основи правознавства

___________________________________________________________ 341

§161. Оренда землі

Слово "оренда" латинського походження, перекладається як здаю

внайми, наймаю.

УЗемельному Кодексі України встановлюється, що у тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам та організаціям, громадським об'єднанням

ірелігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням та організаціям з участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам і фізичним особам без громадянства. Орендар зобов'язаний виконувати умови договору оренди та дотримуватись вимог чинного законодавства. Зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, а у разі її недосягнення спір вирішується у судовому порядку.

Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування до п'яти років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове — до 50 років. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі. Орендна плата за ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється тільки у грошовій формі. Орендодавцями землі є її власники.

Договір оренди землі - це угода, за якою орендодавець за плату передає орендареві земельну ділянку на обумовлений договором строк для господарського призначення.

Договір оренди укладається у письмовій формі й засвідчується нотаріально. Його невід'ємною частиною є план земельної ділянки.

Об'єктами оренди можуть бути земельні ділянки, що є власністю громадян та юридичних осіб, територіальних громад (комунальною власністю), держави.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської рад.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

342_______________________________________________

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відмову в наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.

§162. Особисте селянське господарство

На сьогодні десятки тисяч селян ведуть індивідуальне господарство на невеликих, зокрема на присадибних ділянках. Завдяки їх старанній і нелегкій праці та членів їхніх сімей ці господарства постачають на ринок міст значну кількість овочів, фруктів, м'ясомолочної продукції.

Правовою основою діяльності таких господарств став Закон України "Про особисте селянське господарство" від 15 травня 2003

р. Згідно із Законом особисте селянське господарство {ОСТ) - це господарська діяльність, яка проводиться селянином або всіма членами його родини, що спільно проживають, з метою задоволення їхніх потреб шляхом виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків й надання іншим особам певних послуг, зокрема у сфері сільського туризму. Особисте селянське господарство не є юридичною особою, а його діяльність не вважається підприємницькою.

Для ведення особистого селянського господарства використовуються земельні ділянки розміром не більше двох гектарів, які передаються селянину у власність або оренду. Розмір земельної ділянки ОСГ може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами ОСГ.

Земельні ділянки та майно ОСГ можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів ОСГ.

У разі виходу з ОСГ кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натуральній формі.

Члени ОСГ мають право укладати будь-які угоди, що не суперечать законодавству, реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, проводити в установленому порядку зовнішньоекономічну діяльність, використовувати для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти та інші корисні властивості землі.

___________________________________________________________ 343

З метою захисту спільних інтересів ОСГ можуть об'єднуватись у виробничі товариства, асоціації та спілки.

Члени ОСГ зобов'язані дотримуватися вимог земельного законодавстватазаконодавства про охорону довкілля, використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням, підвищувати родючість ґрунтів, дотримуватись правил добросусі дства та своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають щорічно передбачати кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку ОСГ, зокрема в організації діяльності з надання ветеринарних, агрономічних, зоотехнічних, інженерно-технічних та інших послуг.

§ 163. Охорона земель

На сьогодні ми спостерігаємо масове забруднення земель промисловими відходами, будівельним та побутовим сміттям тощо. Втім, земля - основне багатство України, яка за кількістю та якістю чорноземів не має собі рівних у світі. Захист земель від будь-яких шкідливих впливів та будь-якого забруднення має стати предметом виховання, центром уваги з боку моралі і права.

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Охорона земель включає:

•обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

•захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб;

•захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення,

344 ______________________________________________

забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних та техногенних процесів;

•збереження природних водно-болотних угідь;

•попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

•консервацію деградованих і малопродуктивних

сільськогосподарських угідь.

Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

Відповідно до Закону України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 р. державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, самоврядний контроль - районні та обласні ради, а громадський контроль - громадські інспектори, які призначаються органами місцевого самоврядування.

До юридичних осіб і громадян, винних в порушенні законодавства про охорону земель, застосовуються заходи дисциплінарної, цивільноправової, адміністративної або кримінальної відповідальності. Застосування цих видів юридичної відповідальності не звільняє винних від відшкодування збитків, заподіяних земельним ресурсам, у повному обсязі.

