Розділ 3 організаційно - економічна характеристика господарства
З року в рік сортами селекції Інституту рису НААН України засівається значна частина посівних площ в Україні. Аналіз результатів Державного сортовипробування і виробничої перевірки показують, що нові сорти селекції Інституту рису успішно районуються та вирощуються в рисосійних регіонах України. Інститут рису є успішним сільськогосподарським підприємством, що розвивається з року в рік.
Керівник підприємства : Дудченко В.В. (керує інститутом рису с 2006 року)
Кандидат сільськогосподарських наук.
Займається розробкою системи інтегрированного захисту риса від хвороб , бур’янів та шкідників.
Очолює Ассоциацию «Виробники риса» України.
Отдел селекции создано в 1963 году с целью отбора и разработки новых сортов риса, приспособленных к условиям умеренного климата.
Заведующий отделом селекции, кандидат сельскохозяйственных наук -
Шпак Дмитрий Васильевич
Основные направления научных исследований:
- формирование, изучение и пополнение Национальной коллекции риса с целью ее эффективного использования;
- создание и внедрение сортов риса с разным вегетационным периодом, производительностью на уровне 9-10 т / га, высокими параметрами адаптивного потенциала, пригодных для выращивания в Украине;
- создание и использование гетерозисных гибридов риса с высоким потенциалом продуктивности и адаптивных свойств;
- внедрение в селекционный процесс современных методов создания и оценки селекционного материала на основе использования биотехнологических методов (совместно с Южным биотехнологическим центром в растениеводстве (г. Одесса));
- первичное семеноводство и размножение новых и перспективных сортов риса;
- проведение производственного и экологического сортоиспытания новых сортов риса и пшеницы озимой;
Практические разработки:
сформированы Национальная (660 образцов) и признакового (150 образцов) коллекции риса, которые ежегодно пополняются;
создано и передано на Государственное сортоиспытание 36 сортов риса, сорт гречки и сорт озимой пшеницы, из которых 14 сортов риса, 1 - гречки и 1 - озимой пшеницы в разные годы
занесены в Государственный реестр сортов растений Украины. Два сорта риса проходят Государственное сортоиспытание.
Розділ 4 аналіз стану агрономічної служби в господарстві відповідно спеціальності та спеціалізації студента – практиканта
4.1 Технологія вирощування основних сільськогосподарських культур, застосування інтенсивних та індустріальних технологій у господарстві, кормо виробництво та насінництво.
В Інституті рису використовують скорочене затоплення. За такого режиму рис вирощується з постійним шаром води до воскової стиглості, а сходи одержують за рахунок зволожуючих поливів.
Рядковий спосіб сівби сівалкою більш ефективний, ніж розкидний. Сівбу рису починають, коли ґрунт прогрівся на глибині 10 см до +120С. Оптимальним строком сівби насіння рису є третя декада квітня - перша декада травня. Краще висівати насіння рису з 5 по 15 травня, а за сівби пізніше 20 травня зменшується урожай рису, під час збирання підвищується вологість насіння, що утруднює його зберігання.Нині рекомендується висівати 5-7 млн. схожих зерен на 1 га
Після сівби чеки затоплюються шаром води 10-12 см, який зберігають до початку ключення насіння рису (3-5 діб), а потім залишки води відводяться в скидну мережу. У такому стані поля залишаються до тих пір, доки не з’являться рядки сходів рису. Із підсиханням ґрунту проводяться зволожувальні поливи. Після одержання сходів рису (2-3 листки) проводиться затоплення чеків і мірою росту рослин рису збільшують шар води до 10-15 см; у фазу трубкування доводять його до 18-20 см і підтримують до початку воскової стиглості зерна. Потім подачу води в чеки припиняють, а на початку повної стиглості зерна залишки води відводять у скидну мережу.
Порушення режиму зрошування рису приводить до пригноблення рослин. Порушення, тривале поверхневе осушення чеків при отриманні сходів затримує зростання рису і може викликати сильний розвиток бур'янів. Підвищений шар води в початкові фази розвитку рису, навпаки, приводить до проріджування посівів, появи хвороб і шкідників.
