
- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни харківська національна академія міського господарства
- •Конспект лекцій з дисципліни «прикладна гідроекологія»
- •©Ладиженський в.М., Дмитренко т.В., Іщенко а.В., хнамг, 2011 з м і с т
- •Модуль 1. Використання та охорона вод. Загальні положення.
- •Тема 1. Водні об’єкти, класифікація, можливість використання.
- •Тема 2. Види водокористування.
- •Тема 3. Якість води. Показники якості води.
- •Тема 4. Нормування якості води. Норми якості води, загальні вимоги до складу та властивостей води.
- •Тема 5. Гранично-допустимі концентрації (гдк) речовин у воді, нормовані речовини, лімітуючи ознаки шкідливості, класи небезпеки речовин.
- •Тема 6. Алгоритм оцінки якості води. Методика оцінки якості води для господарчо-побутової, питної та рибогосподарської категорій водокористування.
- •Послідовність оцінки якості води.
- •Тема 7. Визначення класу та категорії якості води водних об’єктів на основі екологічної класифікації.
- •Тема 8. Якість питної води. Норми постачання води для населення.
- •Тема 9. Вимоги до джерел питного водопостачання. Зони санітарної охорони джерел водопостачання.
- •Тема 10. Централізоване та децентралізоване питне водопостачання.
- •Тема 11. Класифікація джерел впливу на поверхневі водні об’єкти.
- •Тема 12. Утворення господарсько-побутових та міських стічних вод.
- •Тема 13. Поверхневий стік з міської території і територій промислових підприємств.
- •Тема 14. Умови відведення зворотних вод у водні об’єкти. Принципи встановлення гранично допустимих скидів (гдс).
- •Тема 15. Принципи та заходи охорони вод.
- •Модуль 2. Моделювання стану поверхневих вод.
- •Тема 1. Визначення фонових концентрацій речовин у водних об’єктах.
- •Тема 2. Прогноз якості води на заданій відстані від випуску стічних вод за методом Фролова-Родзіллера.
- •Тема 3. Визначення кратності основного розбавлення.
- •Тема 4. Визначення кратності початкового розбавлення. Методика підбору параметрів водовипуску для забезпечення початкового розбавлення.
- •Тема 5. Математична модель Стрітера-Фелпса.
- •Тема 6. Методика визначення гранично-допустимої концентрації сгдс в стічній воді. Резерв асимілюючої здатності.
- •Тема 7. Методика визначення сгдс для одиночного водовипуску в межах населеного пункту.
- •7.1. Зосереджений водовипуск.
- •7.2. Розсіювальний водовипуск.
- •7.2.1. Розрахунок сгдс для розсіювального водовипуску, коли раз існує.
- •7.2.2. Розрахунок сгдс для розсіювального водовипуску, коли раз не існує.
- •Тема 8. Методика визначення сгдс для поодинокого водовипуску за межами населеного пункту.
- •8.1. Розрахунок сгдс, коли раз існує.
- •8.2. Розрахунок сгдс, коли раз не існує.
- •Тема 9. Методика визначення сгдс для декількох водовипусків.
- •Методика розрахунку Випуск стічних вод здійснюється у межах населеного пункту.
- •9.1. Для зосереджених водовипусків.
- •9.2. Для розсіювальних водовипусків.
- •9.2.1. Розрахунок сгдс для розсіювального водовипуску, коли раз існує.
- •9.2.2. Розрахунок сгдс для розсіювального водовипуску, коли раз не існує.
- •9.2.3. Розрахунок сгдс, коли раз існує.
- •9.2.4. Розрахунок сгдс, коли раз не існує.
- •Тема 10. Екосистема. Основні процеси, що відбуваються в екосистемі - процеси самоочищення водних об’єктів, перенос речовини та енергії водним потоком, трансформація речовини.
- •Тема 11. Процес формування якості води.
- •Тема 12. Консервативні та неконсервативні речовини.
- •Тема 13. Гідравлічні процеси формування якості води.
- •Тема 14. Самоочищення водних об’єктів.
- •Тема 15. Евтрофування водних об’єктів. Алохтонні та автохтонні чинники.
- •Тема 16. Методи захисту та відновлення поверхневих водних об’єктів.
- •Модуль 3. Раціональне використання водних ресурсів
- •Тема 1. Принципи регулювання річкового стоку.
- •Тема 2. Переваги та негативні наслідки регулювання.
- •Тема 3. Компенсаційні заходи щодо попередження та ліквідації негативних наслідків регулювання водотоків.
- •Тема 4. Комплексне використання водосховищ.
- •Тема 5. Дніпровський каскад водосховищ.
- •Тема 6. Міжбасейновий перерозподіл річкового стоку.
