- •1. Літературні джерела „Фауста”.
- •2. Лессінг в європейській літературі 17-18 століття.
- •3. Гете – активний учасник літературного руху „Sturm and Drang”.
- •4. „Поетичне мистецтво” н. Буало в контексті літератури європейського класицизму.
- •7. Театр Мольєра давно вже здобув світове визнання. Як і Кальдерона, Мольєра часто порівнюють із Шекспіром, вважаючи його прямим спадкоємцем і продовжувачем шекспірівських традицій.
- •8. Західноєвропейська література 17 ст.
- •10. Література Нового Світу
- •13. Мольер
- •14 Свифт
- •15 Вольтер
- •16 Мильтон
- •Вопрос 17. Література французького Просвітництва.
- •Вопрос 18. Життя і творчість Дені Дідро.
- •Вопрос 20. Світоглядні засади Просвітництва і їх літературне втілення.
- •21. Интерпретация библейных мотивов д. Мильтоном.
- •22. Теоретики классицизма в европейской литературе.
- •23. Специфика художественного мировоззрения Дж. Свифта.
- •24. Философские повести Вольтера. Общая характеристика.
- •25. Особливості поетики роману Гріммельсгаузена
- •26. Класицизм у творчості Корнеля та Расіна
- •27. Епістолярний жанр у літературній спадщині XVII – XVIII ст.
- •28. Генеза «буржуазного роману» в європейській літературі
- •29. Просвітництво в європейський літературі
- •30. Проблема визначення жанру «Мандрів Гулівера»
- •31. Французький класицизм та його місце у світовій літературі.
- •32. Особливості комічного у творах Дж. Свыфта
- •33 Фр. Літ 18 ст.
- •34. Грімельгаузен, як представник літератури 30-ї війни
- •35. Нім літ 18 ст заг характеристика
- •37. Іспанська та італійська література 18 ст. Загальна характеристика.
- •25 Років ув’язнення (мріяв про звільнення Батьківщини)
- •1/4 Земель належали церкві: 1 млн 200 тис. Населення - церковне (священики, ченці).
- •15 Ст. – королівська влада створює спілку кастильських та арагонських міст – “Свята Германдада”.: зуміла частково позбавити феодалів самостійності у веденні війн, змусила феодалів знищити замки.
- •39. Англійська літ-ра 18 ст. Загальна хар-ка.
- •40. Історичне тло роману “Робінзон Крузо”.
- •41. Французька література хvii ст. Загальна характеристика.
- •42. Світове значення «вічного образу» Фауста.
- •43. Німецька література хvii ст. Загальна характеристика.
- •44. Фантастичні образи міфологічного походження у «Фаусті».
- •Пока ещё умом во мраке он блуждает, Но истины лучом он будет озарен…
- •45. Іспанська та італійська література XVII ст. Загальна характеристика.
- •46) Образ Маргарити. Специфіка її трагедійності
- •47. Англійська література XVII ст. Загальна характеристика.
- •48) Роль Мефістофеля в шуканнях Фауста
- •Що хочеш ти, нещасний чорте, дати?
- •49. Місце літератури XVII-XVIII ст. В європейському літературному процесі.
31. Французький класицизм та його місце у світовій літературі.
З трьох стильових напрямків, що панували в західноєвропейській літературі XVII століття, у Франції, як у жодний іншій країні, запанував класицизм. Франція дала класичні зразки літератури цього напрямку. Класицизм тут досяг своєї вищої досконалості. Тут викристалізувалась і теорія класицизму. Французькі класицисти зуміли сполучити досвід античної літератури з національними традиціями свого народу, що не вдалося зробити класицистам інших країн.
Класицизм породив таких гігантів драматургії, якими були Корнель, Расін і Мольєр; класицизм у Франції яскраво проявився й у художній прозі.
Головна відмінність класицистичної системи від реалістичних методів Шекспіра виявляється в методі побудови характеру. Сценічний характер класицистів переважно однобічний, статичний, без протиріч і розвитку. Це характер-ідея, він настільки широкий, наскільки цього потребує вкладена в нього ідея. Авторська тенденційність виявляється в даному випадку цілком прямолінійно й відкрито.
Наріжним каменем теорії класицизму є вчення про вічність, абсолютність ідеалу прекрасного. Це вчення підтверджувало необхідність імітації, оскільки в одні часи створюються ідеальні зразки прекрасного, то в інші завдання художників полягає в тому, щоб максимально наблизитися до цих зразків. Виходячи з цього вчення про абсолютність прекрасного, класицисти встановили суворі правила, необхідні для художника, правила, що нібито повинні допомогти новим майстрам максимально наблизитися до створених колись ідеальних зразків прекрасного.
В ім'я цього ж вчення розроблялася суворо регламентована ієрархія літературних жанрів (епопеї, трагедії, комедії й ін.), встановлювалися точні межі кожного жанру; його особливості, затверджувалися належні кожному жанру мова і герої (для трагедії- висока, патетична мова, високі почуття, героїчні особистості; для комедії-знижено побутові персонажі, просторіччя 1 т.д.), тому що зразкові твори кожного жанру, на думку класицистів, створені були в далекому минулому і для нових часів залишалося лише суворо наслідувати знайдені (раз і назавжди) ідеальні зразки.
Важливим елементом в естетиці класицизму є вчення про розум як головний критерій художньої правди і, отже, прекрасного в мистецтві. За законами розуму творили античні майстри, думали класицисти, за законами розуму варто творити й у нові часи. Звідси математична точність правил і законів мистецтва, встановлюваних класицистами. Це наклало печатку холодної безпристрасності на твори класицистів. перебороти яку вдавалося лише дуже великим майстрам і в кращу пору розквіту їхнього таланту.
Із вченням про абсолютність прекрасного і з раціоналізмом класицистів тісно пов'язане їхнє поняття про загальні, універсальні типи людських характерів. Звідси виникала певна абстрактність художніх образів класицистичної літератури. Вони створювалися за холодними намірами розуму, у них підкреслювалися загальні універсальні "вічні" риси (Мізантроп, Скупий та ін.). Класицисти прагнули запам'ятовувати і "вічні", універсальні, абсолютні риси життєвих явищ, відділяючи їх від усього тимчасового, випадкового, одиничного. Класицистам невідомий був закон про те, що художній образ - необхідний елемент одиничності, випадку, для того щоб людина в мистецтві була не абстрактною схемою, а істотою живою і реальною.
Нарешті, одним із важливих елементів теорії класицизму є вчення про виховну роль мистецтва. Класицисти завжди задавали собі питання, створюючи художній твір, чи достатньо вони викривають у ньому і карають порок, чи достатньо винагороджують чесноту. Кращі майстри класицизму вміли з достатнім художнім тактом здійснювати у своїх творах повчальний, дидактичний принцип мистецтва, менш талановиті згорталися до голої повчальності, зображуючи контрастно злочинців і героїв. Холодна безпристрасність найбільше позначалася в примітивному розподілі чорних і світлих фарб.
Повчальна тенденційність класицизму дозволила йому і в роки штурму феодалізму залишатися головним художнім методом у Франції. Просвітителі XVIII ст. не відмовилися від нього. Він тоді служив вже іншим історичним завданням мистецтва. Класицистичні трагедії Вольтера ("Едіп", "Брут". '"Маго-мет") проголошували визвольні ідеї і були насичені високим громадянським пафосом.
В драматургії - правила трьох єдностей.