Однією із умов одержання високого урожаю є дружність появи сходів.
Рекомендується на початку проростання насіння рису воду з чеків спускати, щоб рослини рису мали доступ кисню.
Густі посіви рису приводять до зменшення висоти рослин, кущистості, маси рослин та їх продуктивності, збільшення пустозерності. Для одержання найбільшого урожаю для сортів різних груп стиглості щільність повинна відрізнятись і мати оптимальні параметри.
Для одержання високого урожаю рису на рівні 60-70 ц/га необхідно на кожному квадратному метрі посівів виростити не менше 250-280 рослин або мати 350-400 продуктивних стебел.
Рис має більш високу здатність до кущіння, ніж інші хлібні злаки. Ця здатність – важливий фактор збільшення продуктивності рису і резерв підвищення урожаю на зріджених посівах.
Важливе місце в агротехніці вирощування рису займає обробіток ґрунту. Так, в одержанні високого урожаю насіння рису велике значення мають прийоми обробітку ґрунту – оранка на зяб, боронування, чизель-культивування та дискування. Основним прийомом обробки ґрунту рисових полів, який найбільше відповідає всім технологічним вимогам, є зяблева оранка, яка має винятково важливе значення для одержання високого врожаю рису.
Зяблева оранка ефективніша за оранку весною, тому що вона дозволяє ґрунту тривалий період знаходитись під впливом кисню повітря, що посилює розклад органічної речовини та сприяє переходу поживних речовин в доступні для рослин форми. При цьому важливо, щоб зяб правильно оброблявся весною. В умовах Краснознам’янської зрошувальної системи піднімати зяб треба на глибину 20-25 см. Весняна його обробка повинна включати глибоке розпушування, або переорювання зябу на глибину 12-15 см, на подах – 18-20 см. Добре поєднується наступне чизелювання на глибину 16-18 см.
У системі обробітку ґрунту на посівах рису велике значення відводиться плануванню поверхні рисових чеків – вирівнювання поверхні чеків грейдерами або планувальниками, з наступним прикочуванням ґрунту важкими котками для ущільнення. Після їх роботи на поверхні поля не повинно залишатись глиб.
У рисових сівозмінах насиченість рисом може складати 50,0% і більше.
Технологія вирощування рису із сівбою насіння у воду.
Підготовка ґрунту при застосуванні цієї технології обмежується
поверхневим обробітком важкими дисковими боронами типу БДВ-7 в агрегаті з тракторами Т-150, Т-150К в два сліди в діагонально-перехресному напрямку на глибину 10-12 см по пласту багаторічних трав та сидератам - весною, в кінці другої декади квітня; по іншим попередникам - восени під зяб або весною при настанні фізичної стиглості ґрунту. По попереднику пласт багаторічних трав основний обробіток ґрунту може поєднуватись з загортанням попередньо внесених мінеральних добрив. Ранньою весною на полях з зяблевим обробітком ґрунту виконується боронування або культивація на глибину 7-8 см.
Експлуатаційне планування чеків довгобазовими планувальниками, виконується лише в чеках з відчутно деформованою поверхнею після оранки або збирання рису по вологому ґрунту. Необхідність в проведенні операції передпосівного вирівнювання та ущільнення відпадає.
Мінеральні добрива вносять в дозах, визначених по наявності поживних речовин в ґрунті і виносу їх майбутнім урожаєм, та загортають в ґрунт культиватором на глибину 5-6 см, бажано в 2-х напрямках, для максимального знищення сходів бур'янів.
Чеки, призначені під сівбу рису, заповнюють водою на глибину 8-10 см. Після повного зволоження ґрунту доцільно провести вибіркове вирівнювання поверхні чеків по шару води шляхом переміщення ґрунту з підвищених в понижені місця або просто розтягуванням бугрів трактором МТЗ-82Р в агрегаті з спеціальним планувальником - "Флотою". Розрив у часі між останньою обробкою ґрунту та затопленням, з метою попередження проростання бур'янів, не повинен перевищувати 1-2 доби.
