- •Екзаменаційні питання з педагогіки (і курс)
- •Вчитель, його соціальні функції. Основні групи вимог до вчителя.
- •Педагогічна майстерність вчителя та її основні елементи
- •Предмет педагогіки: стадії розвитку, історія формування як самостійної науки.
- •Виникнення виховання в людському суспільстві. Виховання у первісному суспільстві
- •Виникнення перших шкіл та організація виховання в них в світовій цивілізації
- •Виховання у Давній Греції (Афіни, Спарта)
- •Загальна характеристику культури і освіти епохи Середньовіччя. Система виховання у Західній Європі у даний період
- •Виникнення перших університетів у Західній Європі
- •Життя та педагогічна діяльність я.-а. Коменського
- •Принцип природовідповідності. Вікова періодизація та система шкіл за Коменським
- •Класно-урочна система я.-а. Коменського ("Велика дидактика")
- •Педагогічні ідеї д. Локка
- •Ідея природовідповідності та "вільного виховання" ж.-ж. Руссо
- •Освітні ідеї німецьких педагогів-філантропістів і. Базедова та в. Зальцмана
- •Життя та педагогічна діяльність й.Г. Песталоцці
- •Неогуманізм в. Гумбольдта
- •Педагогічні думки ф. Дістервега
- •Педагогічна теорія і практика м. Монтессорі
- •Ідея цілісного виховання р. Штайнера
- •Сучасна система освіти у розвинених країнах (Англія, Франція, Німеччина, сша)
- •Соціальні умови становлення писемності та виникнення перших шкіл у Київській Русі
- •Перекладна література та перші педагогічні пам’ятки Київської Русі
- •Острозька школа-академія та її вплив на формування культури українського народу
- •Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні). Система виховання лицаря-козака
- •Педагогічні погляди о. Духновича
- •Життя та педагогічна діяльність к.Д. Ушинського
- •Ідея народності виховання к.Д. Ушинського
- •("Про народність у громадському вихованні")
- •28. Дидактика к. Ушинського. Методика початкового навчання ("Рідне слово", "Дитячий світ")
- •К. Ушинський про підготовку вчителя ("Проект вчительської семінарії")
- •Ідея національного виховання с. Русової
- •31. Життя та педагогічна діяльність а.С. Макаренка
- •32. Шляхи формування вчителя-вихователя та його педагогічної майстерності за а.С. Макаренком
- •33. А. Макаренко про сімейне виховання дітей ("Книга для батьків", "Лекції про виховання дітей")
- •34. Життя та педагогічна діяльність в.О. Сухомлинського
- •35. В. Сухомлинський про навчання та виховання дітей 6-річного віку ("Серце віддаю дітям")
- •36. Ідея в. Сухомлинського про виховання вчителя-вихователя ("Сто порад вчителю", "Розмова з молодим директором школи")
- •37. Педагогіка – наука про виховання, її предмет.
- •38. Основні педагогічні категорії
- •39. Завдання педагогіки. Її джерела
- •40. Система педагогічних наук, їх характеристика
- •41. Поняття про педагогіку народознавства, народну педагогіку, як її складову (етнопедагогіка)
- •42, 43, 44, 45. Методи науково-педагогічних досліджень, їх характеристика
- •46. Етапи науково-педагогічних досліджень
- •47. Аналіз і оформлення результатів науково-педагогічних дослідження
- •48. Поняття системи освіти, її структура
- •49. Основні принципи організації освіти в Україні
- •50. Завдання закладів освіти
- •51. Управління системою освіти
- •52. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ххі ст. Закон України "Про освіту"
- •53. Розвиток особистості, його рушійні сили та закономірності
- •54, 55, 56. Роль спадковості та середовища в розвитку і формуванні особистості
- •57. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості
- •58, 59, 60, 61. Роль діяльності, активності і спілкування в розвитку і формуванні особистості
- •62. Вікові етапи розвитку особистості школяра, їх характеристика
- •63. Індивідуальні відмінності та їх урахування в навчанні та вихованні
- •64. Проблема мети виховання в історії розвитку освіти і педагогіки
- •65. Мета сучасного національного виховання
- •66. Основні завдання і зміст всебічного розвитку особистості
- •67. Комплексний підхід до виховання, як умова забезпечення всебічного розвитку особистості
- •Взаємозв’язок біологічних і соціальних факторів розвитку особистості
Ідея цілісного виховання р. Штайнера
Завдання розвитку людини як єдиного цілого ставила перед собою школа Рудольфа Штайнера – німецького філософа, дослідника творчості Гете і Шіллера, яка перетворилась сьогодні у широкий педагогічний рух і має назву вальдорфська педагогіка. Перша Вальдорфська школа була відкрита у Німеччині у 1919 році у м. Штутгарт для дітей робітників і службовців сигаретної фабрики Вальдорф-Асторія, В основу педагогічної концепції цієї школи, яка отримала назву за місцем її утворення, покладено релігійно-філософське вчення Р. Штайнера – антропософія. Це вчення названо його послідовниками "найпрогресивнішим духовно-науковим напрямом XX століття".
