5.Утворення протодержав і ранніх держав на теренах України. Кіммерійці, таври, скіфи, сармати.

Кіммері́йці  — стародавні кочівники, які жили на території Північного Причорномор'я (півдня України) в IX — VII століттях до н. е.. Більша частина у VII столітті до н. е. помандрувала через Кавказ до Малої Азії через нашестя скіфів. Менша частина осіла у Північному Причорномор'ї, змінивши кочовий образ життя, і стала відомою як таври, що були причетні до закладання греками колонії Кімерик як південно-західного прикордонного форпосту Боспорського царства (50 км на південь від Керчі). Остаточно кімерійці асимілювалися з місцевими племенами Кримського півострову. Разом з готами в українській історії становлять власне місцеву археологічну культуру. Назва племені кімерійців не є їх самоназвою, оскільки ця назва булла дана ассирійцями стосовно всіх племен Північного Причорномор'я.

Таври  — плем'я, яке у I тисячолітті до н. е. заселяло гірську і підгірську частини Криму; від гір що впираються в Понт, між Керкінітидою і «Херсонесом Скелястим» (Кіммерійський Боспор). Перші згадки про таврів — VI ст. до н. е., останні — I ст. н. е.. Імовірно назва таврів походить від кельтського «таур», що означає «гора», що може також відноситися до «горців» в цілому. Після одомашення биків періоду неоліту (7000-3000 р. до н.е.) на території етнічної України у латинській «таурос» — як «бик, бикі» (міфологічний символ) пов'язували з ознакою в давнину войовничих людей, що жили грабунками в Таврії (V ст. до н. е.), за свідченнямГеродота, і таке уявлення існувало й у 64 році до н. е. — 23 році н. е. за свідченням Страбона. На таврів мала великий вплив грецька культура та релігія, якою вони переймалися. Першим царем таврів Геродот називав Тоаса, котрий жив коло 1250 р. до н.э.

Скіфи – (VII-III ст. до н. е.), населяли територію сучасної Південної та Південно-східної України.Скіфи поділялися на дві великі групи: скіфи-земле-роби і скіфи-скотарі, що вели в основному кочовий спосіб життя. Серед скіфів-кочівників виділялися царські скіфи, які панували над іншими, збираючи з них данину. У IV ст. до н. е. у скіфів утворилося примітивне державне об'єднання («царство Атея») з центром у Кам'янському городищі на Дніпрі (біля Нікополя). До III ст. існувало скіфське царство в Криму, столицею якого був Неаполь (біля Сімферополя). У 512 р. до н. є. Дарій І, цар Перський, ходив на скіфів походом, але останні, використовую чи тактику «випаленої землі», змогли уникнути поразки.

Сармати- У III ст. до н.е. в землі Північного Причорномор'я з поволзько-приуральських степів прийшли сармати. Вже у 11-1 ст. до н.е. вони повністю займали степи між Доном і Дніпром, а іноді їхні поселення сягали навіть Південного Бугу й Дунаю. Назва "сармати" походить від іранського слова - "саоромант", що означає "оперезаний мечем"

6.Античні поліси Північного Причорномор'я, Боспорське царство, їх суспільний і державний лад.

Боспорська держава виникла у V ст. да н.е. на основі об’єднання ряду грецьких держав- полісів та приєднання територій місцевих племен.Суспільний лад у Б. Царстві характеризувався наявністю рабовласників і рабів, вільних і невільників. Пануюча верхівка – царі з оточенням,жерці,суловласники,власники земельних ділянок,ремісничих майсиерень.Вільні люди,общинники за користування землею,яка була власністю царя,значну частину віддавали державі.Раби – основна продуктивна сила, використовувалися у прмислах, будівництві,ремісництві,домашньому господарстві.Державний устрій Б. царство сформувалося яз союз грецьких полісів.На чолі – цар-монарх гаданих пемен.До IIIст. до н.е.тут зберіглася антична форма правлінняЛіквідація залишків автономії й самоврядування сприяла передженню Б.держави у монархію.Залежність від Риму передбачала сплату імперії данини(форос).Цар був одноосібним правителем, у ньогозосереджувалая законодавча,виконавча і судова владаі жрецькі ф-ї.Центральне управління здійснювало найближче оточення царя:міністр палацу,особистий секреиар,начальник фінансів,охоронці,спальник.

Колонізація Північного Причорноморя була частиною так званої Великої грецької колонізації VIII-VI ст.до н.е.Греки- завойовники північнопричорноморських поселень були малозаможними та безземельними землеробами.Грецька колонізація мала переважно аграрний характерНайдавніше поселення –на Березанському півострові.Інші міста – колонії (Ольвія ,Феодосія,Пантикапей,Керкінтіда ,Тіра,Херсонес)Колонії, як і метрополії , були рабовласницькими полісами, але політично від неих не залежали, в цьому і виражалась їх державність.Вони підтримували з метрополіями соц-економічні стосунки, укладаючи угоди в торгівлі,надавали громадянам рівні права,мали з ними єдині культи й літочислення.Грецькі міста також мали розвинену економіку,ремісниче виробництво,землеробство,рибальство.Торгівельні стосунки з кочівниками та місцевими племенами відбувалися на обмінній основі, мали високу культуру.