Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекций Макро.doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
2.28 Mб
Скачать

2.2 Основні макроекономічні показники: потокові, запасів та економічної кон’юнктури. Методи обліку ввп і інших макропоказників

Макроекономічні показники умовно поділяють на три групи: потокові, запасів та економічної кон’юнктури.

Потокові показники відображають перехід цінностей від одних об’єктів економічної діяльності до інших за певний проміжок часу (статистичний період).

До них відносять такі показники, як валовий випуск (ВВ), валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний дохід, чистий внутрішній продукт, чистий національний дохід тощо.

Показники запасів – це економічні змінні, які відображають нагромадження та використання цінностей, визначаються на певну дату (початок або кінець року). Наприклад, це національне багатство країни, реальні або фінансові активи населення, тощо.

Нарешті, кон’юнктурні показники пов’язані з коливанням ділової активності в країні. Наприклад, це зміни загального рівня цін, процентної ставки за кредитами та депозитами, рівня безробіття тощо.

Первинним потоковим показником результативності функціонування економіки країни є валовий випуск, який фіксує сукупну (валову) ринкову вартість вироблених і реалізованих товарів та послуг за певний статистичний період. Він вміщує всі товари та послуги, включаючи й продукцію проміжного споживання, пов’язану з так званим „ подвійним рахунком” вартості.

Цей показник можна розрахувати за формулою:

, (2.1)

де ВВ – валовий випуск (в основних цінах);

ПС – проміжне споживання (проміжний продукт);

ВВП – валовий внутрішній продукт (у ринкових цінах);

ЧПП – чисті продуктові податки (податки за мінусом субсидії на продукти); додаються, коли податки перевищують субсидії і віднімаються, коли субсидії перевищують податки.

Основна ціна – це ціна, яку отримують виробники товарів і послуг, і яка не включає податків, але включає субсидії на продукти. Якщо оцінка в основних цінах є неможливою, то використовуються ціни виробника, які, окрім основних цін включають також податки за мінусом субсидії на продукти, окрім податків, аналогічних ПДВ.

Ринкові ціни відображають усі витрати покупців на придбання продукції.

ВВП посідає центральне місце в СНР і фіксує ринкову вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за певний статистичний період.

ВВП не враховує ту частину валового випуску, яка є проміжною продукцією (проміжним споживанням). Вартість проміжної продукції визначається як вартість товарів і послуг, які використовуються для виробничих потреб за мінусом вартості споживання основного капіталу (амортизації).

Згідно з СНР, результати економічної діяльності виступають, з одного боку, як вироблений продукт, з іншого – як утворений дохід. Тому ВВП є не лише виробленим продуктом, а й показником первинних доходів, які утворюють резиденти всередині країни.

Проте дохід країни залежить від результатів їх економічних відносин із зовнішнім світом. Це означає, що ВВП не повною мірою відбиває доходи, які може мати країна в своєму розпорядженні.

Тому поряд із ВВП у СНР застосовуються й інші показники, які відбивають усі доходи країни та їх розподіл і перерозподіл.

Зокрема, валовий національний дохід дорівнює ВВП плюс первинні доходи, які отримані резидентами від нерезидентів, мінус первинні доходи, які виплачуються нерезидентам.

Аналогом цього показника до СНР-93 використовувався ВНП (валовий національний продукт).

Первинні доходи, що отримують резиденти, можуть використовуватися для надання трансфертів нерезидентам і, навпаки, резиденти можуть отримувати трансферти від первинних доходів нерезидентів. Ці потоки доходів і трансфертів фіксує показник валового національного наявного доходу:

(2.2)

Похідними показниками від ВВП і ВНД є показники, обраховані не на валовій, а на чистій основі (за вилученням амортизації).

Це насамперед ЧВП (чистий внутрішній продукт) і ЧНД (чистий національний дохід):

, (2.3)

де А – амортизація

. (2.4)

Нарешті, якщо від ВННД відняти кінцеве споживання, то можна отримати національні заощадження (НЗ):

НЗ = ВННД – КС. (2.5)

У деяких країнах (наприклад, у США) розраховуються два види особистого доходу:

Особистий отриманий доход (ООД) як підсумок валового національного доходу і трансфертів за мінусом внесків на соціальне страхування, податків на прибуток корпорацій, нерозподіленого прибутку корпорацій:

. (2.6)

Особистий безподатковий доход (ОБД) або особистий доход у розпорядженні як різниця між особистим отриманим доходом і індивідуальними податками – податок на зарплату, на майно тощо. Саме останній розподіляється на кінцеве споживання і заощадження населення:

ОБД = ООД – ІП. (2.7)

До другої групи макроекономічних показників належать показники запасів.

Найважливішими показниками запасів є:

- майно (активи);

- майнові права – права користування землею, водою, корисними копалинами та іншими природними ресурсами, а також будівлями, спорудами, обладнанням, товарними знаками, товарними марками, авторськими правами тощо.

Активи в СНР поділяють на фінансові та нефінансові. До перших відносять грошові кошти, фінансові вимоги, дебіторські зобов’язання. До других відносять виробничі активи, які виникають у процесі виробництва і складаються з основного капіталу, запасів матеріальних оборотних засобів, цінностей.

До невироблених активів включають природні ресурси: землю, її надра, водні ресурси, біологічні ресурси тощо.

До цінностей відносять предмети, здатні зберігати вартість впродовж тривалого часу: ювелірні вироби, золото у зливках, витвори мистецтва, антикваріат тощо.

До третьої групи макропоказників належать: середній або загальний рівень цін; рівень безробіття; процентна ставка щодо позик; процентна ставка щодо депозитів тощо.

Методи обліку ВВП та інших макропоказників. ВВП можна обраховувати за трьома методами:

1) виробничим або методом доданої вартості;

2) розподільчим або методом первинних доходів;

3) кінцевого використання первинних доходів.

При цьому всі три методи визначення ВВП та інших макропоказників дають однаковий результат.

За першим (виробничим методом) ВВП обраховується у ринкових цінах як підсумок валової доданої вартості всіх галузей економіки з додаванням до неї чистих продуктових податків як різниці податків на продукти та субсидій на продукти:

, (2.8)

де (ВВ – ПС) – валова додана вартість;

(ПП – СП) – чисті продуктові податки;

ВВ – валовий випуск;

ПС – проміжне споживання;

ПП – продуктові податки (податки в ціні продукту, наприклад, ПДВ або акцизи на окремі групи товарів);

СП – субсидії на виробництво продуктів.

При цьому знак плюс перед чистими продуктовими податками означає, що податки перевищують субсидії, а знак мінус – субсидії перевищують податки.

Валова додана вартість створюється всіма факторами виробництва на всіх етапах переробки первинної сировини або матеріалів, які відносять до проміжного продукту, який підраховується тільки один раз – під час видобутку або виробництва цієї сировини або матеріалів. Тому на кожному етапі переробки цього продукту до нього додається вартість усіх інших використаних факторів виробництва: праці (повністю), основного капіталу та землі (частково) тощо.

До продуктових податків відносять такі податки, що встановлюються пропорційно до вартості продуктів, які вироблені та продані як усередині країни, так і за кордон, або імпортовані резидентами.

Субсидії на продукти надаються з державного та місцевого бюджетів резидентам для відшкодування збитків підприємств.

Треба зауважити, що оплата послуг фінансових посередників також відноситься умовно до проміжного споживання, тобто відображається зі знаком мінус, оскільки ці послуги не створюють додану вартість, а лише її перерозподіляють.

За другим методом – розподільчим або за доходами ВВП розраховується як сума первинних доходів, отриманих резидентами за певний статистичний період. При цьому до первинних доходів відносять доходи, що утворюються внаслідок первинного розподілу виробленого і реалізованого ВВП між факторами виробництва та їх власниками – між послугами найманої праці робітників, підприємцями (роботодавцями), землевласниками і державою, яка за свої послуги (управлінські, законодавчі тощо) також має право на свій дохід (в рамках законів цієї держави).

Виходячи з цього, величина ВВП розраховується за формулою:

, (2.9)

де ЗП – зарплата найманих робітників як у грошовій, так і в натуральній формі з відрахуванням роботодавців до страхових соціальних фондів;

ВПК – валовий прибуток корпорацій (акціонерних товариств) розподі-ляється на прибуток і амортизацію (споживання основного капіталу). Прибуток, у свою чергу, розподіляється на податок на прибуток, дивіденди акціонерам, нерозподілений прибуток.

Змішаний доход корпоративного сектора – це доход від індивідуального бізнесу, часто сімейного (невеличкі магазини, ресторани, ферми, майстерні, перукарні тощо). Він поєднує прибуток і зарплату членам сім’ї, а також амортизацію, тому й називається змішаним доходом.

Податки на виробництво та імпорт поділяються на податки, що пов’язані з виробництвом та імпортом товарів і послуг і платежі за використання факторів виробництва та отримання дозволів на здійснення певних видів економічної діяльності (податок на землю, фонд зарплати, основний капітал тощо).

Субсидії на виробництво та імпорт включають в себе, крім субсидій на продукти й інші субсидії, що мають природу капітальних трансфертів (бюджетного інвестування).

За третім методом – методом кінцевого використання (за використаними доходами) ВВП визначається як сума всіх видів кінцевого використання отриманих доходів кожним суб’єктом господарювання. Виходячи з цього, величина ВВП за цим методом розраховується за формулою:

, (2.10)

де СК – споживання кінцеве, яке включає в себе споживання домогосподарств, некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства та споживання державного управління.

ВНК – валове нагромадження капіталу розраховується як сума валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів оборотних коштів (товарно-матеріальних запасів) та чистого придбання цінностей (придбання за мінусом вибуття цінностей). Витрати, пов’язані з валовим нагромадженням основного капіталу та зміною товарно-матеріальних запасів, є інвестиціями, оскільки вони спрямовані на збільшення виробничого капіталу економіки.

Витрати, вкладені в цінності, спрямовані на збереження або збільшення вартості (дорогоцінні метали і коштовні камені, антикварні вироби, мистецькі твори тощо) і не збільшують виробничий потенціал економіки, але умовно також відносяться до інвестицій.

У широкому розумінні до інвестицій можна віднести будь-яку діяльність людей, спрямовану на зростання виробничого потенціалу економіки та її ефективності (економічної, соціальної, екологічної тощо).

Під таким кутом зору розробляються сучасні теорії людського, інтелектуального, соціального, інституціонального, політичного капіталу тощо. Якщо від валового нагромадження (валових інвестицій) відняти амортизацію, то отримаємо чисті інвестиції, які спрямовуються на розширення виробничого потенціалу економіки.

Нарешті, чистий експорт відбиває обсяги реалізованого ВВП за експортом та закупленого резидентами імпорту товарів і послуг. Тобто, чистий експорт визначається за формулою:

, (2.11)

де Е – експорт, який відображає витрати нерезидентів на закупівлю і виробництво національних товарів і послуг;

І – імпорт – витрати резидентів на закупівлю і виробництво іноземних товарів і послуг.

Якщо експорт перевищує імпорт, то сальдо (залишок) торговельного балансу країну є додатним, торговельний баланс – активним (або профіцитним).

Якщо експорт менший за імпорт, то сальдо є відмінним, а торгівельний баланс – пасивним (або дефіцитним).

З 2002 року експорт постійно перевищував імпорт, з 2006 року імпорт почав перевищувати експорт, у 2008 році експорт товарів і послуг досягнув

92 млрд доларів США, а імпорт – 78,7 млрд доларів, у 2009р. експорт скоротився до 49,3 млрд доларів, а імпорт – 50,6 млрд доларів США. У 2010 році експорт товарів і послуг склав 63067,1 млн доларів, а імпорт –

66180,2 млн доларів, тобто торговельний баланс був пасивним. Така сама тенденція збереглася і в 2011 році.

З метою розмежування кінцевих витрат приватного та державного секторів формулу можна записати інакше, об’єднавши споживчі витрати домашніх господарств і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства в категорію „приватне споживання” (С – consume), а кінцеві витрати сектору загального державного управління – в категорію „державне споживання” (G – government). Аналогічно, складовими валового нагромадження є сукупність валових приватних та державних інвестицій

(I – investments).

Отже, отримаємо ще одну аналітичну формулу визначення ВВП за методом кінцевого використання:

, (2.12)

де Y – ВВП;

С – приватне споживання;

І – валові внутрішні інвестиції;

G – державні закупівлі;

NE – чистий експорт.

Слід підкреслити, що до державних закупівель не входять видатки держави, пов’язані з виплатою трансфертів (пенсій, стипендій, допомог багатодітним сім’ям тощо), а також видатки з обслуговування державного боргу (процентні платежі). Ці видатки не відображають закупівлю товарів і послуг, а слугують лише інструментом перерозподілу доходів, зібраних у бюджеті. Тобто державні видатки складаються з державних закупівель, трансфертів і видатків з обслуговування державного боргу (процентні платежі):

. (2.13)