Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичка ЕТИКА.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
343.55 Кб
Скачать

Практичне заняття 2

Тема. Етичні ідеї Стародавнього світу.

Мета заняття: ознайомлення з розвитком світової етичної думки, визначення основної парадигми етичного світогляду Стародавнього світу, узагальнення знань про етичні вчення Стародавньої Греції, засвоєння найвизначніших етичних вчень античності.

Ключові поняття та терміни: логос, натурфілософія, евтимія, «евесто», гармонія, розміреність (симетрія), «софістес», софісти, кінізм, «аскесис», «автаркія», космополітизм, гедонізм, епікуреїзм, «евдемонія», стоїцизм, квієтизм, «адіафора», апатія, «атараксія», «койнонія», пантеїзм.

План заняття

1. Етичні ідеї Геракліта.

2. Етична філософія Демокрита.

3. Софісти - учителі мудрості.

4. Теорія пізнання самого себе за Сократом.

5. «Собача» філософія кініків.

6. Гедонізм - етика насолоди.

7. Становлення етики як філософської дисципліни. Аристотель.

8. Етичні вчення Епікура.

9. Стоїцизм - етика мужності.

*Методичні поради та рекомендації

Розглядаючи етичні вчення Стародавньої Греції, слід мати на увазі, що етична система означеного вище періоду є частиною цілісної філософської системи Стародавнього світу, до складу якої по праву входять найцікавіші етичні вчення: даосизм, конфуціанство (Давній Китай), джайнізм, буддизм (Давня Індія), іудаїзм (Давня Іудея), філософія Давнього Риму.

Завдання, вправи, тести

1. Чому етика Геракліта є песимістичною? Поясніть висловлювання філософа: «... я глибоко нехтую суєту дворів і ніколи не стану ногою на перському престолі. Задовольняючи малим, я живу, як мені завгодно».

2. Що проповідує Демокрит? У чому полягає його життєве кредо?

  1. «Прекрасна в усьому середина: мені не до душі ні надлишок, ні недолік».

  2. «Якщо перевищити міру, то і найприємніше стане найнеприємнішим».

  3. «Бажати надмірного личить дитині, а не чоловіку».

  4. «Радості роблять найбільшу приємність, коли вони рідкісні».

  5. «У людей з урівноваженим характером і життя упорядковане».

  6. «Будь не занадто солодкий, щоб тебе не проковтнули, і не занадто гіркий, щоб тебе не виплюнули».

  7. «…Мужній … той, хто сильніший … за свої пристрасті».

  8. «Дурного не говори і не роби, навіть якщо ти один; навчися соромитися себе набагато більше, ніж інших».

  9. «Без звички до праці діти не навчаться ні письму, ні музиці, ні гімнастиці, ні, нарешті, тому, що найбільшою мірою складає добродіяння — здатності викладатися, тому що в цих заняттях звичайно до людини приходить соромливість».

3. Поясніть зміст основної тези Протагора:

«Людина — міра всіх речей, які існують, що вони існують, неіснуючих, що вони не існують».

4. Поясніть висловлювання Антифонта:

  1. «Веління законів надумані, тоді як велінням природи властива внутрішня необхідність».

  2. «Якщо в землю закопати черешок оливи, то виросте олива. А якщо закопати лавку, з неї не виросте інша лавка»

5. Поясніть зміст висловлювань Сократа:

«...Немає нічого сильніше знання, воно завжди і в усьому пересилює і задоволення, і все інше».

«Я знаю, що нічого не знаю, а інші й цього не знають».

6. Поясніть слова Діогена Синопського, адресовані Олександру Македонському: «Владика половини світу, ти не вважаєш себе щасливим і прагнеш завоювати другу половину. Я ж нічого не маю, і не хочу мати - виходить, щасливіший за тебе, тому що мене ніщо не турбує».

