Розділ 6 охорона навколишнього середовища

Останнім часом все гостріше постає питання охорони навколишнього середовища у сільськогосподарському виробництві. У зв’язку із застосуванням інтенсивних технологій значно посилився антропогенний негативний вплив на довкілля, тому для збереження та покращення стану навколишнього середовища, забезпечення сталості та високої продуктивності агрофітоценозів необхідно брати курс на біологізацію та екологізацію рослинництва.

При вирощуванні культур в зрошуваних умовах півдня України важко уникнути шкідливого впливу на навколишнє середовище. Це пов’язано з необхідністю застосування добрив та пестицидів.

До заходів, які поліпшують екологічні умови на посівах польових культур, належить насамперед раціональна система удобрення, яка значною мірою запобігає накопиченню надлишку поживних речовин добрив, зокрема нітратів, які потрапляють у навколишнє середовище, особливо в ґрунтові води. Тому велике значення має оптимальна система азотного живлення. Надмірна концентрація рухомого азоту може призвести до підвищення вмісту нітратів у рослинах, що погіршує якість урожаю. Не можна вносити надмірні дози калійних і особливо фосфорних добрив, які можуть призвести до підвищення радіоактивного фону на полях.

Оскільки соя здатна на 40-60 % задовольняти свої потреби в азоті за рахунок азотофіксуючих бактерій, що живуть у неї на коріннях, норма азотних добрив повинна бути не значною - в межах 40 кг/га діючої речовини. Збільшення дози внесення азотних добрив буде супроводжуватися погіршенням екологічного стану ґрунту і ґрунтових вод.Необхідно вносити добрива, в яких елементи живлення рослин знаходяться в такій формі, що закріплюються у ґрунті і не мігрують при зрошенні.

Основні шляхи забруднення навколишнього середовища добривами на думку та інших вчених такі: недосконалість організаційних форм та технології транспортування, зберігання, змішування і внесення добрив; порушення агрономічної технології їх внесення в сівозміні і під окремі культури, недосконалість самих добрив, їх хімічних, фізичних властивостей. Ліквідація усіх цих негативних явищ та недоліків буде значним кроком до зменшення забрудненості довкілля.

Одержання високих та якісних врожаїв сої на великих площах майже неможливе без застосування засобів захисту рослин. Проте захищаючи врожай слід думати і про наслідки. Особливо негативна дія пестицидів проявляється при впровадженні інтенсивних технологій, бо часто при цьому не враховують екологічні пороги шкідливості шкідників та бур'янів та інші головні вимоги регламентів застосування хімічних засобів захисту рослин. Навантаження пестицидів при вирощуванні культур часто досягає значних розмірів. І хоча серед забруднювачів природи на пестициди припадає лише 20%, неграмотне їх використання може призвести до непередбачених наслідків.

При обробці сільськогосподарських угідь пестицидами частина їх втрачається внаслідок розсіювання в атмосфері з потоками повітря. Тому обробляючи посіви сої, необхідно робити це в безвітряну погоду, особливо при авіаобробках. При виборі препаратів перевагу слід надавати засобами захисту рослин, які швидко розкладаються до простих безпечних залишків. Крім того,вони повинні бути високоселективної дії і не порушувати екологічної рівноваги.

Для попередження забруднення довкілля пестицидами доцільно в першу чергу використовувати препарати, які мають більш короткий період розпаду. Для того щоб запобігти наявності шкідливих токсичних речовин у рослинних продуктах, необхідно враховувати час від строку обробки до запланованого строку зберігання врожаю і застосовувати засоби захисту рослин з коротким строком детоксикації. Слід запобігати багаторазових обробок за сезон одним і тим самим препаратом, навіть при використанні малостійких речовин. При необхідності проведення декількох обробок за сезон потрібно застосовувати різні за хімічним складом препарати. Не рекомендується використовувати суміші інсектицидних препаратів, бо це сприяє відбору популяцій з комплексною стійкістю проти різних груп токсичних речовин.

Зрошення дало змогу значно підвищити врожаї сільськогосподарських культур на півдні України та розширити асортимент продукції рослинництва. Без зрошення одержати високий врожай сої неможливо. Але водні меліорації приносять не тільки користь, вони можуть викликати і небажані наслідки.

Негативним екологічним фактором є безсистемний полив на зрошуваних землях, особливо надмірними поливними нормами понад 300-400 м³/га. Наслідком цього буде ерозія ґрунту, змивання і вимивання добрив у його нижні горизонти, звідки підземним стоком вони потрапляють у водойми, збіднення верхнього шару ґрунту на кальцій, зміна співвідношення катіонів у вбирному комплексі і, як наслідок, – погіршення вбирної здатності ґрунту та інше. Негативні сторони властиві, восновному, надмірному зрошенню. При правильному виборі способів поливу, суворому регулюванні води, яка подається на поле і відповідній агротехніці негативний вплив зрошувальної води на ґрунт може бути несуттєвим. Так, руйнування структурних агрегатів, що спостерігається при затопленні ґрунту, майже повністю усувається при капілярному його зволоженні. Надлишок зрошувальної води розмиває і змиває найбільш родючі верхні шари ґрунту. Особливо значним цей процес буває при поливі збільшеним струменем на полях з великим схилом (іригаційна ерозія). Для запобігання іригаційної ерозії важливо дотримуватися правила: подача поливної води повинна відповідати швидкості вбирання її ґрунтом. Корисно також підвищувати водопроникність ґрунтів.

Зрошення без необхідної кількості і складу добрив призводить до руйнування гумусу і зменшення його вмісту у ґрунті. Частково гумус вимивається з орного шару поливами. Це особливо помітне при поливі мінералізованими водами, які сприяють зміні фракційного складу гумусу, збільшенню частки фульвокислот, водорозчинності гумусу.

Особливого значення в умовах зрошення набувають екологізація та біологізація в зв’язку з необхідністю запобігти і усунути ряд негативних процесів, які зумовлюються зрошенням. Це стосується таких процесів, як засолення та осолонцювання ґрунту. У боротьбі із засоленням треба застосовувати агрономічні та інженерні заходи. Особливе місце серед заходів, які запобігають осолонцюванню і зменшують солонцюватість ґрунту займає гіпсування. При правильному веденні зрошуваного землеробства накопичення органічної речовини випереджає її руйнування. Структуроутворювальний процес у сприятливих умовах також переважає над руйнуванням ґрунтової структури і родючість ґрунту підвищується. В наслідок цього негативний вплив зрошення на екологічне становище зводиться до мінімуму.