2. Основні методи макроекономічного аналізу.

Основні функції макроекономіки

Якщо загальна класична економічна теорія (політична економія) аналізує головним чином якісні характеристики і властивості економічних процесів та явищ у процесі їхнього виникнення і подальшого розвитку, відокремлюючи глибинні економічні закономірності розвитку і закони функціонування, перехідні (перетворені, проміжні) та поверхневі, більш конкретні форми економічних процесів, то макроекономіка аналізує більш кількісні, структурно-функціональні взаємозв’язки між економічними, соціальними, політичними, правовими та іншими явищами і процесами, які діють одночасно і впливають та коригують один одного. Тому в макроекономіці широко застосовуються економіко-математичні моделі (рівняння, нерівності, таблиці, графіки, матриці тощо). Наприклад, якщо загальна економічна теорія з’ясовує різні етапи розвитку ринкових, товарно-грошових відносин, їхні глибинні закони функціонування (закони вартості і додаткової вартості), такі перетворені і поверхневі форми, як відповідно гроші і ціна як грошове вираження вартості і споживчої вартості тощо, то в макроекономіці більш аналізуються зв’язки між, наприклад, загальною ціною та сукупним попитом, або загальною ціною та сукупною пропозицією, будуються відносні таблиці та графіки, розраховуються коефіцієнти еластичності попиту, пропозиції тощо, тобто використовуються різні статистичні й економетричні методи аналізу. Серед них основними є балансовий, факторного аналізу і, власне, математичного моделювання, а також методи екстраполяції, кореляції та експертних оцінок.

Балансовий метод спирається на систему балансів, кожний з яких взаємопов’язує дві групи показників: ресурсів з визначенням їх джерел і показники різних потреб. У практиці аналізу застосовують, в основному, три групи балансів: вартісні (держбюджет, баланс грошових доходів та витрат населення тощо), трудові (баланс трудових ресурсів) і матеріальні (баланс матеріальних ресурсів або міжгалузевий баланс).

Факторний аналіз застосовується для визначення конкретних чинників (факторів), які впливають наприклад, на економічне зростання або спад в національній економіці, їх показники. Залежність досліджуваного показника від факторів, що впливають на нього, може бути функціональною, тобто точно відображуватися функцією певного виду або кореляційною, тобто приблизно визначитися статистичним аналізом. Нарешті, в сучасній економічній теорії посилюється роль нетрадиційних методів аналізу, що спираються, зокрема, на математичне моделювання. Моделі базуються, як правило, на двох групах параметрів: відомих або екзогенних (зовнішніх) аргументах, що формуються поза моделлю, і невідомих або ендогенних (внутрішніх) функціях, що визначаються самою моделлю або її алгоритмами (формулами рівнянь, програмами тощо).

Моделюються різні функції, наприклад, функції поведінки домашніх господарств та інвесторів (фірм) залежно від певних чинників (цін, норми відсотка тощо), інституціональні функції, які визначаються інституціями (формальними і неформальними певного суспільства, дефініційні функції (визначаються дефініціями дослідників) та інші.

Екстраполяція – метод статистичного аналізу, який дозволяє переносити тенденції та зв’язки, що склались у минулому, на поточний період та на перспективу (при побудові графіків функцій).

Кореляційний аналіз – це сукупність методів математичної статистики, які дозволяють встановити тісноту нефункціональних (випадкових) зв’язків між різними показниками. Цей аналіз встановлює не тільки причинну залежність, а й визначає тісноту зв’язку через коефіцієнт кореляції.

Сутність методу експертних оцінок полягає у залученні висококваліфікованих незалежних фахівців для оцінки економічних явищ і зв’язків.

Однак слід нагадати, що в основі цих сучасних економіко-математичних методів аналізу знаходяться більш загальні наукові методи, а саме:

1. метод наукових абстракцій або наукового абстрагування (відволікання) від інших, менш суттєвих на певному етапі аналізу факторів та зв’язків або метод, що має назву в „Економіксі” – „за інших рівних умов”;

2. метод абстрактних гіпотез (припущень) того чи іншого суттєвого

зв’язку або взаємодії, які слід піддати наступному аналізу й синтезу та ще й

перевірці на практиці;

3. системний або структурно-функціональний метод, який містить у собі

аналіз усіх факторів-аргументів, що впливають на функцію-результат.

Нарешті, після комплексного, системного аналізу всіх факторів і зв’язків між ними (в основному каузальних або причинно-наслідкових) може бути побудована економіко-математична модель системи понять та зв’язків певного об’єкта досліджень або його моделювання в різних станах. Наприклад, сучасні методи та техніка дозволяють моделювати різні об’єкти як в минуле (ретроспективне моделювання), так і в майбутнє (прогнозування перспективи). Ці моделі можуть застосовуватися і на практиці або в господарюванні (спочатку як господарський експеримент).

На семінарі в цьому зв’язку можна навести позитивні й негативні приклади господарських експериментів, обговорити розумні (доцільні) межі таких експериментів. Також можна заслухати реферат на такі теми: „Класифікація методів макроекономічного аналізу” та „Класифікація макроекономічних моделей”.