7. Про що свідчать слова Кратета Фіванського: «У бідних своя мораль, мораль більш справжня і природна, тому що самі огидні пороки, і найстрашніший з них — жадібність — породжує власність, гроші. Це так просто і тим часом так важко — поділитися з ближнім, підтримати незаможного і нагодувати голодного»?

8. Визначте основні етичні ідеї гедоністів за запитаннями:

  • Як розуміються відчуття?

  • Які насолоди є вищими: тілесні чи духовні?

  • Які характеристики задоволення вважав Аристипп основними?

  • Як оцінює роль знань?

  • Як ставиться до проблем?

  • Як пояснює дружбу?

9. Охарактеризуйте етичну позицію Аристотеля за тезами:

  1. Мета етики у доброчесних вчинках, а не в пізнанні світу.

  2. Етика базується на вченні про душу.

  3. Блаженства, щастя не може бути більше або менше, воно самодостатнє. Блаженство (щастя) має потребу в зовнішніх передумовах: шляхетності походження, удачливості, багатстві, престижі, красі, наявності друзів тощо.

  4. Справедливість - справжня чеснота.

  5. Дружба — необхідний момент блаженства.

10. Поясніть висловлювання Аристотеля:

  1. Етичне дослідження існує «не в тім, щоб знати, що таке чеснота, а в тім, щоб стати доброчесними, інакше - від цієї науки не було б ніякого пуття».

  2. «Прекрасного та благого досягають ті, хто робить правильні вчинки».

  3. «Як у пристрастях, так і у вчинках (пороки) переступають належне або вбік надлишку, або вбік недоліку, чеснота ж уміє знаходити середину і її обирає».

11. Поясніть етичну концепцію Епікура, спираючись на головні думки філософа, що були висічені після його смерті на мармуровій дошці:

Чого боятися богів,

Чого боятися смерті,

Можна переносити страждання,

Можна досягти щастя.

12. Проінтерпретуйте висловлювання Епікура: «початок і корінь усякого блага - задоволення черева, навіть мудрість і інша культура мають до нього відношення».

  1. «Тому що задоволення є перше і природжене нам благо, то тому ми вибираємо не всяке задоволення, але іноді обходимо багато задоволень, коли за ними слідує для нас велика неприємність...».

  2. «Багатство, необхідне природою, обмежене і легко добувається; а багатство, необхідне порожніми думками, простирається до нескінченності».

  3. Кінцева мета життя - «це стан, при якому душа перебуває в спокої і рівновазі, не бентежиться ні страхом, ні марновірством, ні іншою якою-небудь пристрастю». Такий стан є щастя (евдемонія).

13. Визначте два основних постулати, що служать фундаментом вчення етики стоїків. Яким уявляли ідеал життя стоїки? Як його досягти?

14. На основі висловлювань визначте етичну позицію Епіктета:

  1. «Якщо прийшов час нести неприємності, неси їхній бадьоро, а не так, як віслюк, противитись, стенаючи та знемагаючи під ударами батога. Інакше ти зробишся рабом того, хто виганяє тебе з Риму, і того, хто може виклопотати тобі дозвіл залишатися в Римі».

  2. «Вільний той, хто живе так, як бажає, хто непідвласний ні примусові, ні перешкодам, ні насильству, чиї потяги досягають успіху, позбавлення не терплять невдачі».

18. Проінтерпретуйте висловлювання Марка Аврелія.

  1. Варто визнати ганебним для себе те, що «коли-небудь, спонукає тебе переступити обіцянку, забути сором, ненавидіти кого-небудь, підозрювати, клясти, лицемірити, побажати чого-небудь такого, що ховають за стінами і замками. Адже той, хто віддав перевагу своєму духу, генію і служінню його чесноти, не надягає трагічної маски, не видає стогонів, не має потреби ні в самоті, ні в багатолюдності. Він буде жити - і це найголовніше - нічого не переслідуючи і нічого не уникаючи. Його зовсім не турбує, протягом більшого або меншого часу його душа буде перебувати в тілесній оболонці, і коли прийде момент розставання з життям, він піде з таким же легким серцем, з яким став би здійснювати що-небудь інше з того, що може бути зроблене з достоїнством і честю. Адже усе своє життя він тільки і думає про те, щоб не дати своїй душі опуститися до стану, не вартого розумної істоти».

