18. Реформи Солона. 594

- проголош. усіх гр-н рівними перед з-ном, тобто політ. рівності, в основу якої було покладено майновий ценз (замість родової ознаки). Усі гр-ни Афін були поділені на 4 розряди залежно від прибутку з землі;

- запроваджено раду чотирьохсот (буле); створ. і розшир. прав нар. зборів (екклесії), що стали гол. з-давчим і контролюючим органом Афін → демократизація сусп. і політ. ладу; створено суд присяжних – геліея, до якого входили гр-ни від усіх 4-х розрядів;

- анулювано надто жорстокі З-ни Драконта (окрім деяких постанов про вбивство); введено свободу заповітів; усі види майна, у тому числі і зем. ділянки, можна було продавати, заставляти, ділити між спадкоємцями; проведено уніфікацію с-ми мір і ваги; здійснено перехід до стабільної грош. одиниці;

- повне анулювання будь-яких боргів («сисахфія»);

- ліквідація боргового рабства

Реформи Клісфена.

- ліквід. 4 родові племена і натомість запроваджено територ. поділ: поділ території на 10 територ. філ; кожна філа поді­лялася на 3 частини – триттії. Територію поділено на 100 ще дрібніших одиниць – демів. Кожного афін. гр-на було приписано за місцем прож. до якогось дему;

- Рада «400» була замінена на Раду «500» (по 50 чол. від кожної філи);

- розширено ряди афін. гр-н шляхом надання багатьом метекам гром. прав;

- створ. колегія 10 стратегів (по 1 від кожної філи).

- для збереження нового порядку від замахів на нього з боку ворогів, було введено остракізм (суд черепків) – форму таємного голосув., за якої кожен голосуючий писав на черепку ім’я людини, що здавалась йому небезпечною для існуючого ладу. Коли одне і теж ім’я повтор. при підрахунку голосів 6 тис. разів, то ця особа піддавалась вигнанню з Афін на 10 р. без конфіскації майна.

Реформи Ефіальта. Реформи Перікла.

У 462 р. до н.е. афінська демократія. Реформи Ефіальта.

- позбавл. ареопага всіх політ. ф-й: позбавл. права накладати вето на постанови нар. зборів (право передано геліеї); право контролю за посад. особами і нагляд за викон. законів → рада 500 і нар. збори, але гол. чином до геліеї; скорочено його суд. компетенцію (залиш. лише реліг. справ і деяких кримін.).

- зниження майн. цензу для зайняття посад архонтів.

Після вбивства Ефіальта афінську демократію очолив Перікл.

- зрівняв усіх гр-н у політ. правах і допустив їх, незалежно від розряду, тобто від майна, до будь-якої посади в д-ві;

- домігся через Нар. збори вве­дення оплати за держ. службу + оплата за військ. службу і за участь у Нар. зборах;

- для найбідніших гр-н введено оплату т.з. театральних грошей (щоб могли відвідувати театри).

- організ. велике оборонне буд-во.

19. Правовий статус, права і обов’язки повноправних афінських громадян.

Населення стародавніх Афін поділялося на дві основні категорії — вільних і рабів. Серед вільних, у свою чергу, теж існував принциповий поділ: на громадян і негромадян. До останніх належали метеки, іноземці, вільновідпущеники. Кожен грецький поліс, кожна держава, в тому числі Афіни, — це була тісно згуртована община громадян.

Повноправним громадянином вважали в Афінах тільки ту людину, чиї батько і мати були афінськими громадянами і проживали у законно оформленому шлюбі. Щоправда, спочатку деякий час діяло правило, що для наявності громадянства було достатньо, аби тільки батько мав таке право, а мати могла бути й чужоземкою, але при законно оформленому шлюбі. Згодом з'явився закон, згідно з яким для повноправності дитини необхідно мати афінське громадянство обом батькам (час його прийняття невідомий). Його, однак, не завжди дотримувались. Тому Перікл у 461 р. до н.е. домігся через Народні збори підтвердження цього закону, встановивши так зване "чисте громадянство". Водночас проведено перевірку усіх афінських громадян, внаслідок якої близько 5 тис. осіб виключили зі списків з усіма наслідками, що з цього випливали. Друга велика "чистка" була проведена у 345 р. до н.е. за архонта Арея. Позбавлення громадянства неодноразово супроводжувалося конфіскацією майна і продажем "самозваних" громадян у рабство.

Дієздатність афінських громадян наставала з 18-річного віку, коли вони набували право бути внесеними до списків членів дему, в якому числився їхній батько. За правильність внесення людей до цих списків стежили окремі службовці. Приймали громадян у члени дему на загальних зборах дему. Відмову в прийнятті у громадянство можна було оскаржити до суду — геліеї. Але якщо суд підтвердив рішення зборів дему, то скаржника віддавали у рабство. Якщо ж визнав його скаргу правомірною, то його вписували до списків громадян дему.

Стародавні греки право громадянства вважали священним, ретельно оберігали його, бо воно вважалось за честь. Вчинки і дії, які плямували цю честь, тягли за собою (постійну або тимчасову, часткову або повну) втрату прав громадянства ("атімія"). Стародавні письменники та історики наводять чимало фактів атімії. Повне позбавлення прав означало для засудженого і його потомства позбавлення права з'являтися у публічних місцях, на святах, ринках, у Народних зборах, бути позивачем і відповідачем у суді, служити у війську. Як додаткове покарання могла бути конфіскація майна. Повернення громадянських прав допускалось тільки за рішенням Народних зборів.

Афінські громадяни — і тільки вони — користувалися всією повнотою цивільно-правових, економічних і політичних прав. Уся їх сукупність називалася їате — честь. Звідси й атімія — безчестя.

Серед найважливіших прав були: право брати участь у Народних зборах, право бути обраним на різні державні, а також громадські посади (з 30 років), право на службу у війську (з 20 років), отримання у випадку успішних воєн землі, рабів, трофеїв, право на різну державну допомогу тощо. За важливі заслуги перед суспільством і державою, згідно з постановою Народних зборів, громадян наділяли пільгами і почесними правами, зокрема, звільняли від літургії чи податків, правом займати почесні місця на святах і в Народних зборах, носити почесний вінок, правом на почесний обід чи постійне харчування в приміщенні ради 500 та ін.

Громадяни Афін мали й певні обов'язки, серед яких найважливішим була військова служба. Звільняли від неї тільки членів Ради 500, державних урядовців та власників кораблів, які служили державі. Важливими були й обов'язки брати участь у роботі Народних зборів, виконувати певні повинності й сплачувати податок на користь суспільства, держави. Найбагатші громадяни (перший розряд) мали ще один обов'язок перед суспільством — так звані літургії.