Учись у дружбі жити

Свято про дружбу

Мета: вчити учнів правильно і мудро поводити себе в колективі однокласників, жити між собою у дружбі й мирі. Розвивати вміння спілкуватися, розуміти і поважати думку інших. Виховувати почуття обов’язку, толерантності.

Зала оформлена крилатими висловами про дружбу і товаришування, народними прислів’ями і приказками, штучними квітами, дитячими малюнками, фотографіями дітей із друзями у класі, на природі, вдома.

Прислів’я:

• Без вірного друга — велика туга.

• Один ніколи не стане по обидва боки.

• Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

• Товаришів багато, а друг — один.

• У лиху годину пізнаєш вірну людину.

• З добрим дружись, а лихих стережись.

• Друга шукай, а знайдеш — тримай.

• Людина без друзів, як дерево без коріння.

• Самотнє дерево ламає вітер.

• Друг хвалить поза очі, а ворог — у вічі.

• Для вірного друга — і коня з плуга.

• Хоч — ох, та вдвох.

• Дружні і хлібом ситі бувають.

• Вкуси себе спершу за язик, ніж щось скажеш.

• Що собі немило, те й людям не зич.

Починається свято з того, що учні повертаються зі школи і кожен поводить себе по-різному: одні йдуть взявшись за руки, інші про щось спокійно говорять, ті — сперечаються. А двоє хлопців спочатку кричать, а тоді починають битися. Навколо них збирається натовп. Старший хлопець починає розводити забіяк.

Старший хлопець. Ви чого?

1 забіяка. А він чого? Перший поліз із кулаками!

2 забіяка. Чого образив песика мого?

1 забіяка. А я пожаліюся твоїй мамі!

2 Забіяка

Подумаєш! А пса не ображай... Бо відпущу, щоб покусав! І рот на мого пса не розкривай!

Старший. Що ж на твого собаку він сказав?

2 забіяка. Та я уже не пам’ятаю...

Старший. А билися ж чого?

1 забіяка. ...Не знаю...

Старший

Отак завжди за будь-яку дрібницю У бійку лізуть хлопчаки. Подумайте спочатку, розберіться... Та ж ні, поб’ються ліпше залюбки.

Діти розходяться в різні боки насуплені і злі. З’являються, стрибаючи, дві дівчинки. Одна з них кричить дражнилки на іншу.

1 дівчинка

Галка-палка. Галка-скакалка. Весело скакала, доки не упала. А як упала, то заридала... Галка-палка, Галка-скакалка...

Підбігає до другої дівчинки і б’є її портфелем по спині.

2 дівчинка

І як не соромно? Язик, як помело. Лепечеш тут на людях, що попало.

1 дівчинка

Ти, вискочка! Тобі ще повезло, Що я сказала зовсім мало!

Знову замахується портфелем. Але її за руку затримує старший учень.

Старший

Розбороняв я хлопців у бою, А тут побитися і дівчинка бажає. Ти нащо кривдиш подружку свою, Вона тебе не кривдить, не чіпає...

1 дівчинка

Бо вискочка вона, усе найкраще знає, І руку догори завжди дере! Списати не дає, а ще й повчає, Тому усіх у класі зло бере.

Старший хлопець

Що ж, зло — поганий помічник, та що й казати, І до добра не приведе, не ж:ди! То, може, краще вам книжки у руки взяти, Щоб також бути кращими завжди?

1 дівчинка

Подумаєш! Нащо книжки ці брати, Я не зубрилка, як вона. Я можу завжди в подруги списати, Нехай ця учиться, якщо дурна!

2 дівчинка

Одні не хочуть, а розумні вчаться, Щоб в світ іти із багажем знання. Навчання — це ж бо труд, велика праця, Яку виконувати треба всім щодня.

Старший

Звертається до першої дівчинки.

Це правильно. Завжди потрібно вчиться, Щоб в світ чарівний мудрими іти. Знання людині кожній знадобиться, А ще прекрасно в мирі всім рости. І подобрішати тобі іще не пізно, Навчитись в мирі і у дружбі жить. Якщо ти мудра і розумна, звісно. Повинна зрозуміти слово вмить!..

Усі розходяться в різні боки. На сцену виходять двоє ведучих.