Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міністерство аграрної політики України.docx
Скачиваний:
16
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
517.92 Кб
Скачать

4.4. Шкідники і хвороби рису та засоби боротьби з ними.

Комплекс шкідників, та основна його частка в рисовому полі складають комахи, які за своїми екологічними та трофічними класифікаціями належать до різних груп. В більшості це комахи, життєвий цикл яких пов’язаний з бур’янами рисових систем та культурами, які вирощуються на суходолі, а також комахи, що розвиваються в умовах підвищеної вологості, та комахи і ракоподібні, життєвий цикл яких пов’язаний з наявністю на полі шару води.

В південних областях України фауна рисових систем нараховує близько 20 видів, які належать до 2-х класів, класу ракоподібних та комах.

Першими посівам рису завдають шкоди представники класу ракоподібних естерія та щитневий рачок.

Одним з найбільш чисельних та шкідливих видів з класу комах в умовах України є рисовий комарик, прибережна муха, ячмінний мінер.

Захист посівів рису від шкідників.

Найбільшу увагу захисту посівів рису від шкідників слід приділяти в період від сходів до кущіння культури, за допомогою простих агротехнічних прийомів, дотримання технології вирощування культури можливо уникнути появи масової чисельності фітофагів.

В Інституті рису УААН розроблена модель інтегрованої систему захисту посівів від шкідників пристосована до умов зони рисосіяння України.

Система захисту посівів рису від шкідників :

  1. Раціональний добір сортів залежно від строків та способів сівби – при ранніх строках сівби, доцільніше використовувати поверхневі способи сівби та середньостиглі сорти, при пізніх – краще заробляти насіння в грунт та використовувати ранньостиглі сорти.

  2. Введення в сівозміну нових культур таких як соя та ріпак – для зменшення насиченості сівозмін злаковими культурами , що в свою чергу сприяє зменшенню чисельності ячмінного мінера.

  3. Вирощування рису на одному полі не більше двох років – для зменшення чисельності та шкідливості ракоподібних шкідників , прибережної мухи і рисової комарика.

  4. Ретельна заробкак в грунт пожнивних решток після збирання рису – для знищення зимуючих фаз прибережної мухи та ячмінного мінера.

  5. Знищення бур’янів на валиках чеків , узбіччя доріг та схилами скидних каналів – для зменшення додаткової бази двокрилих шкідників та знищення місць їх резервацій.

  6. Обов’язкове вирівнювання поверхні ґрунту в чеках лазерними та довго базовими планувальниками – для створення максимально вирівняної поверхні чеку без понижень в яких накопичуються та розмножуються ракоподібні шкідники, а також для отримання рівномірних та дружних сортів рису.

  7. Дотримання водного режиму в період сходів до фази відриву листкових пластинок рослин рису від поверхні води – для недопущення масового розвитку ракоподібних шкідників та зменшення пошкодженості листового апарату личинками двокрилих.

  8. Тимчасове пониження рівня води в чеках – при масовому розмноженні ракоподібних шкідників та при значному пошкодженні листків личинками рисового комарика і ячмінного мінера.

  9. Застосування інсектицидів Сумітіон , 50% к.е(1,0 – 1,5 л/га) чи Карате Зеон , 5%мк.с. (0,2 л/га) за чисельності ракоподібних та двокрилих шкідників в межах економічних порогів доцільності (ЕПД).

Хвороби завдають значних втрат врожаю рису. Найбільш небезпечні хвороби рису викликаються грибами, яких за даними Е.П. Алешина (1997 р.) нараховується більше 350 видів. Меншої шкоди завдають бактерії, розвиток яких, пов’язаний з несприятливими умовами розвитку культури. Також на посівах рису зафіксовані хвороби, які викликані нематодами та вірусами, розвиток останніх в рисосійних зонах України на сьогоднішній день незначний.

Найбільш небезпечною та поширеною хворобою рису на сьогодні залишається пірикуляріоз, потенційно небезпечними є гельмінтоспоріоз, альтернаріоз та фузаріоз.

Для недопущення розвитку та поширення хвороб та створення умов для епіфітотійного розвитку збудників хвороб необхідно підбирають сортовий склад, що характеризується стійкістю до уражень, не допускають порушень технології застосування мінеральних добрив та дотримуються науково-обґрунтованих норм висіву для не допущення загущеності посівів.

При виявленні ділянок уражених пірикуляріозом проводять локальне обприскування, а при загрозі поширення хвороби проводять обприскування усієї площі фунгіцидами.

Термін профілактичних обробок фаза розвитку рослин рису - кінець трубкування. Фунгіциди, що використовуються для обмеження розвитку хвороби - Бавістін 50% з.п. 0,5-1,0 кг/га, Топсін М 70% з.п. - 0,5-1,0 кг.