11.2. Політична ситуація в Україні в 1985—195

У середині 1980-х рр. радянська модель роз­витку перебувала в серйозній кризі, що охопила економічну, політичну, соціальну, ідеологічну, екологічну й моральну сфери життя суспільства.

рр.

	план відповіді
1.	Складові кризи радян­
	ського ладу.
2. Початок перебудови.
3.	Економічні реформи та їх
	провал.
4.	Політичні реформи. Роз­
	пад СРСР.

У березні 1985 р. на посаду керівника КПРС та СРСР було обрано М. Горбачова.Новий керів­ник став ініціатором політики реформ, яка діста­ла назву «перебудова» (квітень 1985р.).Новий політичний курс передбачав прискорити соціаль- но-економічний розвиток країни за рахунок уп­ровадження досягнень НТР. Проте вже перші кроки на цьому шляху стали

проявлятимасштаби кризи, щоохопила радянську систему. Спроба боротися з наслідками негативних явищ(пияцтво, нетрудові доходи) не вирішувала про­блеми, а лише поглиблювала їх. Так, антиалкогольна кампанія призвела до втрат бюджету в 10 млрд руб. Серйозним ударом для СРСР стала Чорнобильсь­ка катастрофа, яка не тільки підірвала фінансові можливості країни (витрати на ліквідацію наслідків склали 20 млрд руб.) та економічне становище, а й суттєво позначилася на престижі. Спроба наростити промисловий потенціал країни в умовах відсутності достатніх ресурсів (фінансових, трудових та ін.) обернулася масовим зростанням незавершеного будівництва (на 38 млрд руб.). Великого впливу на СРСР справило також стрімке падіння цін на нафту на світовому ринку. СРСР залишився без основного джерела своїх доходів. Через падіння цін доходи від зовнішньої торгівлі у 1985 —1987 рр. скоротилися на 21 млрд руб. До того ж концепція прискорення була зорієнтована на розвиток машинобудування, що ще більше посилило дефіцит товарів широкого вжитку. Опинившись на шляху економічного краху, радянське керівництво розпоча­ло здійснення економічних реформ, суть яких зводилася до запровадження елементів ринкової економіки. Але вже скоро такі заходи показали свою пов­ну безперспективність: почалася руйнація радянської економічної моделі, що базувалася на жорсткій централізації, розкрадання державної власності. На відміну від традиційних криз перевиробництва, що притаманні країнам із ринковими економіками, криза радянської економіки поєднувала в собі не тільки зниження темпів зростання, а і зменшення обсягів виробництва. До цих негараздів додалася ще й інфляція (прихована).

Тоді М. Горбачов на січневому пленумі ЦК КПРС у 1987 р. порушив питання про вироблення кадрової політики партії в умовах перебудови, яка мала б за­безпечити проведення реформ. Одночасно пленум започаткував і нову політику гласності. Тут уперше за всю радянську історію ЦК взяв на себе відповідальність за допущені «деформації» в розбудові радянського суспільства. У засобах масо­вої інформації стали простежуватися критичні мотиви. Почався процес реабілі­тації репресованих у 1930—1950-ті рр. Але для багатьох людей важким вияви­лося долання стереотипів у сприйнятті історії та сучасності. У партії намітився розкол неортодоксальних комуністів і тих, що виступали за оновлений.

Рішення про реформи політичної системи були ухвалені на XIX партійній конференції,яка відбулась у червні 1988р.М. Горбачов запропонував вищим державним органам зробити З'їзд Рад, а Верховну Раду перетворити на по­стійно діючий законодавчий орган. З'їзд Радрозпочав свою роботу 25 травня 1989 р.Його робота кардинально відрізнялась від колишніх сесій Верховної РаДи СРСР. Виявилося розмаїття думок і політичних поглядів. Голова Верхов­ної Ради СРСР фактично став спікером, іцо керує засіданнями й має проводити лінію більшості. Це приводило до непорозуміння між М. Горбачовим, який був головою ВР СРСР й одночасно Генеральним секретарем ЦК КПРС, та консер­вативними силами в партії, які звинуватили його у м'якості. Демократизація суспільного життя дала поштовх до виникнення політичних партій, народних рухів і фронтів, пожвавлення національно-визвольних рухів, які виступали з ідеями економічного, культурного й національного відродження корінних націй у своїх республіках. Спочатку ці рухи не виступали проти радянської влади. За своїм складом вони були переважно інтелігентськими.

Стало зрозуміло, що успішне проведення економічних реформ неможливе без реформування політичної системи.

2