9.2. Для розсіювальних водовипусків.

Якщо скид зворотних вод у водотік здійснюється у межах населеного пункту через близько розташовані розсіювальні водовипуски, то ГДС повинен забезпечити норми якості води господарчо-побутової категорії водокористування на межі зони початкового розведення останнього розсіювального водовипуску.

Для проведення розрахунків необхідно оцінити стан водного об'єкту відповідно до цієї категорії водокористування, тобто визначити наявність резерву асимілюючої здатності (РАЗ).

Тому для кожної речовини існує дві розрахункові ситуації, коли:

• РАЗ існує;

• РАЗ не існує.

РАЗ існує, якщо:

• для речовин із Загальних вимог або 3-го і 4-го класів небезпеки, або єдиних у своїй ЛОШ має виконуватися умова:

;

• для речовин 1-го або 2-го класів небезпеки з однаковими ЛОШ має виконуватися умова:

.

Таким чином, при розрахунку необхідно визначити наявність РАЗ і далі розраховувати за однією з двох нижченаведених методик.

9.2.1. Розрахунок сгдс для розсіювального водовипуску, коли раз існує.

Завислі речовини.

Розрахунок проводиться аналогічно, як для зосереджених водовипусків у межах населеного пункту.

Речовини, що знаходяться в Загальних вимогах або належать до 3-го і 4-го класів небезпеки, а також речовини, єдині у своїй ЛОШ.

Концентрація на межі зони початкового розведення останнього водовипуску при фактичному скиді стічних вод в кожному випуску визначається за формулою:

або+ і так далі,

σ₁ σ₂ σ₃

де С_ф – концентрація речовини в річці, мг/дм³;

С_ст – концентрація речовини в стічній воді, мг/дм³.

Якщо σ ≤ 0, то σ приймаємо рівною 0.

Концентрації речовин повинні відповідати нормативу на межі зони початкового розведення останнього розсіювального водовипуску:

,

Δ₁ Δ₂ Δ₃

причому Δ₁ + Δ₂ + Δ₃ = ГДК_i - С_{ф i},

де С_ГДС – величина гранично допустимого скиду, мг/дм³;

ГДК_i – гранично допустима величина концентрації речовини в контрольному створі, мг/дм³;

n_н – кратність початкового розведення від даного водовипуску до загального контрольного створу.

Кінцева величина ГДС не повинна перевищувати фактичний скид, тобто:

Δ₁ ≤ σ₁;

Δ₂ ≤ σ₂;

Δ₃ ≤ σ₃.

Якщо σ₁ (або σ₂ або σ₃) ≤ 0, то σ₁ (або σ₂ або σ₃) приймаємо рівною 0 і, відповідно, Δ₁ (або Δ₂ або Δ₃) =0.

Таким чином, величини Δ₁, Δ₂ і Δ₃ встановлюються самостійно з урахуванням того, щоб не перевищували відповідно σ₁, σ₂ і σ₃, а в сумі дорівнювали ГДК_i - С_{ф i}.

Величина гранично допустимого скиду стічних вод по кожному випуску розраховується за формулою:

;

;

.

Пам'ятай. Завжди С_ГДС ≤ С_ст, тобто якщо при розрахунку виходить в якомусь з випусків С_ГДС > С_ст (наприклад, якщо С_ф > C_ст), то приймаємо С_ГДС = С_ст.

Речовини 1-го і 2-го класів небезпеки з однаковими ЛОШ.

При скиді у водний об'єкт стічних вод, що містять речовини 1-го і 2-го класів небезпеки з однаковими ЛОШ, недостатньо, щоб по кожній речовині в контрольному створі дотримувалася ГДК.

Для цих речовин діє принцип сумації:

,

де К_i – коефіцієнт, що враховує ефект сумації. Знаходиться для кожної з речовин за формулою:

(перша умова),

де С_i^{факт.к.с.} – концентрація речовини в контрольному створі при випуску стічних вод з концентрацією С_ст:

+ і так далі,

σ₁ σ₂ σ₃

де С_ф – концентрація речовини в річці, мг/дм³;

С_ст – концентрація речовини в стічній воді, мг/дм³.

Обов'язково має виконуватися умова:

(друга умова).

Якщо умова не виконується, проводиться зниження K_i для всіх речовин 1 - го або 2-го КН у цій ЛОШ, або декілька, або будь-якого одного, так, щоб ∑K_i=1. При зниженні K_i, зазвичай, користуються співвідношенням:

(третя умова).

Таким чином, величина K_i знаходиться в інтервалі:

.

Проте третя умова може виконуватися не завжди, тобто коли С_ф > С_i^{факт.к.с.,} виникає суперечність, в цьому випадку третьою умовою нехтують (конфлікт першої і третьої умов). Також третьою умовою нехтують і тоді, коли необхідно зменшити К_i, щоб в сумі вони дорівнювали 1, а третя умова не дозволяє цього зробити (конфлікт другої і третьої умов).

Після того, як сума K_i не перевищує 1, в контрольному створі повинно забезпечуватися:

,

Δ₁ Δ₂ Δ₃

причому Δ₁ + Δ₂ + Δ₃ = К_i· ГДК_i - С_{ф i},

де С_ГДС – величина гранично допустимого скиду, мг/дм³;

ГДК_i – гранично допустима величина концентрації речовини в контрольному створі, мг/дм³;

n_н – кратність початкового розведення від даного водовипуску до загального контрольного створу.

Кінцева величина ГДС не повинна перевищувати фактичний скид, тобто:

Δ₁ ≤ σ₁;

Δ₂ ≤ σ₂;

Δ₃ ≤ σ₃.

Якщо σ₁ (або σ₂ або σ₃) ≤ 0, то σ₁ (або σ₂ або σ₃) приймаємо рівною 0 і, відповідно, Δ₁ (або Δ₂ або Δ₃) =0.

Таким чином, величини Δ₁, Δ₂ і Δ₃ встановлюються самостійно з урахуванням того, щоб не перевищували відповідно σ₁, σ₂ і σ₃, а в сумі дорівнювали К_i· ГДК_i - С_{ф i}.

Величина гранично допустимого скиду стічних вод по кожному випуску розраховується за формулою:

;

;

.

Пам'ятай. Завжди С_ГДС ≤ С_ст, тобто якщо при розрахунку виходить в якомусь з випусків С_ГДС > С_ст (наприклад, якщо С_ф > C_ст), то приймаємо С_ГДС = С_ст.