Згідно з уявленнями антропософії, розвиток людини відбувається за семилітніми ритмами. Знання їх сутності дозволяє правильно будувати виховний процес. Протягом кожного з семи років відбувається дозрівання одного з елементів складної людської природи.
Головними принципами діяльності вальдорфської школи є: принцип виховання у дусі свободи, який полягає у необхідності вести дитину до вільного і плідного самопізнання, самовизначення, до повноцінного розвитку всіх сил особистості; принцип цілісності формування особистості: тілесної, душевної і духовної її сторін; принцип циклічності навчально-виховної діяльності, який полягає в урахуванні особливостей вікових циклів розвитку, добових біоритмів, у застосуванні методу епох у навчальному процесі, ритмічних вправ тощо; принцип авторитету вчителя, вихователя, батьків, духовного ідеалу.
Організація навчального процесу у вальдорфських школах має ряд специфічних особливостей. По-перше, у них відсутня абсолютизація предметних уроків як основної форми навчального процесу, 45-хвилинні уроки поєднуються із заняттями за методом епох. Сутність методу епох полягає у тому, що викладання предмета проводиться кожного навчального дня протягом 3–4 тижнів на 1,5-годинних заняттях. За цей навчальний час, що складає близько 50 годин, засвоюється більша частина навчального матеріалу відповідного року або навіть весь матеріал з предмета за рік. Так викладаються провідні академічні дисципліни: рідна мова і література, математика, історія, фізика, хімія, біологія, географія, історія мистецтва, праця. На вивчення таких предметів, як рідна мова, математика у старших класах виділяють по дві епохи (8 тижнів). Після 12 години дня у вальдорфських школах починаються уроки, які не пов'язані з великим інтелектуальним напруженням. Такий розподіл навчального часу пояснюється врахуванням щоденних біологічних ритмів дитячого організму, піки інтелектуальної активності припадають на першу половину дня–від 5 до 12 годин. Опівдні ж наступає спад інтелектуальної активності.
Після інтелектуально насичених занять першої половини дня планують два інші компоненти, що разом складають потрійний ритм життя вальдорфської школи. Другий компонент –заняття естетично-художнього циклу–музика, живопис, скульптура, архітектура, театр, евритмія (особливий вид мистецтва, синтез думки і слова, кольору і музики, рухів тіла і душі). Третій компонент–заняття ручною працею: столярною і слюсарною справою, шиттям, плетінням тощо.
Навчання у вальдорфській школі являє собою процес результативної дії. Учитель викладає матеріал не рецептивним, а продуктивним методом, тобто не дає готових визначень та рецептів, сам здійснює разом з дітьми всі дії, необхідні для відповідних умовиводів: малює разом з ними малюнок до прочитаної казки, складає план місцевості під час уроку-походу. В процесі спільної дії у кожного з’являється свій досвід.
Один із головних методів вальдорфської школи –образний виклад матеріалу на будь-якому занятті. Дітей вчать образно мислити, співпереживати, співчувати, тобто учня залучають до процесу пізнання, активізують уяву, фантазію, почуття.
Традиційним для вальдорфських шкіл є гетеаністичний метод пізнання, який означає буквально –пізнавати світ, пізнаючи себе, пізнавати себе, пізнаючи світ.
Велика увага приділяється різним формам співпраці з батьками. Це і батьківські вечори, і проведення батьками уроків ручної праці, і заняття разом з дітьми евритмією тощо. Управління школами здійснюється на основі самоврядування.
В ФРН існує близько 200 вальдорфських шкіл, у яких навчається понад 50 тисяч дітей, а всього у світі функціонує 500 таких альтернативних навчальних закладів.