Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

основи правознавства

.pdf
Скачиваний:
319
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
2.77 Mб
Скачать

___________________________________________________________ 311

зв'язку, зменшено вік виходу на пенсію, збільшено тривалість відпустки. Діти, що постраждали внаслідок цієї катастрофи, мають право на безплатне отримання ліків, на отримання санаторних путівок, безплатне харчування в школі, пільги при вступі до вищих закладів освіти, передбачено отримання батьками грошової допомоги тощо.

28 лютого 1991 р. було також прийнято Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність у цих зонах. Законом закріплюється і гарантується забезпечення режиму використання та охорони цих територій з метою зменшення дії радіоактивного випромінювання на здоров'я людини та екологічні системи.

312 ____________________________________________

ТЕМА 27. ФІНАНСОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО

§150. Відносини, які регулюються фінансовим законодавством

Фінансове законодавство включає норми Конституції України (ст. 95-101 та ін.), Закони України: "Про бюджетну систему України", "Про систему оподаткування", "Про банки і банківську діяльність", Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р.; відповідні укази Президента України, інструкції Національного банку України та ін.

Фінансове право - це галузь права, що врегульовує відносини, які складаються у процесі мобілізації (збирання), розподілу і використання державних коштів.

Суб'єктами фінансових відносин є: держава, її органи та організації, представницькі органи місцевого самоврядування, громадські об'єднання та інші структури, окремі громадяни.

Предметом фінансово-правових правовідносин є відносини,

що виникають при безпосередньому формуванні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих фондів коштів, які є частиною національного доходу країни і необхідні для функціонування держави.

Централізовані фонди коштів перебувають в розпорядженні держави. За їх рахунок фінансуються видатки держави: утримання Збройних Сил України, міліції та правоохоронних органів, освіта, охорона здоров'я, культура, соціальний захист населення, охорона природи тощо. Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галузях народного господарства підприємствами, організаціями, установами цих галузей.

Фінансове право регулює відносини у сфері бюджету, доходів, податків, видатків, бюджетного фінансування, державного, майнового та особистого страхування, банківського кредитування і розрахунків, інноваційної діяльності, фінансового контролю і грошового обігу. За характером цих відносин у системі фінансового права виділяються відповідні інститути (податкове, банківське право та ін.).

Фінансові правовідносини - це юридична форма закріплення економічних відносин. Вони мають такі ознаки:

одним із суб'єктів їх виступає держава, яка бере в них участь безпосередньо або через уповноважені нею фінансові чи кредитні органи;

_______________________________________ __________________ 313

об'єктом відносин є кошти або грошові зобов'язання у зв'язку з формуванням, розподілом або використанням централізованих чи децентралізованих фондів коштів;

виникнення, зміна або припинення їх обумовлюється законом або іншим нормативним актом, яким визначаються права та обов'язки суб'єктів.

Методом фінансово-правового регулювання (тобто впливу держави на суб'єкти фінансових відносин) є метод владних приписів. За цією ознакою певні грошові відносини (фінансові) відрізняються від цивільно-правових (купівля-продаж, поставка).

Велике значення у фінансовій діяльності держави, у забезпеченні її економічного і соціального розвитку має дотримання фінансової і касової дисципліни, забезпечення законності у мобілізації, розподілі та використанні коштів, здійсненні фінансових операцій, у виконанні підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності правил ведення касових операцій (витрати грошей за цільовим при значенням, прийняття та видача готівки, своєчасна здача готівки до банку).

Контроль за дотриманням фінансової і касової дисципліни здійснюють органи державної влади та управління, зокрема Рахункова палата Верховної Ради, Національний банк, Міністерство фінансів України, прокуратура, органи міліції, державні та приватні аудиторські організації та ін. Методи цього контролю такі: ревізії, перевірки, обстеження, аналіз тощо. Головний метод — ревізія — полягає у перевірці господарсько-фінансової діяльності підприємств, організацій та установ.

§151, Державний бюджет України

Бюджетна система Україна включає: Державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети (обласні, районні тощо). Відповідно до Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих податків.

Державний бюджет передбачає фінансове утворення і використання централізованого фонду коштів. У ньому передбачається

314 __________________________________________

склад майбутніх доходів і видатків держави; кошти, які концентруються в руках держави для виконання її функцій. Державний бюджет складається з двох частин: дохідної і видаткової. Доходи держави формуються переважно за рахунок податків, які є головним джерелом надходжень до бюджету, а також надходжень від зовнішньоекономічної діяльності. Видатки держави йдуть на утримання державного апарату і здійснення ним своїх функцій (підтримання громадського порядку, оборони тощо); на фінансування заходів соціального захисту населення, на забезпечення функціонування народного господарства, на охорону здоров'я, освіту, культуру та ін. Державним бюджетом України передбачається особлива стаття витрат, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Бажано,, щоб видатки держави не перевищували доходів. Інакше виникає бюджетний дефіцит, створюється державний борг.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.