Водночас, у разі порушення громадянами та юридичними особами вимог законодавства в галузі охорони земель, може бути застосована тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки.

§164. Порядок вирішення земельних спорів

Земельні спори - це суперечності, що виникають у процесі відносин володіння, користування та розпорядження землею.

Ці спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

___________________________________________________________ 345

Серед земельних спорів розрізняють:

•спори, пов'язані з правом власності на земельні ділянки;

•спори по відшкодуванню збитків, заподіяних забрудненням та іншим псуванням земель;

•спори, що виникають у зв'язку із забудовою земельних ділянок;

•спори з приводу суміжного землекористування (межові спори).

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Ці спори вирішуються місцевими судами за місцезнаходженням земельних ділянок.

Органами місцевого самоврядування вирішуються земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання ними правил добросусідства, а також спори щодо визначення меж районів у містах. Органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішуються земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї зі сторін у місячний термін з дня подання заяви. Вони розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору.

Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право запрошувати свідків, подавати документи та інші докази, давати усні і письмові пояснення, порушувати клопотання, одержувати копію рішення щодо земельного спору і у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

§165. Землеустрій України

У процесі реформ сільського господарства в 1994—2002 рр. власниками земель в Україні стали 6,9 млн громадян. Сотні тисяч громадян одержали ділянки для житлового будівництва, здійснюється

346 ____________________________________________

складний процес розмежування земель державної і комунальної власності тощо. За таких умов особливого значення набуває діяльність у сфері землеустрою.

Законом України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 р. відрегульовано межування земель, тобто комплекс робіт із становлення чи відновлення в натурі (на місцевості) місця розташування, розмірів і меж адміністративно-територіальних утворень, земельних ділянок власників (громадян, організацій та ін.) і землекористувачів.

Серед закріплених Законом принципів землекористування слід відзначити забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування, екологічної безпеки, відтворення родючості ґрунтів, встановлення режиму земель природоохоронного та історико-культурного призначення.

У процесі здійснення робіт з землеустрою розробляється відповідна документація, встановлюються в натурі (на місцевості) межі земель власників і землекористувачів, виявляються факти порушення землекористування (ерозія, підтоплення, заболочення, засолення, висушення, забруднення промисловими відходами, використання земель всупереч їх цільовому призначенню).

Підставами для проведення землеустрою є:

1)рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою;

2)судові рішення з земельних спорів;

3)укладення договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та виробниками документації із землеустрою.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), купівліпродажу, дарування земельних ділянок. Замовники документації

зземлеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору. Розробники документації з землеустрою несуть відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися громадяни, які мають спеціальну вищу освіту та одержали ліцензію.

___________________________________________________________ 347

ТЕМА 31. АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

§166. Відносини, які регулюються адміністративним правом. Кодекс України про адміністративні правопорушення

Адміністративне право регулює суспільні відносини, які виникають у процесі державного управління та у зв'язку зі здійсненням державними органами діяльності управлінського характеру.

Адміністративне право визначає основні принципи державного управління, виконавчо-розпорядчу діяльність, способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні, урегульовує порядок управління окремими галузями народного господарства (промисловістю, аграрним сектором, транспортом, зв'язком тощо), культурою, освітою, наукою, адміністративно-політичною діяльністю, соціальним розвитком та ін.

Суб'єктами адміністративно-правових відносин можуть бути органи державної адміністрації, виконавчі органи місцевих рад, державні службовці, установи, організації, підприємства всіх форм власності, громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

Основним нормативним актом у галузі адміністративного права, який визначає завдання законодавства щодо адміністративних правопорушень і адміністративну відповідальність, є Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) від 7 грудня 1984 р. (з часу прийняття до КУпАП внесено велику кількість змін і доповнень). У Кодексі правопорушення поділено за об'єктом посягань (сфера охорони праці, здоров'я, безпеки дорожнього руху тощо). У ньому подано систему органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, регламентується порядок провадження цих справ, а також виконання адміністративних стягнень.

