3.2 Поняття сукупної пропозиції і його графічне відображення. Нецінові фактори, що впливають на сукупну пропозицію

Поняття ”сукупна пропозиція” (AS – aggregate supply) фіксує такий обсяг реального національного продукту, який економіка всієї країни пропонує для продажу.

У макроекономічний теорії немає єдиної думки стосовно зв’язку між середнім (загальним) рівнем цін і обсягом реального національного продукту, що пропонується для продажу або траєкторії кривої AS. В залежності від того, як ціни впливають на сукупну пропозицію, існує дві основні моделі: класична і кейнсіанська.

Виходячи з фундаментального припущення класичної теорії про те, що економіка постійно тяжіє до повної зайнятості ресурсів і максимально можливого або потенціального рівня виробництва, а ціни й номінальна зарплата гнучкі як у бік підвищення, так і в бік зниження, крива сукупної пропозиції, за уявленням класиків, на графіку виглядає як пряма вертикальна лінія (див.рис.3.3).

p AS

Класична (довгострокова)

p_{1 - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -} е₁

∆p

AD₁

p₂ ^{- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -} е₂

AD₂

0 O_p

Реальний обсяг виробництва (РВВП)

Рисунок.3.3 - Класична модель сукупної пропозиції (AS)

На графіку видно, що будь-які зміни сукупного попиту(AD₁→ AD₂) відносно постійного обсягу виробництва, який відповідає потенціальному рівню (Ор), не впливають на рівноважний рівень реального ВВП, а тільки змінюють його номінальну або грошову величину (ВВП_Н = ВВП_Р х ∆ р).

Отже, за класичною теорією, завдяки механізму гнучких цін і ставок зарплати ринок без втручання будь-яких зовнішніх для нього сил повертає економіку до потенційного рівня виробництва і повної зайнятості ресурсів. Так, при спаді сукупного попиту відносно потенційного ВВП, з одного боку, на товарному ринку знижуються ціни, але з іншого боку, якщо робітники погодяться на пропорційне зниження ставок зарплат, ні підприємці не втратять прибутку, ні робітники – реальних доходів і робочих місць.

Але класична модель, основним мотивом якої є невтручання держави в

саморегулюючий ринковий механізм, поступово вступає в протиріччя з реальною практикою господарювання. По-перше, внаслідок утворення в економіці моно- і олігопольних компаній або фірм ціна на ринку стає менш гнучкою (особливо в бік зниження). По-друге, створення профспілок серед робітників певних галузей також зменшує еластичність зарплат до зниження (особливо в кризових умовах). Тому фактичний ВВП досить часто і на тривалий період може відхилитися від потенційного рівня ВВП. Але, незважаючи на досить тривалі відхилення сукупної пропозиції від потенційного рівня, у довгостроковому періоді динаміка фактичного ВВП співпадає з динамікою потенційного ВВП. На графіку це означає, що довгострокова крива сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії.

Інша – кейнсіанська модель сукупної пропозиції, виникла на грунті конструктивної критики класичної моделі і до того ж в умовах значного відхилення фактичного ВВП від потенційного (в умовах ”Великої депресії”

30-х років ХХ ст.), висунувши гіпотезу про недостатній сукупний попит в умовах кризи як на споживчі, так і на інвестиційні товари й низькі ціни на них, які до того ж слабо реагують на коливання попиту і пропозиції.

Кейнс теоретично обґрунтував (а потім це підтвердилось і на практиці), що в умовах незавантажених виробничих потужностей і надмірного (циклічного) безробіття, зростання сукупної пропозиції (РВВП), ініційоване зростанням сукупного попиту за допомогою фіскальної і грошово-кредитної політики держави, не призведе до суттєвого підвищення загального рівня цін. Тобто на графіку крива AS буде виглядати як переважно горизонтальна лінія (рис. 3.4).

p AS p – середній (загальний)

рівень цін

AD₃ AS – класичний відрізок

AD₂

AD₁

р_{3 - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -} е₃

е₂

р_{2 - - - - - - - - - - - - - - - -} е_{1- - - - - - - - -}

p₁ ^{- - - - - - - - - - - - - - - -}

О₁ О₂ О_Р

Реальний обсяг виробництва (РВВП)

Рисунок 3.4 - Кейнсіанський відрізок AS

Помірна інфляція ( р₂ – р₁), яку запропонував Кейнс, головним чином була викликана додатковим сукупним попитом (інфляція попиту), а не зростанням витрат на одиницю продукції (інфляцією витрат).

