6. Хірургічне лікування.

Критерієм готовності новонародженого до операції є стабілізація показників гемодинаміки і обмінних процесів. Здійснюються:

-лапаротомія, ревізія органів черевної порожнини для виявлення характеру вади і можливих поєднаних вад;

-перевірка прохідності дистальних відділів кишечника;

-мобілізація 12-палої кишки за Кохером, дуоденотомія, визначення місця знаходження papilla Fateri, висічення мембрани, зашивання дефекту слизової і стінки дуоденум;

-дуодено-дуоденоанастомоз „кінець-в-кінець”, „кінець-в-бік”;

-дуоденоеюностомія на короткій петлі;

-при синдромі Ледда розсічення ембріональних тяжів, розворот кишечника, укладання його в правільному анатомічному положенні,

7. Післяопераційне лікування.

Згідно протоколу анестезіології та реаніматології. Зондове годування після відновлення функції кишечника (відсутність стазу, наявність стула та газів).

8. Реабілітаційні заходи.

Спостереження хірурга з плановими оглядами 4 рази на рік на протязі першого післяопераційного року, далі – 2 рази на рік на протязі 2 років. При наявності скарг – по показанням.

Протокол діагностики да лікування вад розвитку, що проявляються низькою кишковою непрохідністю

1.Шифр мкх-10 - q42

2.Назва захворювання:

-атрезія порожньої, клубової, ободової кишок (мембранозна, атрезія на протязі, множинні атрезії);

-стеноз порожньої, клубової та ободової кишок;

-подвоєння кишкової трубки (кістозні, дивертикулярні, тубулярні);

-синдром „пагоди”;

-ізольований заворот тонкої кишки ;

-внутрішня грижа (при дефектах брижі);

-порушення 1 періоду поворота кишечника;

-меконіальний ілеус;

-вроджені пухлини черевної порожнини (тератоми, лімфангіоми), що зумовлюють обтурвцію кишечника.

3. Діагностика на догоспітальному етапі:

-антенатальна діагностика;

-зондування шлунку катетером № 10-12 з метою визначення об’єму вмісту і його характеру (в нормі після народження вміст в шлунку не перевищує 2-5мл, а за характером – це слиз та слина);

-зондування прямої кишки з метою визначення об’єму вмісту ампули прямої кишки та характер цього вмісту (при низькій кишковій непрхідності меконій не відходить, зонд в пряму кишку входить з трудом, при промиванні відходять чисті промивні води, грудочки слизу; при чпстковій непрохідності може бути невелика кількість меконію);

-визначення форми живота та зміни його форми в динаміці (живіт прогресивно збільшується,появляється асиметрія, видима перистальтика кишок, аускультативно- посилена перистальтика);

-оцінка поведінки дитини (при обструктивних формах непрохідності немовля спокійне, при странгуляційних – неспокійне, кричить, сучить ніжками).

Слід пам’ятати, що важкість стану новонародженої дитини з клінікою низької кишкової непрохідності пов’язана з прогресуючою інтоксикацією.

4. Терапія на догоспітальному етапі.

Не здійснюється. Показана госпіталізація таких дітей в реанімаційне відділення спеціалізованого хірургічного стаціонару.

5. Діагностика на госпітальному етапі:

-оглядова рентгенографія органів грудної клітки та живота у вертикальному положенні дитини;

-іригографія лежачи (20мл водорозчинного контрасту +20мл фізрозчину);

-при необхідності рентгенконтрастне дослідження після дачі сульфату барію через рот;

-загальноклінічні та біохімічні дослідження крові та сечі;

-НСГ;

-ЕхоКГ;

-УЗД;

-консультація неонатолога, невропатолога, генетика.