6. Хірургічне лікування

1.Хворий з відкритим ушкодженням черевної порожнини підлягає негайному хірургічному втручанню.

2.При відсутності явних клінічних ознак проникаючого поранення проводиться первинна хірургічна обробка рани. Наявність дефекту в паріетальній очеревині є абсолютним показанням для серединної лапаратомії. Проводити лапаротомія шляхом розширенням рани,одержаної потерпілим,протипоказано із-за вірогідності її інфікування, нагноєння,а також не фізіологічності такого доступу.

7.ХІРУРГІЧНА ТАКТИКА.

При відкритих ушкодженнях паренхіматозних та порожнинних органів відповідае тактиці при закритих ушкодженнях.

8.ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНЕ ЛІКУВАННЯ.

1.Післяопераційне лікування проводиться під постійним наглядом хірурга у відділенні інтенсивної терпії.

2.Вживання рідини і харчування розпочинати при наявності перистальтики кишок і відсутності застійного вмісту в шлунку.

9.РЕАБІЛІТАЦІЙНІ ЗАХОДИ.

1.Хворі,які перенесли відкриту травму черевної порожнини, повинні знаходитись на диспансерному обліку з періодичним проведенням лабораторного і УЗД контролю та курсів протиспайкової терапії.Ці заходи направлені на попередження ускладнень, а в випадках їх виникнення- на своєчасне виявлення і лікування.

10.НАПРАВЛЕННЯ НА САНАТОРНО – КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ.

Вирішується при наявності показань.

ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ ЗАКРИТИХ

ПОШКОДЖЕНЬ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ

1. ШИФР МКХ- 10 - S - 30.0.

2.КЛАСИФИКАЦІЯ ЗАКРИТИХ ПОШКОДЖЕНЬ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ.

1.Забій черевної стінки.

2.Закриті пошкодження порожнинних органів.

3.Закриті пошкодження паренхіматозних органів.

4. Закриті пошкодження порожнинних та паренхіматозних органів.

3.ДІАГНОСТИКА НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ.

1.По можливості,збір анамнезу,оцінка ступеню свідомості та тяжкості стану.

2.Підрахунок і оцінка пульсу,частоти дихання,вимір артеріального тиску.

3.Загальний огляд і обстеження з метою виялення травматичних ушкоджень.

4.Терапія на догоспітальному етапі.

1.Очищення ротової порожнини та носоглотки,при необхідності-інтубація трахеї.

2.Придання потерпілому горизонтального положення з опущеною головою і поворотом її на бік.

3.Проведення протишокових заходів( знеболення,інфузійна терапія ).

4.Транспортування потерпілого в хірургічне відділення

5. Діагностика на госпітальному етапі.

1.По можливості,збір анамнезу,оцінка ступеню свідомості і тяжкості стану та скарг.

2. Загальний огляд і об”ективне обстеження (підрахунок і оцінка пульсу, частоти дихання, вимір артеріального тиску,пальпація,перкусія, аускультація органів грудної та черевної порожнини.

3. Ректальне дослідження

4. Лабораторне обстеження :загальний аналіз крові, сечі, біохімічні показники, визначення групи крові і резус-фактору. 5.Рентгенологічне обстеження : оглядова рентгенографія органів грудної та черевної порожнини в вертикальному положенні ( при неможливості – в латеропозиції )

6.УЗД органів черевної порожнини ( при необхідності КТ ).

7.При наявності чи підозрі на ушкодження інших органів і систем – обов”язкова консультація проіфільних спеціалістів з необхідним розширенням об”єму обстеження.

8.. При неможливості вирішити діагностично - тактичні питання неінвазивними методами показана діагностична лапароскопія або методика пошукового катетера.