Подальше зростання сукупного попиту (від AD₂ до AD₃) у поєднанні з підключенням до виробництва менш ефективно діючих підприємств, тобто з більшими витратами на одиницю продукції, призведе до більш суттєвого

зростання цін (відр₂ до р₃), тобто до більшої інфляції (поєднання інфляції попиту і витрат). Але зросте від О₂ до О_Р (О_Р – потенціальний ВВП) і реальний обсяг виробництва національного продукту.

Подальше зростання сукупного попиту не збільшить реального обсягу ВВП, оскільки досягнена точка повної зайнятості ресурсів (О_Р). Рівноважний ВВП за цією точкою буде змінюватися тільки номінально (у грошовому вираженні). Таким чином, горизонтальний і проміжний відрізки кривої AS відображають кейнсіанську версію про стимулюючу роль сукупного попиту в подоланні кризових явищ у короткостроковому періоді. Для подальшого економічного зростання цих заходів уже недостатньо. Потрібні фундаментальні зрушення у продуктивних силах, організації виробництва і менеджменті, щоб із тієї самої кількості обмежених ресурсів виробляти більшу кількість якісніших товарів та послуг, тобто зміни в довгостроковому періоді. На графіку це буде виглядати як зсув класичного відрізку AS праворуч.

Оскільки розглянуті вище цінові фактори впливають на сукупну пропозицію також, але протилежним чином (наприклад, чим більшим є середній рівень цін, тим більше будуть пропонувати продукції виробники), зупинимося на так званих нецінових факторах, що впливають на сукупну пропозицію.

До основних нецінових факторів відносяться:

1. зміни цін на ресурси, необхідні для виробництва товарів та послуг;

2. зміни в продуктивності ресурсів у кількості виробленої продукції з одиниці ресурсу: праці, капіталу, землі тощо;

3. зміни податків, митних тарифів і субсидій для підприємств або зміни в політиці.

AS₃ AS₁ AS₂

р

р – середній рівень цін

<

Реальний обсяг виробництва (РВВП)

Рисунок 3.5 - Змішення кривої AD

Усі нецінові фактори мають загальну рису: коли вони змінюються, то внаслідок цього змінюються і середні витрати на одиницю продукції (послуг).

Коли нецінові фактори зменшують середні витрати, сукупна пропозиція за будь-яким рівнем цін зростає. На рис.3.5 це виглядає, як зміщення кривої AS праворуч вниз. І, навпаки, якщо середні витрати зростають під впливом нецінових факторів, крива AS зміщується ліворуч вгору.

Серед нецінових факторів найбільші коливання у короткостроковому періоді відбуваються з цінами на ресурси (часто через політичні причини). Це особливо стосується цін на робочу силу: зарплата, її ставки (у тому числі мінімальна зарплата), досить часто переглядаються. Що стосується змін у продуктивності ресурсів, то це пов’язано, в першу чергу, з НТП, тому відноситься до змін сукупної пропозиції у довгостроковому періоді.

Нарешті, зміни в податковій або митній політиці також змінюють середні витрати або ціну продукції. Так, непрямі податки (податок на додану вартість, акцизи) нараховуються на собівартість у певному відсотку і тим самим збільшують ціну товарів та послуг. Субсидії, що надаються окремим підприємствам, навпаки, зменшують середні витрати і ціну, тобто дають можливість для більшої реалізації продукції.