Друга лінія[ред.]

1971 року в центрі Києва розпочалися роботи з будівництва другої Куренівсько-Червоноармійської лінії^[27]. Назва «Куренівсько-Червоноармійська лінія» відображає не реальне трасування, а початковий проект лінії. Діюча зараз Куренівсько-Червоноармійська лінія не проходить через місцевість Куренівку. В середині 1960-х плани будівництва передбачали будівництво лінії у бік Куренівки і Пріорки зі станціями «Заводська» на місці нинішньої «Тараса Шевченка», «Петропавлівська» в районі перетину вулиць Петропавлівської та Фрунзе біля Куренівського парку та «Площа Шевченка» на однойменній площі^[28]. Але в результаті будівництва масиву Оболоньбуло прийнято рішення про зміну трасування лінії.

Будівництво нової лінії метрополітену відбувалось відкритим способом: через увесь район зробили «просіку», зруйнувавши історичну забудову. Через це в котловані метробуду на Червоній площі влітку 1972 року виявили залишки давньоруської садиби площею 600—700 м², завдяки чому історики значно розширили свої наукові знання щодо життя давніх русичів на Подолі^[29]. Археологічні розкопки частково загальмували будівництво метро, через що першу чергу лінії завдовжки 2,32 кілометри було відкрито лише 17 грудня 1976 року. В неї входили станції «Площа Калініна» (яка менш ніж за рік, 17 жовтня 1977 року^[30], на честь святкування 60-річчя Жовтневої революції, одночасно з перейменуванням головної площі міста, змінила назву на «Площа Жовтневої революції»), «Поштова площа», «Червона площа» з пунктом технічного обслуговування в кінці^[31], ескалаторний пересадковий вузол між станціями «Площа Калініна» і «Хрещатик» та службова сполучна гілка між тупиками «Хрещатика» і «Площі Калініна», яка дозволила обслуговувати синю гілку потягами з ТЧ1 до відкриття свого депо^[18].

«Площа Калініна» (1976)

Ескалаторний перехід на станцію «Хрещатик» (1976)

«Поштова площа» (1976)

«Червона площа» (1976)

Попри те, що 5 грудня 1979 року була відкрита станція «Піонерська» — найсхідніша станція Святошинсько-Броварської лінії, за яку був перенесений пункт технічного обслуговування, основне будівництво метрополітену продовжувалось на другій лінії: з 19 грудня 1980 року почали експлуатуватися три станції на півночі лінії — «Тараса Шевченка», «Петрівка» та «Проспект Корнійчука»^[32]. В цьому ж році в Київському метрополітені розпочали роботу вагони нової моделі 81-717/714^[18]. 1981 року почали роботу станції «Площа Льва Толстого» і «Республіканський стадіон» на півдні, а з 6 листопада 1982 року працюють «Мінська» і «Героїв Дніпра», які до нашого часу лишаються найпівнічнішими станціями Київського метрополітену. Крім того, станція «Мінська» стала першою в Київському метро станцією нового типу — односклепінною мілкого закладення^[33]. 30 грудня 1984 року Куренівсько-Червоноармійська лінія подовжилася на південь — були побудовані станції «Червоноармійська» і«Дзержинська». Після цього будівництво синьої лінії надовго припинилось. Причиною стала аварія при проходці складних ґрунтів під річкою Либідь^[18]. Через це будівництво лінії було відновлено лише через 21 рік, влітку 2005 року.