34. Життя та педагогічна діяльність в.О. Сухомлинського

Василь Олександрович Сухомлинський народився 28 вересня 1918 року в с. Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області у незаможній родині. Навчався Сухомлинський у Василівській семирічці (1926–1933).

Влітку 1934 р. він розпочав навчання у Кременчуцькому педагогічному інституті, проте через хворобу мусив залишити навчання. З 1935 р. працював вчителем української мови та літератури у школах Онуфріївського району. 1936–1938 рр. навчався на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту, де здобув кваліфікацію вчителя української мови та літератури. З 1938 р. і до початку ВВВ Сухомлинський працює вчителем української мови та літератури і завідуючим навчальною частиною Онуфріївської середньої школи.

У липні 1941 року був призваний до лав Червоної Армії.

9 вересня 1942 р. в бою під Ржевом був тяжко поранений і понад чотири місяці лікувався в евакошпиталях. З червня 1942 р. по березень 1944 р. Сухомлинський працює директором і вчителем російської мови та літератури в смт. Ува Удмурської АРСР.

Навесні 1944 р. разом з дружиною переїжджає до смт. Онуфріївка Кіровоградської області, де протягом чотирьох років очолює Онуфріївський районний відділ народної освіти та викладає у школі за сумісництвом.

1948 р. його призначають, у зв’язку з особистими клопотаннями, директором Павлиської середньої школи. Починачи з 1949 р., він періодично виступає із статтями на сторінках республіканських та всесоюзних журналів.

У 1955 р. В. Сухомлинський захищає кандидатську дисертацію "Директор школи – керівник навчально-виховної роботи" у Київському університеті ім.. Т. Шевченка. Через рік виходить друком його перша монографія "Виховання колективізму школярів".

У 50-х роках В. Сухомлинський написав ще кілька монографій: "Педагогічний колектив середньої школи", "Виховання патріотизму у школярів", "Виховання комунстичного ставлення до праці".

Починаючи з 1960 р., виходять з друку його праці: "Духовний світ школяра", "Праця і моральне виховання", "Як ми виховали мужнє покоління", "Виховання особистості у радянській школі", "Павлиська середня школа".

У 1957 р. його обираю членом-кореспондентом АПН РСФСР, а в 1958 р. Міністерство освіти УРСР присвоїло йому звання заслуженого вчителя школи УРСР.

У д. п. 60-х років Василь Олександрович готує трилогію з проблем формування особистості у загальноосвітній школі: "Серце віддаю дітям", "Народження громадянина", "Лист до сина". Щодо першої частини трилогії, то вона була вперше надрукована в тодішній Німецькій Демократичній Республіці, а у 1969 р. – В Україні. Пізніше (1974) книга була удостоєна Державної премії УРСР.

У 1968 р. В. Сухомлинського обирають делегатом Всесоюзного з’їзду вчителів і присвоюють звання Героя Соціалістичної праці. Останніми роботами вченого стали "Батьківщина в серці" та "Батьківська педагогіка", які вийшли друком у 70-ті роки.

2 вересня 1970 р. Василя Олександровича не стало.

35. В. Сухомлинський про навчання та виховання дітей 6-річного віку ("Серце віддаю дітям")

У 1951 р., як писав В. Сухомлинський у книзі "Серце віддаю дітям", він розпочав навчання шестирічних першокласників. Ідея більш раннього навчання дітей постійно супроводжувала педагогічні пошуки вчених. Однак, на терені колишнього СРСР довготривалий експеримент з навчання шестиліток було розгорнуто саме у Павлиші.

Вчений називав свій експеримент підготовкою дітей до систематичного навчання. Однак навіть короткий аналіз "школи радості" дає підстави вважати, що це була цілісна система навчання дітей шестилітнього віку. При цьому педагог враховував такі особливості дитячого мислення, як образність, пластичність, емоційна збудливість думки. Саме на них спирався вчений, коли проводив з дітьми уроки "живої думки".

Звичайно, спостереження дітей у навчанні достатньо використовували Ж.-Ж. Руссо, Л,М. Толстой, К.Д. Ушинський. Однак В.О. Сухомлинський по-новому використовує природу як широкий засіб загального розвитку дитини. Головним завданням таких уроків серед природи був розвиток у дітей здатності до кольорового та просторового відчуттів. Педагог не просто вчив дітей спостерігати, але й спонукав помічати у звичайному – незвичайне, відчувати й емоційно переживати гаму різноманітних кольорів і відтінків. Подібні досліди проводяться у школах сучасної Японії, де учні розрізняють до 300 кольорів і відтінків.

Щодо виховного впливу казки на особистість шестирічного школяра, то В. Сухомлинський є новатором. Тому у Павлиській школі вперше у ті роки була обладнана дитяча кімната казки. При цьому кімната була незвичайною не лише за інтер’єром, але й за змістом діяльності дітей у ній.

Поступово у процесі занять серед природи та у кімнаті казки накопичувався досвід дітей, і на цій основі їх спонукали до усного складання казок. Загалом ця робота у Павлиші продовжується до 7 класу (старші школярі щорічно складають не менше двох казок). У меморіально-педагогічному музеї В.О. Сухомлинського нині зберігається 70 томів дитячих казок. Положення та досвід ученого у цьому аспекті у наш час використовують у багатьох школах України та за кордоном.

Принципово по-новому впроваджував вчений і методику навчання грамоти, використовуючи при цьому образні порівняння природи. У наш час цей метод у технології навчально-виховного процесом називають адитивним. Поступово Василь Олександрович підводив дітей до сутності людських взаємин. Суттєво, що всі шестирічні учні оволоділи вміннями читати і мали достатній словниковий запас.