9.1. Радянсько-польська війна і Україна.

Після розгрому Білої армії Денікіна війна з радянською Росією, на думку польського керів­ництва, була неминучою. Польща претендувала на значні території колишньої Російської імпе­рії. Польське керівництво прагнуло відновити Річ Посполиту в її кордонах 1772 р. «від моря до моря», тобто від Балтики до Чорного моря. До цієї держави мали увійти Литва, Білорусія та Ук­раїна. Також польське керівництво розуміло, що більшовики після перемоги над внутрішніми во­рогами неодмінно повернуться до реалізації ідеї світової революції, а Польща стоїть на їх шляху. Спочатку радянське керівництво намагалося не загострю­вати відносини, те саме робила і польська сторона. На початку 1920 р. поль­ське керівництво вирішило, що ситуація сприятлива для силового розв'язання проблеми на свою користь, 25 квітня 1920 р. польські війська розгорнули на­ступ на територію, контрольовану Червоною армією.

Вторгненню польських військ передувало підписання представниками УНР і Польщі 21 —24 квітня 1920 р.у Варшаві загальної, торговельно-економічної і військової конвенції (угоди), яку пізніше назвали Варшавською угодою.

Основні положення Варшавської угоди:

• польський уряд визнавав існування УНР у межах, які мали бути означені договорами із суміжними країнами;

• кордон між Польщею і УНР встановлювався по лінії, яка була вже зай­нята польськими військами;

• до Польщі відійшли Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина, За­хідна Волинь, частина Полісся по р. Збруч і Горинь, уся Галичина;

• Польща відмовлялася від подальших територіальних претензій;

• Польща зобов'язувалася озброювати війська УНР;

• уряд УНР заявив про відсутність претензій на західноукраїнські землі;

• збройні сили С. Петлюри підпорядковувалися польському командуван­ню;

• українські залізниці підпорядковувалися польському управлінню;

• УНР погоджувалася на спільну валюту;

• Український уряд повинен був утримувати польські війська на території України.

Угоди та участь УНР у радянсько-польській війні на боці Польщі були ак­том відчаю. Цим кроком С. Петлюра відмовився від ідеї соборності України, бажаючи за допомогою зовнішніх сил у черговий раз відновити УНР.

	план відповіді
1.	Завершення визвольних
	змагань.
2.	Варшавська угода.
3.	Причини радянсько-
	польської війни.
4.	Бойові дії.
5.	Ризький мир і його на­
	слідки.

Договір між С. Петлюрою і керівником Польщі Ю. Пілсудським був за­суджений багатьма українськими політичними діячами. Проти Варшавської угоди виступили не тільки М. Грушевський, В. Винниченко, які відійшли від

_. ... , . они і <■іп • / IV!Ігі 'І ПІ)

перестала Існувати «група 239». Продовжувалося падінні! престижу центру і компартії.

У цей час велася інтенсивна робота з підготовки нового Союзного договору. 24 червня Президент СРСР М. Горбачовповідомив про домовленість із керівниками десяти республік СРСР. 15 серпня опубліковано проект договору, підписання якого мало відбутися через тиждень. Цей договір суттє­во обмежував права центру, що не влаштовувало консерваторів.

Уранці 19 серпня 1991 р.з інтервалом у годину центральне телебачення по­чало зачитувати «Заяву Радянського керівництва» та « Постанову № 1 Держав­ного комітету з надзвичайного становиша в СРСР» (ДКНС, рос. ГКЧП). Ого­лошувалось, що ДКНС створено у зв'язку з неможливістю за станом здоров'я виконувати М. Горбачовим обов'язки президента СРСР і переходом його пов­новажень до віце-президента Г. Янаєва. До складу ДКНС увійшли: Г. Янаєв, О. Бакланов (секретар ЦК КПРС), В. Крючков (голова КДБ), В. Павлов (прем'єр-міністр СРСР), Б. Пуго (міністр внутрішніх справ), Д. Язов (міністр оборони), громадські діячі Д. Стародубцев і О. Тізяков. М. Горбачов тоді від­почивав у Криму на урядовій дачі Форос. У присутності першого секретаря ЦК Компартії України С. Гуренка, генерал армії Варенников попередив голову Президії Верховної Ради УРСР Л. Кравчукапро позицію Збройних Сил. Під Київ була перекинута бригада повітряно-десантних військ.

1. 16-й годині по українському телебаченню й радіо виступив Л. Кравчук, який заявив, що Верховній Раді потрібен час, щоб у всьому розібратися. Він запевнив, що в республіці не буде встановлюватися надзвичайний стан і що першочерговим завданням є захист демократії, законності та конституцій­ного порядку. Водночас він закликав український народ, політичні партії до об'єднання заради захисту суверенності України.

Увечері 19 серпня заступник голови Верховної Ради Б. Гриньов назвав цю ситуа­цію військовим переворотом, а його організаторів — державними злочинцями.

Була скликана позачергова сесія Верховної Ради, де було поставлено питан­ня про незалежність України. Л. Кравчук і його перший заступник І. Плющ заявили про вихід із Комуністичної партії. 24 серпня 1991 р.Верховна Рада України прийняла «Акт проголошення незалежності України»,у якому під­креслювалося, що у зв'язку з державним переворотом в СРСР.над Україною нависла смертельна небезпека. Тому Верховна Рада проголосила незалежність України та створення самостійної держави — Україна.

2. грудня 1991 р. було проведено всеукраїнський референдум, 90,3 % учасни­ків якого підтримали «Акт проголошення незалежності України». Висновок. У результаті складної та суперечливої боротьби на карті світу з'явилася нова незалежна демократична держава — Україна.

план відповіді

1. Політичне ситуація її Українській держані в 1991 р.

2. Спроба державного пе­ревороту.

3. Набуття Україною неза­лежності.

Ш Дати:16 липня 1990 р. — прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет УРСР; 19—21 серпня 1991 р. — спроба ДКНС здійснити державний переворот у СРСР; 24 серпня 1991 р. — прийняття Верховною Радою України Акта проголошення незалежності України; 1 грудня 1991 р. — всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

• Поняття, терміни, назви: Декларація про державний суверенітет. Акт

проголошення незалежності України, референдум.

• Особистість в історії:М. Горбачов, Л. Кравчук.

Білет 9