1 Ведучий

Таке, мабуть, траплялося і з вами, Слова приниження і бійка, та не раз... Де ж доброта? За синіми лісами? Якраз про це й поговорити час. Людина між людьми повинна в світі жити. А без людей у світі як прожить? Тому повинні всі навчитися дружити, А як образили — пробачення просить.

2 Ведучий

Самотнє дерево і вітерець зламає, А разом з друзями у тебе сила є. Без друга не прожити — кожен знає, Без друга сіре все життя твоє. Один не станеш по обидва боки, Та й як одному в світі цім рости? Чи прогулятися, як поробив уроки, Чи в парк та в цирк у вихідні піти?

1 Ведучий

А з другом можна все обговорити, Обміркувати і порадитись завжди. Цікаво з другом у похід ходити, Якщо не маєш друга, то знайди. Та злого і лихого друга — стережися. І сам з людьми ти справедливим будь. Від друга доброго ще доброти навчишся, Про це ніколи в світі не забудь.

2 Ведучий

Без друга вірного людині просто туга, Без нього й затишку нема ніде. Для друга вірного — так хоч коня із плуга, Бо він на допомогу теж прийде. Тому давайте в мирі й дружбі жити, І доброту у серденьку нести. Щоб з нами всім хотілося дружити І друзями чудовими зрости.

Діти виконують пісню про дружбу.

Вибігають 3 хлопчики і 3 дівчинки. Сідають на галявинці парами і починають розмову.

Марійка. Сьогодні у нас гарна тема для розмови.

Оленка. Яка?

Марійка. Як яка? Про дружбу і товаришування. Це ж прекрасно, коли люди дружать між собою. Вони не тільки разом проводять вільний час, відпочивають, але й допомагають один одному.

Оленка. А й справді. Моя мама завжди допомагає своїй подрузі то маленьку Олю доглянути, коли тітка Галя кудись поспішає, то городи вони разом полють, то у нас, то у тітки Галі. І картоплю теж разом вибирали у нас і у них.

Марійка. Мої батьки теж дружать з Ромчиними батьками і все разом роблять. От Ромчині батьки нам хату допомагали будувати. А мій тато їм допомагав літню кухню зводити. І завжди вони разом, бо в них спільні інтереси і їм цікаво разом.

Оленка. А я чула, що ти і з Ромчиком дружиш...

Марійка. Дружу, а що тут такого?

Оленка. А він хлопчик, а ти дівчинка... Соромно...

Марійка. То й що з того. Ми добрі друзі. Чому дружити соромно? Ми з Романом разом у шахи граємо, на гурток ходимо, та й всюди разом, бо нам цікаво.

Софійка. Оленко, а чому соромно дружити хлопчику з дівчинкою, якщо вони однодумці і їм цікаво разом? От Іванка з Олегом дружать. Вони разом у бібліотеку ходять, багато книжок читають, а потім обговорюють найцікавіші твори, спілкуються. У них так багато спільного, їм цікаво удвох. Вони завжди допомагають одне одному в усьому, одне від одного вчаться бути добрими, лагідними, ввічливими... Вони і вчаться найліпше за всіх, змагаються між собою, додаткову літературу вишукують, діляться цікавою інформацією, яку знаходять в інтернеті. Дружити — не соромно. Мені здається, що соромно має бути тому, хто й досі не може знайти собі друга, і то до одного приліпиться, то до іншого, і всі йому не такі... Як каже народна мудрість: «Друга шукай, а як знайдеш — тримай». От і тобі вже пора друга знайти собі і триматися його.

Оленка. А в мене подруга є. Мама каже, що вона добра, поступлива і щоб я з нею дружила. Може, і я стану такою доброю. Але та Наталя така тихенька, завжди все робить, що я скажу. Ніколи своєї думки не має. Я як хочу, так і кручу нею!

Володя. Нічого собі, подругу маєш і так про неї кажеш! Вона про тебе ніколи поганого слова не сказала, завжди тебе хвалить, а ти... Дійсно, Наталя добра, поступлива, але для себе друга обрала неправильно. Як каже народна мудрість: «Друг хвалить поза очі, а ворог у вічі». І справді: з добрим дружись, а лихих стережись. Не пощастило Наталі з подругою...

Святослав. І що то за дружба за маминим вибором. Мама сказала... Мама сказала... А ти сама не знаєш, з ким дружити? Твоя мама добре тебе знає і хоче, щоб ти подобрішала та язиком не плескала, бо слово — не полова, а язик не помело.

Оленка. Ой, знаю, ліпше за тебе! З ким хочу, з тим і буду дружити, але не з тобою.

Святослав. От і добре, що не зі мною. Важко тобі знайти друга, для тебе — усі не такі! Повір, я з тобою теж не хочу дружити, чесно. Тим більше, що у мене є Віктор — справжній друг! Скільки разів він мене застерігав від негарних вчинків... Я від нього багато доброго навчився і сам став набагато кращим. Про це і тато мені сказав. Я вдячний Віктору. Він справжній вірний друг! А ось і мій найкращий друг! Привіт!