Відносини у сфері бюджетної діяльності. Встановлення бюджетної системи. Розмежування доходів і видатків між загальнодержавними і місцевими бюджетами, складання і затвердження бюджетів, виконання їх, а також затвердження звітів про виконання бюджетів врегульовано Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 р.

Бюджетна система України складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є: бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, якими є бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст.

§152. Банки. Довірчі товариства

Виняткове значення в економічному житті держави має регулювання грошового обігу, яке реалізується переважно на основі норм фінансового права. Основними фінансово-кредитними установами країни, які здійснюють функції кредитування ірозрахунків, є банки. Банки є юридичними особами. Вони економічно самостійні і у своїй діяльності від органів державної влади не залежать. Залучаючи і нагромаджуючи вільні грошові кошти підприємств, організацій,

___________________________________________________________ 315

населення, банки перерозподіляють їх, надаючи кредити. Банки здійснюють також касове та розрахункове обслуговування народного господарства, проводять розрахунки за дорученням клієнтів — юридичних і фізичних осіб, випуск чеків, акцій, облігацій та інших платіжних документів, виконання різних валютних операцій.

Діяльність банків регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. Відповідно до Закону банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені й діють на території України. Державними вважаються банки, 100 % статутного капіталу яких належать державі. Органами управління державних банків є наглядові ради та правління. Центральне місце в банківській системі країни посідає Національний банк України. Голова Національного банку призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою за поданням Президента України. Національний банк є єдиним емісійним центром, відповідальним за проведення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці. Він визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн, йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України. Національному банку надано право видавати нормативні акти з питань, що входять до його повноважень.

Банки можуть функціонуватиякуніверсальніабоякспеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банки в Україні можуть створюватися у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, кооперативних банків.

Банки гарантують таємницю операцій, рахунків і вкладів своїх клієнтів і кореспондентів. Банківська таємниця може бути розкрита лише у виняткових випадках.

Законодавством України передбачається можливість створення організацій фінансових посередників (довірчих товариств). Цим довірчим товариствам, так званим трастам, надано право на договірних засадах використовувати майно, зокрема цінні папери, громадян в інтересах цих громадян. Недосконалість правового регулювання та послаблений контроль за довірчими товариствами призвели до численних зловживань і шахрайств з боку їх керівництва. Нині посилено контроль державних органів за реєстрацією таких товариств та їх діяльністю.

316 ____________________________________________

ТЕМА 28. ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ. ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

§153. Правове регулювання підприємницької діяльності в Україні. Підприємства, їх види та порядок утворення

Правове регулювання підприємницької діяльності в Україні здійснюється на основі законів та інших нормативних актів, серед яких визначальними є Закон України "Про господарські товариства" від 10 вересня 1991 р. (усі - зі змінами і доповненнями), Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р., Цивільний кодекс України від

16 січня 2003 р.

Підприємництво - це самостійна, систематична на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, передання майна у користування з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності. Таким чином, підприємництво, по-перше, - це діяльність з власної ініціативи, яка не обумовлена сторонніми наказами чи зобов'язаннями; підприємець діє на свій розсуд без будь-яких застережень. По-друге, ця діяльність має носити постійний, тобто систематичний характер. По-третє, підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це означає, що сам підприємець бере на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності, як позитивні, так і негативні. У разі банкрутства підприємець не може сподіватися на державну дотацію - держава за борги підприємця відповідальності не несе. Випадкова загибель майна підприємця також падає на нього. По-четверте, характерною рисою підприємницької діяльності є її мета одержання прибутку. Саме для цього і розпочинається підприємницька діяльність. Тому слід мати

_________________________ _________________________________ 317

на увазі, що господарська діяльність некомерційних організацій і об'єднань громадян ззовні може нагадувати підприємницьку діяльність (закупівля продуктів для благодійної їдальні, укладання договорів на постачання енергії до будинку інвалідів, оренда приміщення для коледжу, виготовлення хрестиків релігійною організацією та ін.), але такою не є, бо відсутня мета —• одержання прибутку. Отже, не всяка господарська діяльність є підприємницькою.

