3. Головні проблеми, що вивчаються макроекономікою

Дискусії представників різних макроекономічних теорій і шкіл відбуваються, головним чином, навколо основного, ключового питання: чи припустиме втручання держави в ринковий механізм саморегулювання і, якщо припустиме, то в якій мірі? При цьому об’єктом аналізу всіх шкіл є наступні взаємопов’язані проблеми:

1. забезпечення сталого і збалансованого економічного зростання і зростання добробуту усіх верств суспільства країни;

2. забезпечення соціально прийнятного рівня зайнятості або припустимого рівня безробіття;

3. забезпечення стабільного стану грошової системи або помірної (до10 – 12% на рік) інфляції;

4. формування і раціональне використання бюджету країни й місцевих бюджетів за припустимого рівня їхніх дефіцитів, а також державного боргу;

5. підтримання оптимального торговельно-платіжного балансу країни;

6. забезпечення економічної безпеки й економічного суверенітету раїни;

7. визначення ступеня конкурентоздатності національної економіки та її відкритості для зовнішніх економічних стосунків.

У країн, що розвиваються, існують додаткові проблеми, які треба вирішувати. Це, по-перше, нестача покладів корисних копалин, енергетичних ресурсів і навіть орних земель. Крім того, в більшості цих країн переважає тропічний і субтропічний клімат, який перешкоджає високопродуктивній праці. Трудові ресурси цих країн характеризуються низькою кваліфікацією і продуктивністю праці, що також зумовлено недостатнього забезпеченістю устаткуванням, технікою та інструментами. До того ж, в окремих із цих країн праця прирівнюється до рабства і тому її уникають, перекладаючи на іноземців.

По-друге, дефіцит капітальних благ: машин устаткування, технологій, інновацій і просто писемності призводить до низьких доходів населення і скорочує можливості зростання заощаджень та інвестицій. У багатьох з них частка заощаджень у національному доході не перевищує 5%. До того ж ці заощадження, як і кваліфіковані працівники, переміщуються в більш розвинені країни. Ці труднощі підсилюються різноманітними соціокультурними та інституційними перешкодами: наявністю формальних і неформальних соціальних груп, каст, кланів тощо, надмірними витратами на справляння різних релігійних церемоній і ритуалів, корупцією і хабарництвом, що гальмують підприємство, тощо.

Як наслідок цих проблем – зростаюче відставання від розвинених країн за рівнем і якістю життя, усіма його показниками.

Специфічні проблеми мають країни, що переходять від планово-директивної економіки до ринкової (постсоціалістичні країни). Зокрема, в Україні накопичилось багато проблем, які можна поділити на дві групи: ті, що виникли від перебування України в складі Радянського Союзу, і ті, що виникли після проголошення незалежності. Ці проблеми трансформаційного характеру можна обговорити на семінарі, заслухавши реферат на тему: „Специфічні проблеми економіки України”. Серед головних можна виділити такі.

По-перше, це поступова децентралізація в управлінні державними підприємствами з боку уряду і формування конкурентного середовища серед державних і приватних підприємств.

По-друге, структурна перебудова економіки відповідно до вимог НТП, об’єктивних економічних законів, потреб людей і глобальних проблем людства.

По-третє, раціоналізація внутрішніх і зовнішніх економічних зв’язків між суб’єктами господарювання.

По-четверте, формування ринкової інфраструктури (банки; біржі; страхові, інвестиційні й пенсійні фонди; рекламні агенції; консалтингові, інжинірингові, інвестиційні аудиторські компанії; державні податкові Й митні системи; торгівельні будинки тощо).

По-п’яте, формування системи ринків (товарів і послуг, факторів виробництва, фінансових, валютних ринків).

По-шосте, формування законодавчої бази нової системи господарювання пере побудови системи підготовки кадрів для роботи в нових – ринкових умовах.

По-сьоме, перебудова системи освіти, охорони здоров’я, пенсійної та інших соціальних систем, виходячи з нових умов і створення нових інститутів і установ соціального захисту населення.

По-восьме, оскільки ринкова система господарювання припускає відкритість і конкурентність із забезпеченням однакових прав і обов’язків усім суб’єктам господарювання, то перехід до цієї системи господарювання потребує поєднання поступової лібералізації всіх сфер господарювання із вдосконаленням правових і регулюючих заходів держави (лібералізація ринків, зовнішньоекономічних зв’язків, демонополізація економіки, регулювання дій природних монополій, застосування системи банкрутств або санацій неефективних підприємств, ліквідація різних пільг для окремих підприємств, галузей або територій тощо).

4. Навчальний тренінг. Основні поняття

Агрегування, агрегативні поняття (агрегати). Багатства нації, доход нації (національний доход). Балансовий метод. Баланси: вартості, трудові, матеріальні. Безробіття. Зайнятість. Валовий національний продукт і валовий внутрішній продукт (ВНП і ВВП). Екзогенні й ендогенні параметри (зміни). Економічне зростання, економічна криза (спад), економічна нестабільність, економічна політика уряду (держави). Макроекономіка, предмет макроекономіки, методи макроекономічних досліджень: балансовий; факторний; математичного моделювання; статистичний тощо. Макроекономічні теорії: меркантилістська; класична; марксистська; неокласична; кейнсіанська; неокейнсіанська: історична; інституційна тощо. Функції макроекономіки: теоретично-пізнавальна (позитивна); нормативно-практична тощо. Макроекономічні моделі: довгострокові й короткострокові; відкриті й закриті; статичні й динамічні; рівноважні й нерівноважні; статистичні й математичні (таблично-графічні, алгебраїчні тощо).