Заходить Віктор.

Віктор. Усіх вітаю, друзі! Що ви тут робите?

Софійка. Сперечаємось. Іди і ти до нас.

Віктор. Про що сперечаєтесь?

Марійка. Про дружбу.

Віктор. О! Дружба-це велика сила, без друга людині важко жити. Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш. Як каже наш народ: «Людина без друзів, як дерево без коріння». І хоч живемо всі ми серед людей і є багато добрих товаришів, а от щирий друг буває один. Так, як у мене Сашко! Я покладаюсь на нього, як на самого себе, довіряю йому. Бо він справжній, вірний друг. А давайте пісню заспіваємо про дружбу!

Діти виконують пісню про дружбу.

Віктор

А вірний друг — це та людина, Яка не кине у біді. І як прийде лиха година, Пізнаєш друга ти тоді. Він захистить і допоможе, Й не вимагатиме подяк. І сонце вигляне погоже, І сонечку зрадіє всяк. А душу затишок обійме, Бо поруч тебе — вірний друг. Й захопиш ти його в обійми, Бо стане світлим все навкруг.

Марійка

Друг у вічі хвалити ніколи не буде Й поза очі не буде поганити теж. Дружбу несуть в свому серденьку люди, Друзів люблять й цінують без меж. Бо громада, як кажуть, велика людина. В дружбі, в мирі чудово по світу іти. Друзів щирих ще змалку шукає дитина, Щоб радіти, сміятись, рости.

Оленка

Хворостинку одненьку зламає й дитина, А от сто хворостинок докупи зв’яжи... Не зламає їх навіть доросла людина, Хоч і сильна та дужа, що тут не кажи. З цього висновок дітям потрібно зробити, І нести, ніби прапор, в своє майбуття. Що у дружбі, у мирі усім треба жити. З другом стане чарівним і гарним життя. Як не маєш ще друга — потрібно шукати, Щоб одному по білому світу не йти. Як знайшов, треба друга свого цінувати І тримати його, й завжди берегти.

Володя

Та й самому потрібно хорошому бути, Вірним слову і ділу, і другові теж. Щоб повагу до себе у друзів здобути, Треба відданим бути й самому без меж. Завжди друзям любов і тепло дарувати, Щось порадити добре, біду відвести. Навіть іноді слово хороше сказати, Руку стиснути, поруч із другом пройти... І за словом належить також слідкувати, Бо воно може ранити глибше, як меч. Правду завжди у вічі потрібно сказати, Але щоб голова не злетіла із плеч. Українське прислів’я повчає нас гарно: За язика ти перше себе укуси. Як сказати захочеш ти щось незугарне, Як погану пораду ти друзям даси.

Діти виконують пісню про друга.

1 дівчинка. От тут говорили про добре слово, яке треба людям говорити. Це правильно. Хороші слова всім людям треба говорити. Бо ж добре слово навіть котику приємне і собачці теж. А в мене є загадка, хто її відгадає, той буде молодець.

Скажеш так чи надішлеш поштою — Я від цього нічим не змінюся. Я людині нічого не коштую, Але високо нею цінуюсь. (Слова ввічливості.)

2 дівчинка. З усіма людьми треба бути не тільки ввічливими і добрими, але й треба бути в житті щирими і щедрими, люблячими і терплячими. То відгадайте ще мою загадку.

Про яку, вгадайте, йдеться людську вдачу? Зроду не збіднієш з нею, далебі! Бо за тую вдачу матимеш віддачу, Що роздав ти людям — вернеться тобі. (Щедрість.)

3 дівчинка. Людино, спинися, ти ж бо найрозумніша істота природи. (Я. Баш.) Так сказав письменник. А й справді, людина наділена мовою, почуттями, вона вміє планувати, міркувати, знаходити причину, передбачати наслідки, вона вміє робити відкриття, дивуватися, у неї є сумління, совість, розум. Тож вона найрозумніша істота природи. А тому до людини і вимоги великі. А в мене для вас є своя загадка.

У тварини не буває, Навіть і у шимпанзе. Хоч зубів і не має, А людину — гризе. (Совість, сумління.)

4 дівчинка. Дерево сильне корінням, а людина — друзями.

Друг — твоє дзеркало, світло очей. Друга шукають роками. Бути повинні друзі в людей. Друг у біді — поруч з нами.

1 хлопчик. Гарні загадки принесли на свято дівчатка і гарні вірші та приказки. А от я вирішив принести для всіх правила про дружбу і про те, як у мирі жити в нашому учнівському колективі, щоб у нас не було жодних суперечок, скандалів, розбрату... А то тато мій каже, що як вони вчилися, то гордилися тою дружбою, яка в них була. І досі всі їхні однокласники дружать, зустрічаються, допомагають одне одному в житті, хоч пройшло і багато років з того часу, як вони закінчили школу. А це так здорово! Тому, хлопчики, пригадайте, як треба себе поводити з дівчатками! (Діти згадують правила.) А тепер я вивішу ці правила, а ви прочитайте, чи, бува, не забули якесь... (Вивішує правша.)