- •1.1. Туризм як регіональна система
- •1.2. Передумови та чинники формування туристичних регіонів.
- •1.3.Методика регіонального та туристичного комплексу Туреччини
- •2.1. Природно-рекреаційні ресурси
- •2.2. Історико-культурні ресурси
- •2.3. Районування туристичного ресурсного потенціалу Туреччини
- •3.1. Сучасний стан та динаміка туристичної галузі Туреччини
- •3.2. Характеристика головних туристичних районів Туреччини
- •3.2.1. Назва кожного району
- •3.2.2. З невеликим описом
- •1. Район Середземного моря
- •2. Район Егейського моря
- •3. Район Східної Анатолії.
- •4. Район Чорного моря
- •5. Район Мармурового моря
- •4.1. Загальний стан і динаміка
- •4.2. Регіональний аналіз
2. Район Егейського моря
Узбережжя Егейського моря - найкрасивіша частина узбережжя Малої Азії починається до півдня від Измира, де уздовж моря простягнулися популярні курорти Туреччини.
Рис. 3 Район Егейського моря
Кушадаси (або Пташиний острів) –мальовнича гавань на березі затоки. Місто, побудований на терасах, піднімається над найкрасивішою бухтою Егейського моря. Пляж Тусан - Куштур (північніше Кушадаси) - один із найчистіших пляжів. До півдня від Кушадаси перебуває Національний парк півострова Дилек. У провінції Мугла перебувають знамениті міста-курорти Туреччини, такі як: Бодрум, Мармарис, Датча, Кейджегиз і Фетхие. У цьому найкрасивішому районі країни зосереджена безліч пам'ятників попередніх цивілізацій.
На цей район припадає 20% всіх туристів, що відвідали Туреччину.
Найбільші міста району Егейського моря:
Маниса,Ізмір,Кютах’я,Ушак,Афьон,Денізли,Айдин,Мугла
Мармарис – є історичною пам’яткою, що приваблює туристів. Мармарис розташований на підвенно-західному узбережжі Туреччини, в районі з'єднання Середземного та Егейського морів. Ця перлина Егейського узбережжя з давніх давен приваблювала увагу древніх лідійців та карійців. Мармарис був заснований в VI ст. до н.е. та отримав назву Фіскос. Уже в ті роки він славився своїми торгівельними традиціями. В 334 році до н.е. Фіскос був захоплений військами Олександра Македонського, після цього він став частиною Візантійської імперії. Потім місто захопили сельджуки, а пізніше османи. В XVI ст. султан Сулейман відновив уже достатньо зруйновані стіни міста, побудовані ще в античні часи, та дав місту ім'я Мимарис, яке пізніше перетворилось на Мармарис. Єдиним нагадуванням про минуле міста є Фортеця, збудована ще в часи османського володарювання. Її потужні зубчаті стіни з величавою баштою чітко визначаються в центрі півострова, який виступає в море.
3. Район Східної Анатолії.
Найбільші міста району: Ардахан,Карс,Ігдир,Агри,Ерзурум,Ерзинджан,Тунджелі,Елазиг,Малатья,Муш,Бінгель,Ван,Хаккари,Бітліс.
На цей район припадає невелика кількість туристів, але цей район лише розвиває свою туристичну інфраструктуру. В основному
Рис. 5 Район Східної Анатолії
в цей туристичний район приїздять туристи – професіонали, альпіністи тощо.
Гірські лижі
Для прихильників активного відпочинку - гірські лижі. В Туреччині гірськолижний туризм - відносно молодий вид туризму, але він активно розвивається й, завдяки відносній дешевині, здобуває все більшу популярність.
Альпінізм
Історія альпінізму в Туреччині йде своїми коріннями в середину 19-го сторіччя. Раніше християни вживали сходження з релігійних причин, тому що особливий інтерес для них представляла гора Арарат, місце, де відповідно до Біблії, був знайдений Ноїв Ковчег.
Лікія (Демре - Міра - Кекова)
Лікія - держава, що колись існувала на території Анатолії. В сучасному місті Демре знаходиться незвичайний пам'ятник - церква Св. Миколи-чудотворця. Саме в Демре, що відомий в древності під назвою Міра, в IV ст. жив та працював св. Микола, Санта Клаус, легендарна людина. Церква визнає св. Миколу справжньою історичною особистістю, він був першим єпископом Міри. Розвалини Міри з амфітеатром та скелястими похованнями знаходяться на відстані приблизно кілометра від Демре, їх видно з будь-якої її точки. Оскільки Міра була не лише містом землеробів, але і портом, св. Микола спочатку вважався покровителем моряків. Церква св. Миколи, в якій, за переказами, він читав свої проповіді, - не тільки християнська, а і мусульманська святиня. Турки називають св. Миколау "Ноель Баба" (Різдвяний батько).