрозі погіршення його під час транспортування – дитині необхідно провести інфузійну дезінтоксикаційну терапію з включенням антибактеріальних препаратів.
Застосування знеболюючих ліків, прикладання грілки протипоказано.
V. Діагностика на госпітальному етапі
1. Анамнестічні і клінічні дані.
Клінічна картина типового гострого апендициту у дітей старшого віку характеризується наявністю локального болю у місці проекції аппендикса, напруження м’язів у цій ділянці і позитивних симптомів подразнення очеревини.
При тазовому розміщенні аппендикса спостерігаються дізурічні розлади.
При ретроцекальному розташуванні паростка можуть бути болі у спині.
У дітей молодшого віку (до 3-х років) у зв’язку з особливостями клінічної картини гострого апендициту і труднощами діагностики показаний огляд у стані медикаментозного сну.
2) обов’язкова лабораторна діагностика:
а) загальний аналіз крові;
б) загальний аналіз сечі – діагностичне значення має виявлення 10-15 лейкоцитів в полі зору у хлопчиків і 20-30 лейкоцитів – у дівчаток
в) біохімічне дослідження крові при наявності перитоніту
г) група крові та резус-належність.
3) додаткова інструментальна діагностика:
а) УЗД;
б) ЕГДФС;
4) обов’язкові консультації спеціалістів:
а) педіатра, ЛОР.
При неможливості виключити діагноз гострого аппендициту здійснюється динамічне спостереження в умовах хірургічного стаціонару – при цьому огляд проводиться кожні 2 – 3 години. Неможливість протягом 6 годин зняти діагноз є показанням до хірургічного втручання.
VI. Хірургічне лікування:
1) передопераційна підготовка:
– ліжковий режим;
– голод;
– зниженя температури тіла;
регідратація по показанням;
введення антибіотиків
2) оперативне втручання:
а) доступи:
– Волковича –Д’яконова або Мак-Бурнея
поперемінний;
поперековий Шпренгеля
серединна лапаротомія (при розлитих перитонітах)
б) особливість хірургічної тактики при простому апендициті:
– при відсутності змін з боку червоподібного відростка – до проведення апендектомії провести ревізію черевної порожнини, тазу, дистального відділу здухвинної кишки протягом до 1м з метою виявлення дивертикула Меккеля або брижового лімфаденіту;
- при мезаденіті необхідно вилучити лімфатичний вузол для проведення гістологічного дослідження
б) методи апендектомії:
– ампутаційний;
інвагінаційний;
екстирпаційний.
в) способи обробки кукси апендикса:
– лігатурний;
лігатурно-кісетний
кісетний
г) показання для встановлення мікроіригатора – необхідність контролю гемостазу у черевній порожнині в зв’язку з травматичністю оперативного втручання - на 12 годин. Місцеве введення антибіотиків і антисептичних препаратів в черевну порожнину є недоцільним;
д) показання для дренування черевної порожнини – наявність абсцесу, розлиті перитоніти, невпевненість у повному видаленні паростка;
е) апендикс та інші видалені тканини обов’язково направляються на гістологічне дослідження;
ж) видалена з черевної порожнини рідина та гній надсилаються на бактеріологічне дослідження з метою ідентифікації флори та визначення її чутливості до антибіотиків.
VII. Післяопераційне лікування:
1) вживання рідини:
– через 3-6 годин дозволяється пити чай або воду;
2) харчування:
– приймання їжі на наступну добу;
3) режим:
– ліжковий протягом 2-3 діб;
– наступні дні – загальний
4) показання для переведення хворого у відділення інтенсивної терапії:
– необхідність корекції водно-електролітного балансу і білкових розладів
5) антибіотикотерапія:
- при простому гострому апендициті післяопераційна антибіотикотерапія як правило не проводиться, обмежуються введенням знеболюючих ліків при необхідності
- при деструктивних формах гострого аппендициту з перитонітом доцільним є призначення цефалоспоринів П-Ш покоління з аміноглікозидами та метронідазолом.
6) фізіотерапія:
– УВЧ на сонячне сплетіння, електрофорез з 3% йодистим калієм
7) вітамінотерапія
8) шви знімають на 7 добу з рани у здухвинній ділянці і на 10 добу після серединної лапаротомії
9) після перенесенного інфільтрату перед випискою виконується контрольне УЗД черевної порожнини.
VIII. ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Проводиться хірургом і педіатром поліклініки на протязі 2 тижнів після виписки із стаціонару при неускладнених формах апендициту і на протязі 2 місяців – при ускладнених.
Обмеження фізичних навантажень протягом 2 місяців.
