Тема 10. Централізоване та децентралізоване питне водопостачання.

Комунальне господарство, яке забезпечує водою питної якості населення та промисловість, є одним з основних споживачів водних ресурсів і в той же час одним з потенційних забруднювачів природних вод, бо здійснює водовідведення стічних і більшості інших зворотних вод населених пунктів у водні об’єкти.

Централізоване водопостачання полягає у заборі води з водних об’єктів – джерел водопостачання, обробки її відповідно вимогам нормативів якості питної води і подачі води споживачам – населенню, промисловим підприємствам та іншим установам. Централізоване питне водопостачання має пріоритетність перед іншими видами спеціального водокористування.

Джерелами централізованого водопостачання можуть бути як поверхневі, так і підземні води. Для міст, які потребують значної кількості води, одночасно використовують поверхневі і підземні джерела.

Якість води, що подається до осель мережею централізованого водопостачання, нажаль, не завжди відповідає нормативним вимогам якості питної води. Це може бути пов’язано з надмірним забрудненням води джерела водопостачання, технічним зносом устаткування водопідготовки та водогінної мережі, аваріями тощо.

Потреба людини в воді для пиття з урахуванням приготування їжі не перевищує 3-4 л/добу. Таку кількість води високої якості можна забезпечити за допомогою децентралізованого водопостачання. Існують і впроваджуються такі види децентралізованого водопостачання:

• водопостачання з колодязів;

• забір води з артезіанських джерел, що знаходяться в межах або поблизу населеного пункту;

• доставка води спецавтотранспортом до житлових масивів;

• розбудова мережі бюветів, високоякісна вода до яких надходить з глибоких, надійно ізольованих горизонтів;

• продаж питної води у герметичних пляшках, що наповняються у заводських умовах.

Децентралізоване водопостачання безперечно сприятиме загальному оздоровленню населення і використанню високоякісної підземної води переважно для питних потреб.

ЗМ 1.2. Джерела впливу на поверхневі водні об’єкти.

Тема 11. Класифікація джерел впливу на поверхневі водні об’єкти.

Забруднення вод – це процес зміни складу та властивостей води у водному об’єкті внаслідок появи та накопичення у воді домішок, що призводить до порушення норм якості води (Тема 5). Забруднюючі домішки можуть надходити до водного об’єкту як зовні, так і утворюватися в самому водному об’єкті. Забруднюючі речовини або енергія (теплова, іонізуюче випромінювання), що надходять із зовнішніх джерел, носять назву алохтонні забруднювачі, ті, що утворюються в самому водному об’єкті – автохтонні.

Основним зовнішнім джерелом забруднення природних вод є надходження до водного об’єкту зворотних вод: стічних, шахтних, кар’єрних, дренажних, поверхневого стоку. Певна частина забруднюючих речовин може надходити з атмосферного повітря, забрудненого пилогазовими викидами.

Забруднення підземних вод може статися внаслідок фільтрації забруднюючих речовин з накопичувачів рідких відходів, зі звалищ побутових та промислових відходів та інших забруднених територій.

Іноді забруднення водних об’єктів виникає внаслідок припливу до них забруднених притоків.

Автохтонне забруднення створюють як мінеральні, так і органічні речовини. Мінеральні речовини надходять до природних вод при вимиванні надр під час протікання поверхневого чи підземного потоку. Основну масу органічних речовин в природні води надає детрит – продукт розкладу водоростей та гідробіонтів.

Таким чином, процес забруднення природних вод відбувається постійно, як з алохтонних, так і з автохтонних джерел. Процесам забруднення збалансовано протистоять процеси самоочищення природних вод, завдяки чому водні об’єкти знаходяться у стані, придатнім для водокористування.