- •Тема 7. Використання та охорона підземних вод.
- •Тема 8. Басейновий принцип управління водними ресурсами.
- •Тема 9. Шкідливі дії вод.
- •Тема 1. Використання води у комунальному господарстві.
- •Тема 2. Раціональне використання вод у промисловості.
- •2.1. Технічне водопостачання.
- •2.2. Норми водоспоживання у промисловості.
- •Тема 3. Раціональне використання вод у сільському господарстві.
- •3.1. Зрошування сільськогосподарських культур.
- •3.2. Використання води на тваринницьких комплексах.
- •Модуль 4. Охорона водних ресурсів
- •Тема 1. Механічна очистка.
- •Тема 7. Поводження з осадами, що утворюються при очищенні стічних вод.
- •7.1. Мулові осади. Список літератури
- •Навчальне видання
Тема 14. Самоочищення водних об’єктів.
Самоочищення природних вод – це процес розкладу та виведення з водного середовища забруднюючих речовин, завдяки чому зберігається екологічне благополуччя водного об’єкту. Самоочищення відбувається внаслідок взаємодії механічних, фізичних, хімічних, фізико-хімічних та біологічних чинників.
До механічних чинників можна віднести перемішування та розбавлення скидних вод водою водного об’єкту, здрібнення завислих речовин, їх осадження (седиментація), фільтрацію забруднених вод крізь донні шари.
Фізичні чинники самоочищення: температура, сонячна радіація, газообмін між атмосферним повітрям і водною масою.
Фізико-хімічні чинники: розчинення мінеральних та органічних речовин, сорбція розчинених органічних домішок поверхнею завислих речовин, тіл гідробіонтів, донними відкладеннями.
Хімічні чинники: реакції окислення домішок розчиненим у воді киснем, хімічні реакції речовин, утворення комплексних нерозчинних сполук.
Біологічні чинники: біофільтрація, мінералізація органічних сполук, фотосинтетична аерація - реаерація, біоакумуляція, біодетоксикація.
Біофільтрацію здійснюють двійчасті молюски, планктонні ракоподібні та інші організми–фільтрати, пропускаючи крізь своє тіло воду і вилучаючи таким чином завислі речовини, деякі розчинені органічні та мінеральні сполуки, використовуючи ці речовини для свого годування. Відходи життєдіяльності цих організмів у вигляді слизуватих грудок сідають на дно.
Гідробіонти здатні накопичувати вилучені з води речовини. Така їх властивість має назву – біоакумуляція. Вміст забруднюючих речовин в організмах гідробіонтів (коефіцієнт накопичення) при проходженні за трофічними ланками збільшується на декілька порядків. Так, у водоростях коефіцієнт накопичення дорівнює 5, у гіллястовусих рачків – 10, у дрібних риб від 100 до 1000, у риб-хижаків – до 10 тис.
Завдяки біоакумуляції у водному середовищі зменшується вміст завислих та розчинених органічних та мінеральних речовин. При відмиранні гідробіонтів деяка частина речовин повертається у воду, але більшість з них під впливом ферментації руйнується і переходить у нетоксичну форму.
Деструкція і біоконцентрація токсичних речовин у водному середовищі внаслідок життєдіяльності гідробіонтів має назву біодетоксикація.
Мінералізація органічних речовин у воді відбувається завдяки життєдіяльності у першу чергу бактерій. Це дає можливість визначати якість води за бактеріологічними показниками, наприклад, за загальною чисельністю бактеріопланктона, бактерій групи кишкові палички (колі-титр і колі-індекс) та сапрофітів. Зростання чисельності бактерій у пробах води вказує на підвищення забруднення. Зокрема наявність у воді кишкової палички свідчить не тільки про фекальне забруднення, але й про підвищення вмісту органічної речовини внаслідок відмирання фітопланктону та вищої водяної рослинності.
Фотосинтетична аерація – це насичення води киснем, що виділяється під час фотосинтезу водяних рослин. Для цього процесу особливо плідно використання хлорококових водоростей-синтетиків.
Послідовний хід самоочищення в водотоках супроводжується відповідною зміною сапробності – від полісапробної зони до α – мезосапробної і далі – до β – мезосапробної і олігосапробної.
При наявності течії важливу роль у процесах самоочищення відіграють прикріплені форми гідробіонтів – перифітон, який складається з нитчастих водоростей, макрофітів і зообентосу. Перифітон покриває поверхню споруд, предметів та рослин, що занурені у воду.
Можна зробити висновок, що превалюючим чинником в самоочищенні водних об’єктів є біологічний. Але цей чинник є і найбільш уразливим. Значне надходження у водні об’єкти токсичних речовин, нестача кисню може призвести до підриву здатності природних вод до самоочищення.