  2. Про безмежність часу. Перед нею однаково незначні й найдовше, і найкоротше людське життя: «Яке ж значення має, у порівнянні з цим, різниця між тими, хто прожив три дні і прожив три людських життя?»

  3. Неважливим є не тільки час, а й місце життя: «Уся земля є тільки крапка».

  4. «Незначна і найдовша слава посмертна; вона тримається тільки в декількох коротких поколіннях людей, що не знають самих себе, не те, що тих, хто давно опочив».

  5. Жити треба так, ніби кожен день був останнім у твоєму житті і зроблене тобою - останнім. « … проведи цей момент часу в згоді з природою, а потім розстанься з життям так само легко, як падає дозріла слива: славословлячи природу, її що породила, і з вдячністю до дерева, що її породило».

19. Кого відносили до:

а) старшого покоління софістів?

б) до молодшого?

1) Протагора, Горгія, Гіппія, Продика.

2) Лікофрона, Алкядаманта, Антифонта.

20. Встановити відповідність між періодом стоїцизму та його представниками:

1. Древня Стоя.

А. Луцій Анней Сенека, Епітет, Марк Аврелій.

2. Середня Стоя.

Б. Панетій, Посидоній.

3. Нова (Пізня) Стоя.

В. Зенон, Клеанф, Хрисипп.

21. Кому з античних філософів належать слова:

1. «Життя як п'єса: неважливо, чи довга, а важливо, чи добре зіграна». 2. «Ти актор у драмі й повинен грати свою роль».

А. Луцію Аннею Сенеці

Б. Епіктету

22. Кому зі стоїків належать висловлювання:

1. «Сум іншого - це чуже»

А. - Епіктет

2. «Згорнися в себе»

Б. - Марк Аврелій

3. «Живи, ховаючись»

В. - Епікур

Завдання для самостійної роботи

1. Розгляньте етичні вчення Стародавньої Індії за планом:

  1. ведичний період,

  2. буддизм,

  3. джайнізм,

  4. чарвака-локаята.

2. Ознайомтеся з етичними вченнями Стародавнього Сходу та дайте визначення таким основним течіям:

  1. конфуціанство,

  2. даосизм,

  3. моїзм,

  4. легізм.

Теми для повідомлень і рефератів

Песимістичність етичних поглядів Геракліта.

Етична філософія Демокрита.

Цінність етичних ідей Сократа.

Кінізм – це спосіб життя, система ідей чи концепція?

Достоїнства й обмеженість етичної концепції Аристиппа.

Аристотель — універсальний розум стародавності.

Кодекс моральної поведінки в іудаїзмі.

Література:

  1. Асмус В.Ф. Античная философия. – М: 1976.

  2. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. – М.: 2000.

  3. Иванов В.Г. История этики древнего мира. – СПб., 1997.

  4. Етика: Навчальний посібник / За ред. В.О.Лозового. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

  5. Етика: Навчальний посібник / Т.Г.Аболіна, В.В.Єфименко, О.М.Лінчук та ін. – К.: Либідь, 1992.

  6. Зеленкова И.Л. Основы этики: Учебное пособие. – Минск: Тетра Системс, 2001.

  7. Кессиди Ф.Х. Сократ. – М.: 1977.

  8. Марк Аврелий Антонин. Размышления. – Л.: 1985.

  9. Некрасов А.И. Этика: Учебное пособие. – Харьков: Одиссей, 2003.

  10. Соловьёв В.С. Жизненная драма Платона. – Соч., т.2. – М: 1988.

  11. Тофтул М.Г. Етика: Навчальний посібник. – К.: Академія, 2005.