37. Іспанська та італійська література 18 ст. Загальна характеристика.

Італійська.

Відкриття водного шляху до Індії – фатальне для Італії (припинилось надходження вовни з Англії та Франції). Але Іт. залишається центром культурного життя Європи (сюди їдуть художники по науку; багаті люди з Англії, Франції, Нім., Ісп. звертаються з замовленнями до італ. майстрів). Але Іт. поступилася іншим країнам (люди не знаходили роботи, тікали в села). Але Ісп. захопила майже всю Іт., міста втрачали свою незалежність.

Джордано Бруно (вірив у людські сили, йшов на штурм усього) був спалений га площі, коли відмовився підкоритися.

Галілей був примушений відмовитися від свого вчення, втратив сміливість, талант.

З’являється течія – Маринізм (від Марино), що мала бароківський напрямок (читач знаходився в стані постійного здивування). Марино – винахідник кончетті – віртуозних словосполучень, епітетів, зворотів мови. Мав багато ворогів, але були й прихильники. До 17 ст. група поетів – “пастуші поети” -заявили про своє прагнення викорінити мариністів. Гасло групи – повернення до безневинної чистоти звичаїв.

Після смерті королеви було засновано Академію “Аркадія”:

• покровитель – немовля Ісуса

• герб – пастуша сопілка

• збори відбувалися десь на лоні природи

Поети були далекі від народу, прагли знайти куточок, де щастя не було б затьмарене.

Т. Кампанелла – продовжувач ренесансної форми літератури

- в 15 р. В монастирі вивчив філософію і богослов’я

• 25 Років ув’язнення (мріяв про звільнення Батьківщини)

• змушений покинути Батьківщину, помер у Франції.

Утопічний роман “Місто сонця” (мрії про кращий устрій люд. сус-ва, де верховний правитель - Сонце).

Іспанська.

1/4 Земель належали церкві: 1 млн 200 тис. Населення - церковне (священики, ченці).

15 Ст. – королівська влада створює спілку кастильських та арагонських міст – “Свята Германдада”.: зуміла частково позбавити феодалів самостійності у веденні війн, змусила феодалів знищити замки.

Коли перестало прибувати американське золото, країна занепала.

Занепад ісп. флоту підірвав військову міць країни; відколювались міста, падало виробництво, знижувалось населення.

Католицька церква – знаряддя придушення повстань.

Художня літ-ра цього періоду багата: - ренесансний реалізм (Лопе де Вега)

• класицизм (кілька вчених поетів)

• бароко (Кальдерон).

38. У книзі Даніеля Дефо «Робінзон Крузо» описується історія людини, який потрапив на безлюдний острів і змушений був прожити там 27 років. Ця романтична історія розповідає, як важко було Робінзону вижити на острові. Він подолав багато перешкод, тяжко працював, щоб полегшити собі умови життя. Робінзон був позбавлений можливості спілкуватися з іншими людьми. Кожен на його місці міг зійти з розуму або накласти на себе руки. Тим не менш, Робінзон знайшов утіху в роботі, він пережив обставини і був нагороджений за це. Робінзон потрапив на острів, не маючи нічого.

А з часом він мав житло, велике господарство, кожен його день проходив в роботі і турботах. Він збудував на острові свій маленький світ, і з часом знайшов у ньому втіху. Робінзон узяв від цивілізації лише найкраще. Разом з минулим він залишив погані звички, неможливість контакту з іншими людьми примусила його повернутися до Бога, ніхто не заважав приміряти прочитане в Біблії до свого життя. Року, проведені на самоті, зробили Робінзона відлюдним. Він мріяв повернутися до людей, і разом з тим боявся цього. Тому, коли Робінзон побачив на піску відбиток людської ноги, це була для нього приголомшлива несподіванка. Велика радість змінилася жахом, коли він дізнався, чиї сліди бачив на піску.

Дикуни-канібали, Які відвідували острів Робінзона, були людьми, про яких він так довго мріяв. Але він не міг спілкуватися з людьми, які їли собі подібних.

Робінзон стежив за дикунами кожен раз, як вони припливали на острів, і одного разу йому вдалося врятувати невинну жертву, призначену на смерть. Цей випадок був першим контактом з людьми після довгих років самотності. І завдяки цьому у Робінзона з’явився товариш. Робінзон врятував дикуна від смерті, але дикун врятував Робінзона від самотності. Відтепер можливість спілкуватися зробила життя Робінзона більш повною. На жаль, П’ятниця, як і його вороги, теж був канібалом. Він не бачив поганого у вживанні людського м’яса. П’ятниця дуже здивувався, коли Робінзон поховав мерця-дикуна, убитого при порятунку П’ятниці. У його розумінні Робінзон знехтував їжею.

Ми можемо пред’являти звинувачення П’ятниці, адже він жив згідно з законами свого суспільства. Ці закони наказували йому полювати на людей з інших племен, вони не мали у своїй основі людяності. Це були вовчі закони. Дикуни завжди жили, очікуючи раптової смерті від ворога. Вони не намагалися роботою отримати собі їжу, вбивство людей було для них нормою. Таке розуміння життя не могло привести плем’я П’ятниці до розвитку. Вони жили як звірі, навіть гірше, тому що звірі не вбивають собі подібних для їжі, а полюють на інших тварин.

Ми бачимо, як змінюється П’ятниця, спілкуючись з Робінзоном Крузо. Кожній людині притаманні доброта і людяність, і вони отримують поштовх до розвитку, коли п’ятницю приймає моральні цінності Робінзона як свої. З часом він розуміє, що його колишня життя не мала майбутнього.

Протиставлення двох цивілізацій у романі Даніеля Дефо – це, перш за все, протиставлення відсталості і прогресу. Усвідомлюючи хибність своїх минулих переконань, п’ятниця стає морально вище, і це його перевага над людьми свого племені. Історія становлення та розвитку людяних принципів П’ятниці має для нас велике значення. Адже це не тільки показ розвитку людських цінностей, а й застереження читачам. І в сучасному житті є люди, які на шляху до своєї мети не вважаються з іншими, грубо нехтуючи загальнолюдськими цінностями. Але, як вказує автор, Кожен може підняти свою духовність від дикуна до цивілізованої людини.