Спектральний склад випромінювання

_{Спектр випромінювання джерела білого світла дуже різноманітний. Це розходження кольоровості чітко помітно на білих поверхнях, що мають .}

_{Для забезпечення більш правильної передачі кольору освітлюваних предметів доцільно застосовувати лампи з поліпшеною передачею кольору.}

_{Другим дефектом спектра випромінювання джерел «штучного світла» є недостатність або повна відсутність ультрафіолетового випромінювання на ділянці 0,28-0,38мкм (сприятлива дія на організм людини). За цим критерієм виникає ерітема, що з'являється у ледь помітному почервонінні шкіри при проходженні декількох годин (2-5год.) після опромінення. Відсутність у спектрі опромінення ближнього УФ-випромінювання (λ=0,28-0,38 мкм) дістало назву «сонячне голодування» або «ультрафіолетової недостатності».}

_{При нормуванні й проектуванні ерітемних опромінювальних установок необхідно користуватися ерітемними величинами й одиницями.}

_{Ерітемним потоком випромінювання прийнято вважати потужність випромінювання, оцінювану за загальнобіологічною дією на організм людини, що супроводжується утворенням ерітеми:}

, (10.3)

де- відносна ерітемна ефективність випромінювання.

Одиницею ерітемного потоку (ер) прийнято вважати потік випромінювання з довжиною хвилі λ=0,297мкм, потужністю 1 Вт.

Одиницею щільності ерітемного випромінювання є ер * м^-2.

Мінімальна кількість ерітемного опромінення, що викликає ерітему першого ступеня, названа біодозою (ерітемною дозою), чисельно рівною Н_э=300 ер*сек*м^-2.

Рядом дослідників установлено, що при тривалому опроміненні одержувана людиною добова кількість ерітемного опромінення має бути в межах від 0,125 до 0,75 біодози, отже від 10 до 60 мер*год*м^-2.

У діючих вказівках про профілактику сонячного голодування у людей рекомендована доза 40 мер*год*м^-2.

Ерітемні опромінювальні установки за часом дії поділяються на дві групи:

а)ерітемні установки тривалої дії;

б) фотарії (установки короткочасної дії).

1. Критерії ефективності освітлювальних установок:

а) для рівня освітленості – відносна видимість;

б) для оцінки якості освітлення – відносна зміна граничного контрасту. Відносна видимість v₀=0,7.

Розмір об'єкта спостереження і його контраст з фоном визначаються за еквівалентним значенням К_э й а_э. Малий при К_э<0.2; середній 0,2≤ К_э ≤ 0,5, великий К_э>0.5.

Робочі поверхні є фоном, на якому об'єкт зорово виявляється і впізнається, класифікуються за трьома групами: темні (ρ<0.2), середні (0.2≤ρ≤0.4) і світлі ((ρ>0.4).

Кутові розміри об'єктів спостереження, виражені в кутових хвилинах, групують за їх лінійними розмірами, приймаючи відстань від об'єкта до ока спостерігача 0,35-0,5м, що дозволяє лінійний розмір 0,1мм прибрати еквівалентним кутовому розмірові – кутовій хвилині.

2. Об'єкти розрізнення класифікують за розмірами на 6 розрядів. До розряду найвищої точності відносяться роботи, при яких еквівалентний розмір об'єктів розрізнення менший за 0,15мм, що відповідає кутовому розміру об'єкта спостереження α<1,5’, при відстані його від ока спостерігача l=0,33м, що є нормальним для некоммодованого елементарного ока.

3. Контраст об'єкта з фоном, зменшення якого ускладнює зорове завдання, отже, вимагає для забезпечення обраної відносної видимості v₀=0.7 збільшення яскравості фону.

При нормуванні освітленості треба додатково до α і Vо ввести в характеристику зорової роботи коефіцієнт відбиття робочої поверхні (фону).

Сумарна кількість ефективного освітлення:

, (10.4)

де а – критерій чутливості, що залежить від рівня яскравості робочої поверхні й частки робочого часу, контрольованого зором;

- сумарна яскравість робочої поверхні, обумовлена освітленістю, створюваною денним Е_дн і штучним Е_и світлом:

, (10.5)

де t₁ і t₂ – час початку і кінця розрахунку.

Загальний рівень норм штучного освітлення забезпечує відносну видимість у межах 0,7-0,8 при вірогідності виявлення об'єктів зорового завдання р=0,7. Подальше підвищення зорових функцій (видимість, швидкість розрізнення, зорова працездатність та ін.) приводить до різкого збільшення норм освітленості. Збільшення зорової працездатності за Вестоном з 0,9 до 0,95 вимагає підвищення норм у 3 рази, а з 0,95 до 0,98 – повторного потроєння. При сучасних значеннях світлової віддачі джерел світла і ККД світлових приладів у деяких випадках збільшення норм освітленості є нерентабельним.