- •Основи екології
- •Людство
- •Глава 1
- •§ 1.2. Основні фактори деградації довкілля
- •§ 1.3. J Екологічні катастрофи
- •Глава 1
- •Глава 1
- •За типами діяльності
- •Підрозділів)
- •§ 2.1. І Загальне уявлення про біосферу
- •§2.2. J Походження й еволюція біосфери
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2.3. J Функціонування біосфери
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 Біоекологія
- •§ 2.5. J Види, популяції та середовище
- •Глава 2
- •§ 2.7: J Ноосфера
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2.8. У Біорізнзманітність і її збереження
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Ареали випадання кислотних дощів:
- •§ 3.3. J Гідросфера
- •Континентальний схил
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4.2. J Енергетика
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 Техноекологія
- •§ 4.3. J Промисловість Спочатку скористайтеся принципом Чистого Виробництва, а потім приймайте рішення про впровадження будь-яких технологій. Із матеріалів unep
- •Глава 4
- •Глава 4 Техноекологія
- •§ 4.4. J Сільське господарство
- •§4.5. І Транспорт
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4.7._J Наукова діяльність
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 5.3. І Економіка природокористування
- •§5.4. Й у конкретних обсягах. Ці права можуть продаватися державним органом підприємствам і одним підприємством іншому. Ціна ел залежить від добового часу, сезону, обстановки в регіоні.
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 Соціоекологія
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 Екологія людини
- •Глава 7
- •В Україні ( )протягом XX ст.
- •Структура земельного фонду України
- •Глава 7 Природно-соціальні особливості України
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •§ 8.3. J Донецько-Придніпровськии регіон
- •Глава 8 Екологічний стан окремих регіонів України
- •Наслідки
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 9.3. J Аварія на Чорнобильській аес
- •Глава 10 Національний шлях до еколого-збалансованого розвитку
- •Глава 10 Національний шлях до еколого-збалансованого розвитку
- •Глава 1 Людство в навколишньому середовищі 6
Глава 2
Біоекологія
<
т ❁
Крім указаних природних заповідників, в Україні є 54 істор и ко- культури их та історико-архітектурних заповідники. Серед них такі всесвітньо відомі, як Шевченківський у Каневі, Києво-Печерський, Софія Київська, Асканія-Нова тощо.
Національні природні парки — це території, що створюються для збереження природних комплексів, які мають екологічну, історичну й естетичну цінність завдяки сприятливому поєднанню природних і культурних ландшафтів, і для використання їх у рекреаційних, виховних, наукових і просвітницьких цілях. В Україні є 11 національних парків, таких як Шацькі озера, Подільські Товтри, озеро Синевир тощо.
Заказники — це території й акваторії, на яких охороняються окремі види рослин і тварин або природні комплекси (озера, болота, ділянки лісу чи степу з рідкісними видами рослин або тварин, печери, території з унікальними геологічними утвореннями тощо). На території заказників дозволяється обмежена господарська діяльність, але тільки така, що не завдає шкоди об'єктам, які охороняються (наприклад, обмежена заготівля сіна в лісових заказниках, збирання морської трави зостери в приморських заказниках, регламентоване полювання на окремих видів тварин у заповідно-мисливських господарствах). На території України практично в кожній області є принаймні кілька заказників.
Пам'ятки природи являють собою окремі невідновлювані природні об'єкти, які мають наукове, історичне чи культурно-естетичне значення, наприклад: водоспад, печера, дуже старе дерево, джерело, рідкісне геологічне відслонення. Останнім часом до пам'яток природи дедалі частіше почали відносити також невеликі території (площею до кількох сотень квадратних метрів), зайняті популяціями рідкісних та реліктових видів або попу-
120
s
X
о.
•я
в. я
в
ЗІ
•і
я
S
І
■
Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля
Глава 2
Біоекологія
ляціями, розташованими на межі ареалу виду. Створення системи таких пам'яток природи сприяє збереженню передусім генетичної різноманітності. На їхній території заборонено будь-яку діяльність, що руйнує чи пошкоджує об'єкти охорони.
Проте навіть розвинена мережа заповідних територій не зможе забезпечити збереження біорізноманітності, якщо не припи-
|
Регіональні |
Заповідні |
|
Ботанічні сади, |
ландшафтні парки |
урочища |
|
зоологічні парки, дендрологічні парки, |
(18%) |
(3 %) 1 |
Природні |
парки-пам'ятки |
\ |
/ у |
заповідники (6 %) |
садово-паркового |
|
/ / | |
мистецтва \ |
|
|
|
(1%) Х |
|
|
|
|
|
|
Біосферні |
|
|
|
заповідники |
|
|
г V |
-"" (9%) |
|
|
|
Пам'ятки |
|
|
т |
- природи |
Заказники |
|
|
|
(39 %) |
|
|
\ч Національні |
|
|
|
природні парки |
Рис. 2.14 Структура території природно-заповідного фонду України
Біоконсервація належить до галузі новітніх напрямів біоеко-логії. Це система заходів, спрямованих на збереження генетичної й видової різноманітності шляхом збереження популяційних і видових генотипів окремих особин поза природними місцями проживання — в зоопарках, ботанічних садах, у колекціях культур тощо.
Біоконсервація сьогодні розглядається як остання лінія захисту генетичної й видової біорізноманітності. Для цього розвивається мережа зоопарків, створюються колекції рослин у бота-
Площа, тис. га
2700
1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001
Роки
II Загальна площа ПЗФ
Ні Площа територій та об'єктів загальнодержавного значення
Рис. 2.15 Зростання площі природно-заповідного фонду (ПЗФ) України (1992—2001)
ниться глобальний вплив на біоту антропогенного забруднення. Навіть у біосферних заповідниках з їхньою налагодженою й суворою системою охорони деградація біоти триває. Наприклад, у Карпатському біосферному заповіднику через кислотні дощі дедалі скорочуються популяції лишайників, занесених до Червоної книги.
У природно-заповідний фонд України (рис. 2.14, 2.15) входять також регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, ботанічні сади, зоологічні, дендрологічні парки, пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо. Загалом природно-заповідний фонд України в 2001 р. налічував у своєму складі 6939 територій і об'єктів площею 2508,7 тис. га, що становить 4,16 % території країни.
122
нічних садах, колекції культур мікроорганізмів, грибів, водоростей, найпростіших, банки насіння, кріоколекції тварин, де гамети й навіть ембріони зберігаються в замороженому стані, організовуються сховища культур тканин рослин і тварин.
Сьогодні людство «законсервувало» для нащадків близько 10 % відомої науці сучасної біоти. Однак біоконсервація поки що не може стати гарантом збереження біорізноманітності. Законсервувати будь-який вид — це складна наукова й технічна задача. Але незмірно складнішою справою є розконсервація виду й повернення його в природу. Вид, випущений «із пробірки» в природу, як правило, поводиться непередбачувано: адже він потрапляє до системи з іншими зв'язками. Найчастіше такий вид не
123
Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля