Тема 4 сукупні приватні витрати ринкової економіки

ТА ЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА (КЕЙНСІАНСЬКА МОДЕЛЬ

РІВНОВАГИ)

План лекції і питання для підготовки до семінару (питання, виділені курсивом – теми індивідуальних завдань студентів)\

4.1 Споживання та заощадження. Середня схильність до споживання та до заощадження. Гранична схильність до споживання та до заощадження. Недоходні фактори, що впливають на споживання та заощадження. Фактори, що впливають на споживання та заощадження домогосподарств в Україні.

4.2 Інвестиції та сукупний попит на інвестиції. Фактори, що впливають на інвестиційний сукупний попит. Номінальна та реальна процентні ставки. Інші (не видаткові) фактори, що впливають на інвестиційний попит та його динаміку. Фактори, що впливають на інвестування в економіку України.

4.3 Кейнсіанська модель визначення макроекономічної рівноваги (моделі „Витрати – випуск ВВП”, „Вилучення – ін’єкції”). Інвестиційний мультиплі-катор (мультиплікатор витрат). Парадокс заощаджень, його дія в ринковій і перехідній економіці. Індуційовані інвестиції. Модель акселератора.

4.4 Рівноважний ВВП в умовах різного рівня зайнятості. Рецесійний та інфляційний розриви. Дія мультиплікатора в моделі AD–AS.

4.5 Навчальний тренінг (основні поняття, проблемні завдання, рекомендо-вана література).

4.1 Споживання та заощадження. Середня схильність до споживання та до заощадження. Гранична схильність до споживання та до заощадження. Недоходні фактори, що впливають на споживання та заощадження

Головним компонентом сукупних витрат в країнах з ринковою економікою є споживчі витрати – витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих та колективних потреб.

Статистичні спостереження поведінки людей або сімей із різними рівнями доходів, які вперше започаткував німецький статистик Е.Енгель (1821-1896рр.), свідчать, що існують певні закономірності поведінки домогосподарств у споживанні. Так, бідні сім’ї витрачають в основному свої доходи на продукти харчування. Але з подальшим зростанням доходів питома вага витрат на харчування поступово зменшується. Так, в Україні споживчі витрати на продукт харчування за останні чотири роки скоротилися з 58,1% до 53,2% (у 2007 році).

На величину споживчих витрат впливає багато факторів. Серед них головним є особистий безподатковий дохід (ОБД або ДІ). Певна його частина спрямовується не тільки на споживання, а й на заощадження – та частка ОБД, яка відкладається на майбутнє споживання. Тобто

ОБД = Споживчі витрати + Заощадження.

( ДІ = С + S ). (4.1)

Відповідно

S = ДІ – С; (4.2)

С = ДІ – S. (4.3)

Графічні моделі споживання і заощаджень. Якщо на осі абсцис відкладати прирости ОБД (ДІ), а на осі ординат – певну частку доходу, що спрямовується на споживання (С), то крива споживання буде виглядати як висхідна лінія АВСДЕ, побудована за даними таблиці 4.1:

Таблиця 4.1 Розподіл доходу на споживання та заощадження

ДІ	100	200	300	400	500
С	75	150	225	300	375
точки	А	В	С	Д	Е

ДІ

600

F¹

500

Е

400 D

300 С

200 В

100 А

F ДІ

0 100 200 300 400 500 600

Рисунок 4.1 - Графік споживання

ДІ

600

F¹

500

400

L¹

300

200 J K

H I

100 G

L ДІ

0 100 200 300 400 500 600

Рисунок 4.2 - Графік заощаджень

За графіком, сектор споживання складає трикутник ОЕF (рис.4.1). Пунктирна лінія ДІ, що ділить графік пополам (бісектриса), показує, по-перше, в кожній її точці особистий безподатковий дохід, що дорівнює сумі споживання і заощаджень, і, по-друге, сектор можливих заощаджень, що знаходиться вище за сектор споживання (трикутник ОЕF¹).

Аналогічно можна побудувати окремо і графік кривої заощаджень (рис.4.2).

Виходячи з даних попередньої таблиці, можна розрахувати відповідні обсяги (точки) заощаджень і криву GHIJK.

Таблиця 4.2 Розподіл доходу на споживання та заощадження

ДІ	100	200	300	400	500
S	25	50	75	100	125
точки	G	H	I	J	K

Обсяг заощаджень складає сектор на графіку ОKL (рис.4.2). Відповідно вище за цей сектор на графіку буде знаходитися сектор споживання (трикутник ОKL¹).

На відміну від споживання, яке завжди має бути позитивним (зі знаком плюс), заощадження можуть бути і від’ємними, тобто відніматися від попередніх заощаджень. За рахунок таких заощаджень можливе поточне споживання, якщо поточний дохід в цей період недостатній або повністю відсутній.

+ S S

B

0ДІ

A

- S

Рисунок 4.3 - Графік від’ємних та нульових заощаджень

На рис.4.3 це виглядає як відрізок АВ на кривій заощаджень АВS. Сектор ОВА на графіку складає сектор від’ємних заощаджень. Точка В фіксує нульові заощадження.

Важливу роль в теорії Кейнса відіграють поняття середньої та граничної схильностей до споживання і заощаджень.

Середня схильність до споживання (АРС) відображає частку ОБД(ДІ), що спрямовується на споживання (у відсотках):

АРС = ∙ 100%. (4.4)

Середня схильність до заощаджень (АРS) відображає частку ОБД(ДІ), що спрямовується на заощадження (у відсотках):

АРС = ∙ 100%. (4.5)

Оскільки ДІ = С + S , то і АРС + АРS = 100%, або дорівнює одиниці. (4.6)

Термін „гранична схильність” використовується в теорії Кейнса, як „додаткова схильність”, тобто схильність, пов’язана з приростом споживання або заощаджень на кожну додаткову одиницю доходу.

У цьому зв’язку Кейнс сформулював так званий „основний психологічний закон”, за яким в міру зростання доходів у домогосподарств більшою мірою зростає схильність до заощаджень, а, як наслідок, і середня схильність до заощаджень.

Гранична схильність до споживання (МРС) показує ту частку додаткового особистого доходу, що спрямовується на додаткове споживання (у відсотках):

MРС = ∙ 100%. (4.7)

Гранична схильність до заощаджень (МРS) показує ту частку додаткового особистого доходу, що спрямовується на додаткові заощадження (у відсотках):

MРS = ∙ 100%. (4.8)

Сукупність граничних схильностей до споживання і заощаджень у граничному особистому доході також складає 100% або одиницю, тобто

МРС + МРS = ∆ ДI ( 100% або 1). (4.9)

Математично МРС – це числове значення кута нахилу кривої споживання, яке визначається відношенням величини приросту споживання до величини приросту особистого доходу.

Відповідно МРS – це числове значення кута нахилу кривої заощаджень, що визначається відношенням величини приросту заощаджень до величини приросту особистого доходу.

Формули лінійних рівнянь для графіків споживання та заощаджень будуть мати такий вигляд:

с = а + вY, (4.10)

де с – обсяг споживання;

в – mрc ;

Y – величина поточного доходу;

а – коефіцієнт зміщення кривої споживання відносно свого початкового стану або системи координат.

Виходячи з того, що S = Y – C, формула обсягу заощаджень набуває такого вигляду:

Y – S = а + вY

або

– S = а + вY – Y,

або

S = – а + Y(1 – в). (4.11)

Крім доходу, на споживання та заощадження впливають так звані недоходні фактори:

1. масштаби нагромадження багатства у населення (нерухоме майно, фінансові активи тощо);

2. зміна загального (середнього) рівня цін;

3. рівень оподаткування доходів населення;

4. очікування населення;

5. заборгованість споживачів;

6. відсоткова ставка по депозитам населення.

Загальна риса недоходних факторів та, що вони впливають на зміщення графіків споживання та заощаджень – вліво та вгору – при збільшенні і вправо та донизу – при зменшенні.

Споживання, яке фінансується поточним доходом, називається також індуційованим споживанням, тобто залежним від поточного доходу, а споживання, що не залежить від поточного доходу, називається незалежним або автономним споживанням (коефіцієнт а у попередніх формулах: 4.10 і 4.11) саме це цей обсяг споживання і означає). У таких випадках для підтримання звичного рівня споживання люди можуть використовувати фінансові резерви, створені за рахунок доходів, зароблених у минулих періодах та перетворених у будь-які активи (багатство).

Ще одним джерелом фінансування споживання у таких випадках є позика, яка може бути повернена за рахунок майбутніх доходів. Запозичення також зменшують можливості для споживання і заощаджень в майбутньому.

Отже, за кейнсіанською теорією зміна індуційованого споживання залежить від поточного доходу, а автономного - від накопиченого багатства і запозичення. На графіках зміна індуційованого споживання проявляється як рух вздовж кривої споживання, а зміна автономного споживання проявляється через зміщення кривої споживання вгору або вниз.

Проте згодом виявляється, що „основний психологічний закон” Кейнса „спрацьовує” лише у короткостроковому періоді. Зокрема, американський економіст С.Кузнець, використовуючи статистичні дані за тривалі проміжки часу (10 і 30 років) виявив, що зі зростанням доходів у довгостроковому періоді середня схильність до споживання не виявляє тенденції до зниження. Пізніше з’явилися інші теорії споживання американських економістів Ф.Модільяні, М.Фрідмена, І.Фішера, які доцільно розглянути на семінарських заняттях, а також можна заслухати реферати про специфічні фактори, що впливають на споживання та заощадження домогосподарств в Україні.