Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Kopia_KL_Prikl_gidroekologia_modul1-4.doc
Скачиваний:
128
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
15.06 Mб
Скачать

Тема 15. Евтрофування водних об’єктів. Алохтонні та автохтонні чинники.

Під евтрофірованієм розуміють гіперпродукцію органічної речовини у водному об'єкті під дією зовнішніх (алохтонних) і внутрішньоводоймних (автохтонних) чинників. Евтрофування є одній з серйозних екологічних проблем, з якою стикаються майже всі розвинені країни. В результаті антропогенного вступу біогенних речовин у водні об'єкти сталося різке прискорення евтрофування. Особливо інтенсивно процеси евтрофування протікають на урбанізованих територіях, що зробило їх однією з найбільш характерних ознак, властивих міським водним об'єктам.

Трофність водного об'єкту відповідає рівню потрапляння органічної речовини або рівню його продуціювання в одиницю часу і, таким чином, є вираженням спільної дії органічної речовини, що утворилася при фотосинтезі і поступила ззовні. За рівнем трофності виділяють два крайніх типи водних об'єктів – оліготрофні і евтрофні.

Основним механізмом природного процесу евтрофування є замулювання водоймищ. Антропогенне евтрофування відбувається унаслідок вступу у воду надлишкової кількості біогенних елементів, як результат господарської діяльності. Високий вміст біогенів стимулює автотрофну гіперпродукцію органічної речовини. Результатом цього процесу є цвітіння води унаслідок надмірного розвитку альгофлори. Серед біогенних елементів, що поступають у воду, найбільший вплив на процеси евтрофування здійснюють азот і фосфор, оскільки їх вміст і співвідношення регулює швидкість первинного продуціювання.

Екологічний стан більшості водоймищ визначається фітопланктоном і залежить від ряду фізичних (освітленість, температура, швидкість потоку), хімічних (розчинений кисень, біогенні елементи) і біологічних чинників евтрофування.

Тема 16. Методи захисту та відновлення поверхневих водних об’єктів.

Зменшення зовнішнього впливу на поверхневі водні об'єкти.

Зовнішній вплив на водні об'єкти проявляється у вигляді потрапляння до них сторонніх домішок і тепла, що приводить до порушення норм якості води. З метою підтримки самоочисної здатності водних об'єктів і забезпечення різних видів водокористування об'єм зовнішніх дій не повинен перевищувати встановлених нормативів ГДС. Реалізація норм ГДС досягається за рахунок зменшення кількості зворотних вод або зниження концентрації речовин в них. Основними організаційно-технічними заходами, вживаними в цих цілях, є:

- зміна технології виробництва;

- каналізування і санітарне очищення міст;

- повторне використання стічних вод;

- очищення стічних вод.

Інтенсифікація внутршньоводоймних процесів.

Технології захисту і відновлення для водотоків.

В основі цих технологій лежить цілеспрямована зміна гідрологічних умов або безпосередній вплив на біотичну частину водної екосистеми. Основними технологічними рішеннями є зміна швидкості течії, форми поперечного перетину русла, матеріалу кріплення берегових укосів і розробка спеціальних біоінженерних споруд.

Технології для захисту і відновлення водоймищ.

У водоймищах характер внутрішньоводоймних процесів багато в чому визначається ступенем і характером екологічної стратифікації. Найважливішою проблемою водоймищ є евтрофування, тому більшість захисних технологій направлена на протидію цьому процесу. Такі технологи називаються технологіями деевтрофування. Метою деевтрофування є зниження рівня трофності водних об'єктів. Основні технологи деевтрофування:

- видалення донних відкладеннь;

- екранування донних відкладень;

- відведення води з гиполімніона;

- хімічна обробка;

- зміна умов середовища.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]