Сівба рису проводиться безпосередньо у воду поверхневим розкидним способом навісною сівалкою відцентрової дії (СНЦ-500) в агрегаті з трактором МТЗ-82Р. Норма висіву складає 7-8 млн. схожих зерен на 1 га.
Після сівби шар води підвищують до рівня 10-12 см і підтримують його протягом 10-12 діб. Приблизно на 15-17 добу, на момент шкодочинного розвитку ракоподібних шкідників, вода повинна зійти. Звичайно це відбувається природним шляхом, але на слабодренованих заболочених ґрунтах відведення може бути примусовим. Відсутність шару води на поверхні чеків не повинно перевищувати 1-2 доби. Ні в якому разі не можна підсушувати ґрунт, щоб не викликати відмирання проростків рису та проростання насіння просовидних бур'янів. Далі шар води відновлюється. На момент початку формування третього листка у рису (приблизно на 22-24 добу після сівби) глибину затоплення понижують до появи верхівки листків рослин над водою. З настанням фази кущіння рису і до кінця його вегетації шар води підтримують аналогічно вище описаній технології. Слід зазначити, що підтримання неглибокого, але постійного шару води в максимальній мірі відповідає біологічним потребам рисової рослини попереджає проростання плоскух, створює умови для зменшення пестицидного навантаження та негативного впливу на довкілля.
Хімічні засоби при даній технології застосовують для контролю розвитку болотних бур'янів. В фазу кущіння рису наземною апаратурою, по невеликому шару води посіви обприскують розчином одного із гербіцидів -Сиріус, 10 % з. п., 200 г/га, Базагран М, 37,5 % в.р. - 2,0-3,0 л/га, Базагран, 48% в.р. - 2,0-4,0 л/га. В цю ж фазу, в разі необхідності, виконують підживлення посівів гранульованими сечовиною або сульфатом амонію із розрахунку 25 % від загальної норми (N30.50)-
Дозрівання зерна, за умов дотримання цієї технології, відбувається в більш сприятливих погодних умовах та настає на 5-7 діб раніше, ніж при звичайній, що дає змогу раніше розпочати збирання урожаю. Застосування технології підвищує можливість створення оптимальних умов росту і розвитку рослин та одержання на цій основі високих урожаїв при менших витратах матеріальних та енергетичних ресурсів (в першу чергу насіння, пестициди, паливно-мастильні речовини), що знижує собівартість продукції та підвищує рентабельність виробництва.
Режим зрошення.
Шар води в рисових чеках є важливим фактором, від якого в значній мірі залежить продуктивність рослин рису. Вода задовольняє його фізіологічні потреби, впливає на формування вегетативних та репродуктивних органів, покращує умови живлення, регулює мікроклімат рисового поля, створюючи сприятливі умови для проходження фаз росту та розвитку від сівби насіння до збирання врожаю, сприяє підвищенню ефективності контролювання розвитку шкідливих організмів.
В умовах півдня України вирощування рису здійснюють при скороченому затопленні, що найбільш повно відповідає біологічним особливостям цієї культури. При цьому сходи отримують при проведенні зволожувальних поливів, а шар води зі змінною глибиною створюють з фази сходів і видаляють його з поля не раніше досягнення повної стиглості.
Рисове поле затоплюється відразу після сівби рису. Розрив у часі між внесенням азотних добрив, сівбою та затопленням не повинен перевищувати 3-4 доби. Кожен чек рисової карти повинен затоплюватися не довше 1 доби, а карта в цілому - 3-4 доби. Швидке затоплення попереджає підвищення рівня залягання мінералізованих, холодних ґрунтових вод в зону розвитку кореневої системи рису. Гідромодуль затоплення складає 30-50 л сек./га, що відповідає максимальній водоподачі.
