1. Історія української державності як навчальна дисципліна, її предмет, мета та завдання.

Історія української державності – це система наукових знать про виникнення і розвиток державності на території України. Предмет. 1) еволюція української державної традиції 2) розвиток механізмів державної влади, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики 3) функціонування правової та соціальної економічної системи. Мета. Історія української державності має своїм завданням формувати всебічно та забезпечити глибокі знання історичного розвитку державності українського народу, особливостей його національного права; вміння визначити вклад національних цінностей у загальнолюдські; переконливо засвоїти ідеали гуманізму та демократії; формувати історичну свідомість як основу всієї суспільної свідомості. Завдання. системно аналізувати основні етапи розвитку державності українського народу, сформувати комплексне бачення місця і ролі України в системі міжнародних відносин, ознайомити з методологічними підходами щодо засвоєння політичних, економічних, соціальних і культурних проблем історії українських земель як у вітчизняній, так і в зарубіжній історіографії, виробити навики самостійної роботи з джерелами та літературою та їх критичного аналізу.

2.Місце курсу «Історія української державності» в системі наук. Наукова періодизація історії державності на території України.

Система наук (з чим пов’язана):історія України, всесвітня історія, правознавство,економіка, географія, соціологія , філософія, археологія. Періодизація. Перший період – “Київська Русь. Галицько-Волинська держава (IX – перша пол. XIV ст.)”. Другий період – “Українська держава у складі Литовськл-Руського князівста та Польщі (1349-перша пол. XVI ст.). Третій період- ‘‘Українські землі у складі Речі Посполитої ( друга пол. XVI – перша пол. XVIIст.) Четвертий період – “Національно-визвольна революція українського народу середини XVII ст. Складання державності України. Гетьманщина П’ятий період – “Українські землі під владою Австро-Угорській та Російської імперії (кінець XVIII ст. до лютого 1917 р)”. Шостий період - “Українська національно-демократична революція. Боротьба за відродження державності України (1917-1921 рр.). Сьомий період – “Українсько-Радянська державність (1919-1991рр.) ” Восьмий період – “Утвердження незалежної України”.

3.Поняття «держава» та її найважливіші ознаки. Типи і форми держав.

Держава- основний та універсальний засіб здійснення політичної влади, що характеризується суверенітетом, здійсненням своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів управління. За їх допомогою здійснюється політичне, економічне, ідеологічне керівництво суспільством і гарантує його безпеку.

Типи держав: 1 підхід формаційний (рабовласницька держава 14тис. до н.е. – 1тис. до н.е., феодальна держава сер. 1 тис. до н.е. – 16-17ст., буржуазна 16-17 ст. – поч.20ст., соціалістична 1917 – 1991рр.) 2 підхід (кастово-станове суспільство, громадянське суспільство 20ст.) Форми правління : республіканська (президентська, парламентська, парламентсько-президенська, президеньсько-парламенська), монархія (абсолютна, необмежена, обмедена).

4.Розклад первіснообщинного ладу та зародження класового суспільства на території України. Основні причини та передумови утворення перших державних утворень.

На теренах України стародавні люди з'явилися (за різними даними) від 1 млн. до 300 тис. років тому. Україна, як і Європа в цілому, не належала до ареалу антропогенезу, тобто регіону, де відбувався найперший етап еволюції мавпи в людину. Найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Кавказ та Балкани. Спочатку стародавні люди змушені були кочувати в пошуках їжі, але з еволюцією знарядь праці і розвитком суспільства почали вести осілий спосіб життя. Виникають стоянки-поселення. Найдавніші стоянки людей на території України знайдені археологами біля м. Амвросіївка Донецької обл. та с. Лука-Врублевецька Хмельницької обл.Першою суспільною організацією людей було первісне стадо, потім на зміну йому близько 40 тис. років тому прийшла мат ріархальна родова община. Основним осередком суспільства став рід — група кровних родичів по материнській лінії, оскільки при груповому шлюбі інакше спорідненість визначити було не можливо. Крім того, жінки посідали провідне місце і в суспіль ному виробництві (гончарство, ткацтво), зборі їстівних рослин. В період єнєоліту родові общини об'єднувались в племена. Вони займали певну територію, мали свою мову, звичаї, управління. На чолі племен стояли ради родових вождів — старійшин, які обиралися з найавторитетніших осіб. Для вирішення найважливіших питань скликались збори всього племені. Ради старійшин розподіляли між родами племені ділянки для полювання і скотарства, землі для обробітку і побудови житла, вирішували спільні питання. Поступово первісне суспільство вступає в період розкладу, оскільки виділяється як основний його осередок патріархальна сім'я, виникає поділ общинників на багатих і бідних (майнова і станова нерівність), з'являється приватна власність, що було дуже важливим явищем в історії людства. На зміну родовій общині кровних родичів приходить сусідська (територіальна), де родинні зв'язки змінилися спільністю території і господарського життя.

Передумови та причини утворення держави:великі і малі союзи племен у перебігу розвитку суспільства поступово переросли в утворення більш високого соціально-політичного рівня – племінні княжіння , захист від зовнішніх ворогів, розклад первісно-общиного ладу, виникнення соціально неоднорідного суспільства, тобто суспільства з приватною власністю, майновою нерівністю, соціальним розшаруванням, поділ праці (виділенням скотарства як відокремленої сфери суспільної діяльності, відокремленням ремесла від землеробства, появою групи людей (купців)).