1908 Рік - рік побудування цієї колії.

Термін служби залежить від сталі із якої виготовлено рельси.

Шпали доцільніше виготовляти із бетону.

Тема: Селітебні ландшафти. Лубенський цегляний завод.

Мета роботи: ознайомитися з типологією, класифікацією промислового ландшафту; навчитися визначати основні елементи екосистем та їх взаємозв’язків; освоїти використання знань щодо застосування ландшафтного підходу у землекористуванні (рекультивація земель).

Теоретична частина.

Ландшафти заселених територій, або селітебні, займають особливе місце в системі антропогенних ландшафтів. З їх появою почався активний процес антропогенізації натуральних та формування антропогенних ландшафтів. Створена система поселень формує своєрідний каркас антропогенних ландшафтів України, а люди і техніка, що тут знаходяться, – основне джерело їх подальшого формування. З ландшафтознавчого погляду вперше селитьбу розглянув Ф.М.Мільков – «селітебні ландшафти» – це антропогенні ландшафти населених пунктів: міст і сіл з їх будовами, вулицями, дорогами, садами і парками. Враховуючи глибину перетворення природних ландшафтів, селітебні ландшафти розділяють на два типи: міські та сільські антропогенні ландшафти. Складність полягає в тому, що в наш час не існує точних та універсальних ознак для розмежування міста та села. Більше того, всі землі населених пунктів розподіляють на три групи: землі міст, землі селищ міського типу та землі сіл.

П рактична частина.

Цього дня ми відвідали Лубенський цегельний завод, де нам провели екскурсію та показали технологію виробництва цегли. Екскурсію нам провела майстер формовки Галина Миколаївна.

Глину привозять із кар’єру підпорядженому цегляному заводу і який знаходиться неподалік від заводу.

Найстаріше обладнання на заводі ще з 1961-го року. Деяке обладнання оновлюють.

Технологія виробництва.

Спочатку привозять глину із глиняного кар’єру. Глину перемішують із аргелітом для кращого випалювання у печі. Аргеліт - відходи вугілля, для швидшого виплавлення цегли. Аргеліт для глини привозять із Луганської області. Вальці грубого та тонкого помолу передроблюють глину з аргелітом із різними добавками (коріння і т.д.). Ці добавки згоряють у печі і, завдяки подрібненню, не завдають кінцевому виробу ніякої шкоди. До суміші додають необхідну кількість води. Формують у довгу, паралелепіпедної форми, глиняну суміш, яка постійно надходить із механізму.

Спеціальний апарат розрізає та штампує сиру цеглу. З резиновї доріжки, на яку після нарізки потрапляє цегла, працівники заводу перекладають цеглини на спеціальні люльки, які переносять цеглу по всій технічній частині заводу. За допомогою цих люльок цеглу переносять у склад, де цегла сохне перед випалюванням.

На складі цегла висихає 2 тижні (в середньому; термін висихання залежить від погодних умов: взимку та під час дощів довше, влітку, відповідно, швидше). Далі цегла надходить до печі, де опалюється при температурі 900-1200 Со. Цеглу випалюють у печі за допомогою вугілля.

Сама піч представляє собою двоповерхову будівлю, перший поверх якої побудований із термостійкої цегли, а другий поверх із деревини. Перший поверх побудований у вигляді кільця, середину якого заповнюють сирою цеглою, закривають ходи цеглою та цементом і опалюють сирі цеглини. Піч (перший поверх) заповнюють цеглою не повністю, а частинами та поступово. На другому поверху печі розміщені копальні трубки, через які засипається вугілля у піч. Піч працє постійно, проте раз на рік її вимикають (із грудня по лютий). Запалюють у кінці лютого - березні за допомогою дров та солярки.

Відсоток браку на заводі дуже малий.

Цеглу з Лубенського цегельного заводу завозять у мережу будівних магазинів “ЕпіЦентр”.

Для перевозки використовують вантажівки, які за один раз перевозять 6000 штук цегли.