29. К. Ушинський про підготовку вчителя ("Проект вчительської семінарії")

"Якщо медикам ми довіряємо своє здоров’я, то вихователям ввіряємо моральність і розум наших дітей, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої Вітчизни". Так визначив К. Ушинський роль і значення професії вчителя. Його працю він порівнював з творчістю художника, який створює духовний образ людини.

Головна функція вчителя, за його висловом, – бути посередником між усім, що було благородно і високо в минулій історії людей і поколінням новим, бути охоронцем святих заповітів людей, що боролися за істину і благо. Вчитель повинен стати живою ланкою між минулим і майбутнім. І тому його справа – одна з найважливіших справ історії.

Відводячи учителеві відповідальну роль у суспільстві, К. Ушинський ставив до нього суворі вимоги. Відповідно до ідеї народності виховання, першою і основною умовою плідної діяльності педагога К. Ушинський вважав його близькість прагненням і інтересам народу.

У викладача середнього навчального закладу знання предмета є далеко не головним надбанням. Головне надбання гімназійного викладача полягає у тому, щоб він умів виховувати учнів своїм предметом. Вчитель має добре знати психологію дітей і чітко визначати мету своєї діяльності.

К. Ушинський писав, що педагоги – це єдиний клас людей, для практичної діяльності яких вивчення духовної сторони людини є так само необхідним, як для медика – вивчення тілесної.

Вчитель має володіти педагогічним тактом, знати свою справу і завжди займатися самовдосконаленням та підвищенням власної професійної майстерності.

Для підготовки народних вчителів він пропонував створювати учительські семінарії, а для підготовки учителів середніх шкіл – педагогічні факультети при університетах. В університетську учительську семінарію слід приймати вихованців тільки тоді, коли можна з упевненістю передбачити в них хороших педагогів.

К. Ушинський вважав необхідним виховання у майбутніх вчителів потягу до знань, до самоосвіти. Він запроваджує після завершення навчання в семінарії річне стажування, яке випускники проходили під керівництвом наставників семінарії, брали у них консультації, звертались за порадами, за необхідною літературою, методичними посібниками. Окремим стажистам семінарія надавала грошову підтримку. Лише після цього випускники отримували кваліфікацію вчителя народної школи.

29. Ідея національного виховання с. Русової

Софія Русова працювала у петербурзьких школах, пізніше – у дитячих садках Чернігова і Харкова, у Харківському товаристві розповсюдження грамотності. Практична педагогічна діяльність справила вирішальний вплив на формування її педагогічних поглядів. Вона написала і видала "Український буквар", "Початкову географію" та брошуру "Про колективне і групове читання".

Принциповою основою змісту навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах та школах С. Русова вважала рідну мову, національні свята та обряди, християнські цінності українського народу. Будучи редактором київського журналу "Світло", у численних статтях обґрунтовувала і розвивала свої погляди на організацію українського шкільництва. Особливе місце у її науково-педагогічних дослідженнях займає проблема дошкільної та позашкільної освіти. Дошкільна освіта та виховання, на думку С. Русової, повинні базуватись на чіткій взаємодії з народною педагогікою і проводитися тільки рідною мовою. Позашкільна освіта має базуватися на системі вечірніх шкіл кілько типів: недільні школи, школи ліквідації не писемності, повторно-додаткові, фахові і професійні школи, а також народні університети.

Працюючи у відділі дошкільного виховання секретаріату освіти в уряді УНР, Софія Русова брала безпосередню участь у розбудові української школи. Видала курс лекцій для педагогічного інституту "Позашкільна освіта". Основним принципом навчання і виховання в укр. школі вона вважала народність, а педагогічним ідеалом – національно-релігійний.

Виїхавши за кордон, продовжила педагогічно-письменницьку діяльність і написала "Західна Європа" та "Позаєвропейські країни".