- •Міністерство освіти і науки України
- •Тема 1 предмет політології, методи дослідження політичних наук Загальні положення
- •План лекції
- •1.1 Предмет політології
- •1.2 Метод дослідження політичної науки
- •1.3 Функції політології
- •Питання для самоконтролю
- •Список рекомендованої літератури
- •Тема 2 історія світової і української політичної думки Загальні положення
- •План лекції
- •2.1 Політична думка Стародавнього Сходу
- •2.2 Політичні вчення античності
- •2.3 Основні риси політичної думки епохи середньовіччя
- •2.4 Загальна характеристика політичної думки епохи Відродження та Реформації
- •2.5 Політичні погляди Ніколо Макіавеллі
- •2.6 Теорії природного права та суспільного договору
- •2.7 Просвітництво. Раціоналістичні концепції політики
- •2.8 Історія української політичної думки
- •Питання для самоконтролю
- •Список рекомендованої літератури
- •Тема 3 політична думка XX століття Загальні положення
- •План лекції
- •3.1 Генеза політичних ідей на початку - наприкінці XX століття
- •3.2 Основні напрямки досліджень національних політологічних шкіл
- •3.3 Політологія посткомуністичних суспільств
- •Питання для самоконтролю
- •4.2 Політична думка України в XVI-XVII століттях
- •4.3 Політичні ідеї України в XIX столітті
- •4.4 Основні напрями розвитку українські політичної думки у першій половині XX століття
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5 держава як інститут політичної системи суспільства, правова і соціальна держава Загальні положення
- •План лекції
- •5.1 Природа, ознаки і функції держави
- •5.2 Устрій сучасної держави
- •5.3 Громадянське суспільство і правова держава
- •Питання для самоконтролю
- •Список рекомендованої літератури
- •Тема 6 політична свідомість та політична культура Загальні положення
- •План лекції
- •6.1 Політична свідомість: рівні, структура, типи
- •6.2 Політична культура
- •6.3 Політична соціалізація особистості: сутність, інститути, етапи
- •Питання для самоконтролю
- •Список рекомендованої літератури
- •Тема 7 політичне лідерство та політичні еліти Загальні положення
- •План лекції
- •7.1 Природа, сучасні теорії та типологія політичного лідерства
- •7.2 Сутність політичної еліти, концептуальні напрями тлумачення. Типологія еліт
- •Питання для самоконтролю
- •План лекції
- •8.1 Сутнісні характеристики політичних режимів. Типологія політичних режимів
- •8.2 Демократичні основи політичного життя суспільства. Сучасні концепції демократії
- •Питання для самоперевірки
- •Список рекомендованої літератури
- •Тема 9 політичні партії та партійні системи Загальні положення
- •План лекції
- •9.1 Політична партія як організація. Функції та типологія партій
- •9.2 Сучасні партійні системи
- •9.3 Громадські організації і рухи
- •Рекомендована література
- •Список джерел інформації
- •Додаток а
- •Додаток б
2.7 Просвітництво. Раціоналістичні концепції політики
В історії суспільного розвитку Просвітництво постає як ідейний рух у країнах Західної Європи та Північної Америки кінця ХVII–ХVIII ст. Головною метою цього руху була боротьба проти багатьох феодальних установлень у соціально-політичному житті.
Ідеологію Просвітництва було започатковано в процесі розвитку буржуазних відносин і антифеодальної боротьби у XVII ст. в Англії, де буржуазні революції відбулися раніше, ніж в інших країнах. Просвітництво пропагувало ідеї буржуазної демократії, суспільного прогресу, рівності, праці на благо суспільства, свободи особистості, республіканського державного устрою.
Одним із перших французьких просвітників був Шарль Луї Монтеск'є (1689–1755). Його політичні погляди викладені у працях "Перські листи" (1721), "Роздуми про причини величі і падіння римлян" (1734), "Про дух законів" (1748). Монтеск'є виділяв три форми правління: республіку, монархію і деспотизм. Аналізуючи згадані форми правління, Монтеск'є віддавав перевагу монархії, яка функціонує на підставі закону. В такій державі, на його думку, гарантується політична свобода людей і виникають умови для реалізації принципу "свобода є право робити все, що дозволено законом".
Важливу роль у Просвітництві відіграв французький філософ Жан-Жак Руссо (1712–1778), погляди якого викладені у творах "Судження про вічний мир", "Проект конституції для Корсики", "Про суспільний договір, або Принцип політичного права". На думку Ж.-Ж. Руссо, держава виникла після появи соціальної нерівності. Посилаючись на потребу встановити мир, багаті запропонували бідним утворити державну владу, а бідним не було сенсу відмовлятися.
Отже, держава виникла завдяки суспільній угоді, найголовнішою метою якої було забезпечення кожному спокійного використання власності, що йому належить.
Ж.-Ж. Руссо вважав, що держава покликана виконувати загальну волю, а його ідеалом є республіканська форма правління. Оскільки народ є єдиним сувереном, то немає необхідності ділити владу на законодавчу та виконавчу гілки. Найважливіші суспільні проблеми вчений пропонував розглядати на всенародних плебісцитах. Мислитель вважав шкідливим існування в державі різноманітних асоціативних утворень (партій, громадських організацій, церкви), бо вони перешкоджають висловленню громадянами "головної загальної волі".
Як відомо, колонізація Північної Америки здійснювалася англійцями за складних політичних і соціально-політичних умов. На суспільне життя колоній-поселень значною мірою впливали зовнішній та внутрішній чинники. Це, по-перше, воєнне протистояння Англії з Голландією, Францією та Іспанією; по-друге, ідейна боротьба між поселенцями – прибічниками англіканської церкви та протестантами – кальвіністами.
Одним із найвизначніших американських політичних і суспільних діячів періоду боротьби за незалежність є Томас Пейн (1737–1809), відомий своїм політичним трактатом "Здоровий глузд" (1776) і памфлетом "Права людини" (1791). На відміну від багатьох своїх сучасників Т. Пейн розрізняв суспільство і державу з її владними інститутами. Він, зокрема, зазначив, що вони різняться не тільки соціальною роллю, а й походженням. Суспільство створюється потребами людей, сприяє їх щастю, позитивно об'єднує їхні устремління, а держава та її уряд є результатом вад людей, їхня мета – стримування негативних устремлінь, убезпечення життя та свободи громадян. Наявні форми правління від поділяв на два види: правління на основі виборів і представництва та правління на основі спадку.
Прибічником сильної централізованої федеральної влади був Александер Гамільтон (1757–1804). Він засуджував самостійність місцевої влади штатів, не погоджувався з думкою про конфедерацію, вважав їх державою у державі, предтечею анархії, пропагував ідею держави з сильною внутрішньою та зовнішньою політикою.
Другий президент США Джон Адамс (1735 – 1826) вважав, що влада – це форма примусу, панування однієї групи людей над іншими. Він критично ставився до демократії, зауважуючи, що "демократія ніколи не є такою бажаною, як аристократія чи монархія. Коли вона запанує, то є більш кривавою, ніж монархія. Пам'ятайте, демократія ніколи не триває довго".