Глибина початкового затоплення повинна забезпечити змочування всієї поверхні чеків, на вирівняних чеках його величина не перевищує 8-10 см. Контроль за глибиною шару води здійснюється по водомірних рейках. їх встановлюють на відстані близько 10 м від водовипускної споруди. Нуль рейки повинен фіксувати глибину шару води, коли затоплено ~ 50 % площі чека.
Температура води при першому затопленні, яке звичайно починається в третій декаді квітня, повинна бути не менше 12-14°. Поступово шар води прогрівається, що створює умови для набухання насіння і початку росту, за 6-10 діб вода усотується і випаровується.
Насіння накльовується, колеоптиль досягає розміру ~ 6-8 мм. В цей час вільний доступ кисню до проростаючого насіння підсилює темпи росту кореневої системи та колеоптилю. В цей період треба зосередити увагу на відведення води з понижень через водовідні борозни та спеціальні прокопи. При можливості використовується каскадність чеків.
Чеки залишаються без води до появи сходів, рядки яких проглядаються до краю чека. При отриманні сходів ґрунт повинен утримуватись в зволоженому стані, недопустимі його пересушка і утворення кірки, що приводить до зрідження сходів, ослаблення молодих рослин, непродуктивних втрат азоту.
Часто одного поливу буває недостатньо для отримання сходів. В таких випадках проводять додатковий зволожувальний полив. При застосуванні поверхневих способів сівби шар води, утворений при початковому затопленні, підтримують довше, до утворення рослинами рису першого справжнього листка. Саме на цей момент планують звільнення чеків від води. Відсутність води в чеках для формування сходів при цьому способі сівби не повинен перевищувати 1-2 доби. Після отримання сходів чеки поступово наповнюють водою, з таким розрахунком, щоб 1/3 частина рослин рису була над поверхнею води. В фазу кущіння шар води необхідно утримувати в межах 8-10 см. Збільшення глибини затоплення в цю фазу пригнічує утворення бокових пагонів.В фазу повних сходів рису - кущіння застосовують хімічні засоби контролювання розвитку шкідників та бур'янів згідно регламентів їх застосування. Після цього проводять підживлення посівів азотними добривами. Після закінчення кущіння глибину води поступово збільшують до 10-12 см і утримують на цьому рівні до початку воскової стиглості. Перебої з подачею води протягом вегетаційного періоду ведуть до зниження продуктивності посівів, зменшення глибини затоплення може спровокувати сходи вологолюбних бур'янів. Підвищення глибини шару води до 20 см і вище приводить до витягування рослин та зменшення їх стійкості до вилягання, що негативно впливає на рівень та якість урожаю.
Збирання врожаю риса
Головним завданням збираня рису є звести до мінімуму втрати вирощеного врожаю і зберегти його якість.
При досягненні рослинами молочно - воскової стиглості повністю припиняють подачу води в чеки. Рис збирають переважно роздільним способом. При застосуванні прямого комбайнування посіви за 4 – 5 днів до збирання обробляють за допомогою літаків, хлоратом магнію (26 кг/га за діючою речовиною), що зумовлює швидше і дружне підсушування (десикацію) листостеблової маси, 90 – 95 % зерна при цьому досягає повної стиглості .
До роздільного збирання рису приступають при повній стиглості 85 – 90 % зерна у волоті. Скошують рис жатками ЖНУ – 4, ЖРС – 5 та іншими при висоті зрізу 15 – 20 см . Після досягнення зерном вологості до 18 % валки обмолочують комбайнами СКГД – 6, СКД – 6Р та ін.. марками. Для повного вимолочування зерна застосовують повторний обмолот валків через 3-4 дні після першого.
Після обмолоту здійснюють первинне очищення й сушіння зерна на агрегатах ОЗП – 200Д, СМ – 4, КЗР – 5 та ін..з доведенням вологості зерна до 15- 16 %.
Первинна обробка зерна повинна забезпечувати видалення з маси зерна органічної, мінеральної, видової та сортової домішок і одержання зерна необхідних стандартів.