52. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ххі ст. Закон України "Про освіту"

Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами. У сучасній школі суверенної України навчально-виховний процес спрямований на всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими кадрами.

Важливим аспектом демократизації сучасної школи є розвиток системи самоврядування, реформування управлінської сфери. Законом України "Про освіту" в українській національній школі створено органи самоврядування, до складу яких входять насамперед загальні збори (конференція) колективу закладу освіти; районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з’їзд працівників освіти АРК, Всеукраїнський з’їзд працівників освіти.

Завдання школи, сучасного вчителя-вихователя полягає у тому, щоб формувати у своїх вихованців саме дружні, високоморальні, товариські, естетичні відносини.

У Державній національній програмі "Освіта" ("Україна ХХІ ст.") визначено "стратегію розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу на ХХІ ст., створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного культурного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації".

Вона визначає стратегічні завдання реформування освіти в Україні: відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої, творчої особистості; виведення освіти в Україні на рівень розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад. Передбачається створення на рівноправній основі недержавних та глибока демократизація традиційних навчально-виховних закладів.

У програмі "Освіта" визначені також пріоритетні напрямки, основні шляхи і принципи наступного реформування освіти. Вони спрямовані на досягнення певних стратегічних цілей. Зокрема, досить конкретно визначаються шляхи реформування кожної з ланок системи освіти: дошкільного виховання, в якому поєднуються сімейне і суспільне виховання; загальноосвітньої підготовки на національній основі, в якій реформуванню піддаються зміст гуманітарної та природничо-математичної освіти, трудової та фахової підготовки в середній ланці освіти. Суттєва увага приділяється національному вихованню, головною метою якого є надбання молодим поколінням соціального досвіду успадкування духовного спадку українського народу, формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою.

53. Розвиток особистості, його рушійні сили та закономірності

Людина народжується як індивід, як об’єкт суспільства з притаманними їй природними задатками, формується як особистість у системі суспільних відносин завдяки цілеспрямованому вихованню

Особистість – людина, індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуального.

Розвиток людини – процес становлення особистості під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників.

Розвиток людини має різні напрямки: анатомо-фізіологічний, психічний, соціальний. До анатомо-фізіологічних змін відносять ріст і розвиток кісткової та м’язової систем, внутрішніх органів, нервової системи. Психічні зміни стосуються, передусім, розумового розвитку, формування всіх психічних рис особистості. Набуття соціальних якостей, необхідних для життя в суспільстві, відносяться до соціального розвитку особистості. Відбувається розвиток дитини на основі її взаємодії з середовищем.

Рушійними силами розвитку особистості є такі внутрішні і зовнішні суперечності:

1. асиміляція і дисиміляція (подібне до себе, характерне для дитини і несхоже)

2. збудження і гальмування

3. емоційна сфера (задоволення і незадоволення, радість і горе)

4. спадкові дані і потреби виховання

5. рівень розвитку особистості і її ідеал

6. потреби особистості і моральні обов’язки

7. домагання особистості і її можливості (вимогливість до дитини).

До закономірностей розвитку особистості належать:

1. розвиток особистості має наслідувальний характер

2. особистість людини розвивається під впливом середовища

3. людська особистість розвивається внаслідок впливу на всі сторони її психіки

4. людина розвивається в діяльності

5. зміна особистості вимагає зміни ставлення до неї.