36. Ідея в. Сухомлинського про виховання вчителя-вихователя ("Сто порад вчителю", "Розмова з молодим директором школи")

У "Павлиській середній школі" В. Сухомлинський розкриває складові педагогічної професії. При цьому він на конкретних прикладах показує особливості становлення керованого ним колективу. Не викликає сумніву, що найважливішим у педагогічній діяльності, за його переконаннями, є любов і повага до дітей. Без сумніву, Василь олександрович сам був феноменальним вчителем, оскільки, за винятком біології, хімії, фізики у старших класах, сам міг провести будь-який урок. Звичайно, він насамперед постійно збагачувався знаннями. Його бібліотека включала всю тодішню не лише фахову, а й соціологічну, психологічну, педагогічну літературу, яка видавалася в тодішньому СРСР. Маловідомим є той факт, що коли вчителі словесності і класоводи відмовилися писати творчі роботи, то на засіданні психологічного семінару він поставив на обговорення 20 (як йому здавалося, кращих) власних творів. Природно, психологічний семінар бав суттєвим чинником становлення майстерності павлиських вчителів.

На заняттях семінару не просто обговорювалися певні теми, а обов’язково щоразу дискутувалися проблеми невстигаючих дітей, дії окремих учнів. При цьому В. Сухомлинський спонукав вчителів до глибокого аналізу з урахуванням психологічних та індивідуальних особливостей кожного учня.

У книзі "Сто порад вчителеві" вчений розкриває технологію власної творчості. Крім ерудованості, він мав неабияку силу волі, вирізнявся поміркованістю, надзвичайною скромністю, працездатністю (вставав щодня о четвертій годині ранку й писав власні твори до восьмої), людяністю. Крім цього, педагог володів кількома іноземними мовами. У багатьох напрямах педагогічної науки він випередив свій час.

37. Педагогіка – наука про виховання, її предмет.

На ранніх етапах свого розвитку людство почало розмірковувати над проблемами передачі життєвого досвіду, виховання підростаючого покоління, нагромаджуючи відповідні знання, які з часом сформувалися у цілісну багатогалузеву науку – педагогіку.

Педагогіка – не лише сучасна наука, а й мудрість народу, надбання багатьох поколінь. Кожна нація має свої багатовікові традиції виховання, що культивувалися у народі. Народна педагогіка, народна мораль є джерелами моральності дітей та дорослих. Використовуючи все найкраще, нагромаджене в освіті і вихованні протягом століть, педагогіка робить свій внесок у підготовку вчителів, їх духовне і моральне збагачення.

Педагогіка– наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Назва її походить від грецьких слів “paidos” – дитина і ”ago” – веду, тобто дітоводіння.

До XVIIст. педагогіка розвивалась у лоні філософії. Але зростання ролі освіти і школи, розширення та ускладнення навчально-виховної діяльності й збагачення відповідного фахового досвіду зумовили виокремлення педагогіки в самостійну науку. Відокремив її від філософії Я.-А. Коменський у своїй праці "Велика дидактика".

Педагогіка – наука про виховання. Виховання – одна з важливих функцій суспільства. Виховання – категорія історична, тобто сутність, завдання і мета виховання змінюються у різні історичні епохи. Виховання – категорія вічна і загальна, воно виникло із виникненням суспільства і існуватиме до тих пір, поки існуватиме суспільство.

Педагогіка як і кожна наука має свій предмет і об'єкт дослідження та є синтезом знань про явища дійсності, які вона вивчає. Разом з тим вона неодмінно перебуває у взаємозв'язках з іншими науками.

Предмет педагогіки– особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта і навчання.

До предмету педагогіки належить:

1. Педагогіка розглядає суть, особливості та рушійні сили процесів навчання та виховання.

2. Педагогіка розробляє принципи, правила, закономірності процесів навчання і виховання підростаючого покоління.

3. Педагогіка вивчає та розробляє методи, прийоми, засоби та форми організації процесів навчання і виховання підростаючого покоління.

4. Вивчає та розробляє систему взаємозв‘язків навчально-виховних закладів, сім‘ї та громадськості у вихованні дитини.

5. Педагогіка розробляє принципи, форми і методи управління системою освіти і навчально-виховними закладами.