Право на підприємницьку діяльність закріплене Конституцією України. Згідно зі ст. 42 Конституції кожен має право на підприємницьку діяльність. Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України, інших держав, особи без громадянства, що не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, безпосередньо або через створені ними юридичні особи усіх форм власності.

Підприємницька діяльність може бути основним видом діяльності громадянина (фізичної особи).

Для певних категорій громадян встановлено заборону на заняття підприємництвом. Не можуть займатися підприємницькою діяльністю депутати, військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також посадові та службові особи органів державної влади та управління й органів місцевого самоврядування, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Проте ця заборона не поширюється на членів їхніх сімей.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також обіймати в підприємницьких товариствах керівні посади. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. За вчинення певних видів злочинів винний може бути позбавлений судом на строк до п'яти років права керувати транспортними засобами, займатися торговельною, фармацевтичною, виховною діяльністю тощо.

Підприємці можуть займатися будь-якими видами діяльності, не забороненими законом. Але для занять деякими видами діяльності передбачені обмеження. Так, лише державними підприємствами та організаціями можуть здійснюватися види діяльності, пов'язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, експлуатацією супутникових систем, телефонного зв'язку тощо.

318______________________________________________

Удеяких випадках здійснення підприємницької діяльності дозволяється лише після одержання спеціального дозволу (ліцензії). Ліцензія — це документ, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, згідно з яким власник ліцензії має право займатися певним видом підприємницької діяльності.

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р. установлено види діяльності, які підлягають ліцензуванню в обов'язковому порядку. До таких належать медична, ветеринарна практика; виробництво, ремонт і реалізація холодної, мисливської та спортивної вогнепальної зброї; виготовлення

іреалізація лікарських засобів; виготовлення і реалізація алкогольних напоїв і пива; виготовлення і реалізація тютюнових виробів; організація азартних ігор; фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність; судово-експертна діяльність; надання послугу перевезенні пасажирів і вантажів залізничним, повітряним, морським, річковим

іавтомобільним транспортом; надання послуг з охорони громадян, охорони державної та іншої власності; організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму; екскурсійна діяльність; страхова діяльність, посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном; надання освітніх послуг загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами та ін.

Для отримання ліцензії на кожний вид діяльності суб'єкт підприємницької діяльності подає органу, що видає ліцензії, заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються:

1)відомості про заявника (для громадянина-підприємця - прізвище, паспортні дані, для юридичних осіб - повне найменування, банківські реквізити, організаційно-правова форма);

2)вид діяльності, на яку заявник має намір отримати ліцензію;

3)термін дії ліцензії.

До заяви підприємцями-громадянами додаються:

• копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для здійснення відповідного виду діяльності; копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та установчих документів. Орган, що видає ліцензії, приймає рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі у термін не більше 30 днів з дня одержання заяви. Термін дії ліцензії не може бути меншим ніж три роки.

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом

___________________________________________________________ 319

місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому в законодавстві. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Кожне підприємство, як правило, діючи на підставі статуту, має свій баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, а також може мати знак для товарів і послуг (товарні й фірмові знаки). У складі підприємства не може бути інших юридичних осіб.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи юридичних осіб;

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менше як десять відсотків, воно визначається підприємством з іноземними інвестиціями, а якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить сто відсотків, то воно вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду підприємства поділяються на унітарні, які створюються одним засновником, і корпоративні, які створюються, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (кооперативні підприємства, господарські товариства тощо).

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу, від реалізації продукції за рік можуть бути зараховані до малих підприємств (кількість працюючих осіб не перевищує п'ятдесят чоловік), великих підприємств (кількість працюючих перевищує тисячу чоловік) і середніх (усі інші підприємства).

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності.

320 ______________________________________________

Нині в Україні поширені різні форми господарських товариств. З 1998 р. передбачено нову організаційно-правову форму

підприємства - державне казенне підприємство.

Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймається за однією з таких умов:

1)підприємство проводить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства здійснюється тільки державним підприємством;

2)головним споживачем продукції підприємства є держава;

3)підприємство є суб'єктом природних монополій. Управління казенним підприємством здійснюють органи,

уповноважені управляти відповідним державним майном. Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Казенні підприємства не оголошуються банкрутами і не підлягають приватизації. Ліквідація і реорганізація казенного підприємства здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України.

Підприємства створюються за рішенням власника (власників) майна. Вони набувають прав юридичної особи від дня їх державної реєстрації. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчих комітетах міської, районної у місті ради або в районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної або місцем проживання фізичної особи.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності

-юридичної особи - подаються такі документи:

рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції);

статут, якщо це необхідно для створення організаційної форми підприємства;

реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності;

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.