75.Формування радянської державності в Україні.Участь усрРив утворенні срср та ознаки її державності.

Вищим законодавчим органом Радянської республіки проголошувався Всеросійський зїзд Рад, у перервах між зїздами - ВЦВК. Виконавча влада належала Раднаркому й народним комісаріатам (наркоматам), створених замість міністерств. 22 листопада 1917 було прийнято Декрет про суд . Скасовувалася стара судова система, що проголошувався революційний правопорядок та революційна законність. Охороняти класові інтереси трудящих були покликані народні суди і революційні трибунали, засновані для судочинства за звинуваченнями в контрреволюційних злочинах і саботажі. ВЧК. На додаток до робітників і селянським революційним трибуналам 7 грудня 1917 була створена Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем (ВЧК) (голова - Ф. Е. Дзержинський), яка представляла в одній особі судові і репресивні органи, які частіше діяли не на основі законів, а у відповідності з абстрактним (субєктивно розуміється) принципом революційної законності. 1917 була створена Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем (ВЧК) (голова - Дзержинський), яка представляла в одній особі судові і репресивні органи, які частіше діяли не на основі законів, а у відповідності з абстрактним (субєктивно розуміється) принципом революційної законності. 10 листопада 1917 була проведена демобілізація армії і заміна її загальним озброєнням народу. Декретом від 16 грудня 1917р. було введено принцип виборності командуючого складу та посадових осіб 2 листопада 1917 була прийнята Декларація прав народів Росії, в якій проголошувалося: - Рівність та суверенність усіх націй і народностей, що - Право націй на вільне самовизначення аж до відокремлення та утворення самостійної держави, - Вільний розвиток національних меншин та етнографічних груп, що населяли територію Росії. Липень 1918 р. затвердили Конституцію РРФСР, у основу якої були покладені Декларація прав трудящого і експлуатованого народу, схвалена Третім зїздом Рад. Конституція визначала основи політичної системи Радянської держави: - Суспільна власність на засоби виробництва; - Диктатура пролетаріату; - Федеративний устрій держави. Уряд УСРР керував внутрішніми справами,юстицією,сільським господарством,охороною здоров'я,соціальним забезпеченням.У спільному управлінні союзно-республіканських наркоматів залишались продовольчі справи,фінанси.Визначено територіальну цілісність України,створено власний адміністративний апарат.

76.Селянський повстанський рух першої половини 1920-х,як історичний феномен

Ідеологічного забарвлення селянському повстанському руху надавали різні політичні партії, що діяли в Україні. З 1919 р. у ньому чітко простежується три напрямки: «уенерівські», що виступали за владу Директорії УНР, «анархо-махновські», а також ті, що не мали чіткого політичного забарвлення. За офіційними даними, наприкінці 1920 - на поч. 1921 рр. лише у великих повстанських загонах налічувалось понад 100 тис. осіб, не враховуючи участі селян у численних повстаннях, що охопили Україну. Зокрема, взимку 1921 р. у повстанні селян Ямпільського повіту на Поділлі прийняло участь понад 15 тис. осіб. У повстанні селян села Терни (Катеринославська губернія) у липні 1920 р. взяло участь близько 2 тис. осіб. Застосовуючи тактику партизанської боротьби наприкінці 1920 р., повстанці утримували під своїм контролем майже всю сільську місцевість. Хоча більшість учасників повстанських загонів складали вихідці з бідняцького та середнього прошарків селанства, більшовики охрестили їх «куркулями» та «бандитами». Щоб запобігти масовій втечі селян до повстанців, чоловіків із сіл почали арештовувати У січні 1921 р. безпосередньо керувати боротьбою з повстанським рухом стали постійні наради по боротьбі з бандитизмом на всіх рівнях – від Всеукраїнської, де головував спочатку М. Фрунзе, а потім – Х. Раковський

Наприкінці 1921 – на поч. 1922 р. з’явився новий його різновид, так званий «голодний» На ґрунті голоду в січні 1922 р. відбулось велике повстання селян у голодуючому Кобелянському повіті на Полтавщині. Під час його придушення було розстріляно близько 100 осіб. В умовах голоду 1921–1923 рр. політична активність селянства знизилася майже до нуля. Голод виявився фактором, який ефективніше за каральні експедиції втихомирював повстанців. Збагнувши це, радянський уряд «допоміг» природним катаклізмам справитися з «куркульським бандитизмом», конфісковуючи злиденні продовольчі запаси у голодуючих. Незважаючи на воєнний розгром повстанського руху, більшовики були змушені прийняти селянські умови примирення: замінити продрозкладку продподатком і легалізувати товарно-грошові відносини.