Адміністративний проступок (правопорушення) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, на власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

348 ____________________________________________

Адміністративні правопорушення характеризуються такими

ознаками:

1)це акти поведінки у вигляді дії або бездіяльності;

2)це протиправна поведінка, тобто поведінка, яка порушує норми адміністративного права;

3)вони завжди завдають певної шкоди особі, суспільству;

4)це винні діяння, що здійснюються умисно або з необережності.

УКУпАП передбачено, зокрема, такі види адміністративних правопорушень:

1)у галузі охорони праці й здоров'я населення;

2)що посягають на власність;

3)у галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури;

4)у промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії;

5)у сільському господарстві;

6)порушення ветеринарно-санітарних правил;

7)на транспорті, у галузі шляхового господарства і зв'язку;

8)у галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою;

9)у галузі торгівлі, фінансів і кустарно-ремісничих промислів;

10)у галузі стандартизації, якості продукції та метрології;

11)що посягають на громадський порядок і громадську безпеку;

12)що посягають на встановлений порядок управління та ін.

Посадові особи підлягають відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані із недотриманням встановлених правил у сфері охорони порядку управління, державного І громадського порядку, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить у їх службові обов'язки. Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення таких правил своїми діями, але й за незабезпечення їх виконання такими особами, насамперед підлеглими.

Органами, що розглядають справи про адміністративні правопорушення, є органи внутрішніх справ, місцеві суди, виконавчі комітети селищних і сільських Рад, органи державних інспекцій, митні та інші уповноважені органи.

___________________________________________________________ 349

§167. Адміністративні стягнення та адміністративна відповідальність

За адміністративні правопорушення законодавство передбачає відповідальність у вигляді адміністративного стягнення, яке накладається компетентним органом у суворій відповідності до чинного законодавства і має на меті покарання особи, що скоїла правопорушення, є засобом матеріального, морального впливу, може мати форму тимчасового обмеження свободи і заподіяння порушникові інших незручностей та обмежень, встановлених законом. Покарання не передбачає приниження людської гідності або завдання особі фізичних страждань, воно має лише забезпечити поведінку громадян, що відповідає вимогам норм права і моралі.

Адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб, що полягає у застосуванні адміністративного стягнення до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

До видів адміністративних стягнень, закріплених у КУпАП, належать:

1)попередження у письмовій формі;

2)штраф (має бути оплачений протягом не більш як 15 днів);

3)оплатне вилучення предмета, який став знаряддям скоєння або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок скоєння адміністративного правопорушення;

4)конфіскація предмета, який став знаряддям або об'єктом адміністративного правопорушення;

5)позбавлення спеціального права, наданого громадянину (на полювання, керування транспортними засобами тощо), на строк до трьох років;

6)виправні роботи на строк до двох місяців (відбуваються за місцем основної роботи правопорушника з відрахуванням з його заробітної плати 20 відсотків у дохід держави);

7)адміністративний арешт-відповідно до КУпАП застосовується

увиняткових випадках за дрібне хуліганство, неповагу до суду та ін. Призначається місцевим судом чи суддею. Постанова суду (судді) про адміністративний арешт виконується негайно після її винесення. Винятковістьтакогозаходу полягаєутому, щоцей вид адміністративного стягнення застосовується за скоєння адміністративного проступку,

350 ___________________: _________________________

який за своєю суспільною небезпечністю наближається до злочину. Адміністративний арешт передбачає позбавлення волі особи, на яку суддя наклав це стягнення, на строк до 15 діб. Особи тримаються під адміністративним арештом у спеціальних приймальниках або ізоляторах тимчасового утримування окремо від ув'язнених.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає визначену законом процедуру. Про скоєне правопорушення складається протокол, у якому мають бути зазначені: дата та місце його складання; дані про особу, яка склала протокол; місце, час скоєння і суть правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; інші матеріали, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, порушником, а за наявності свідків та потерпілих - і цими особами. Протокол не складається у випадках, коли відповідно до законодавства адміністративний штраф накладається та стягується, а попередження фіксується на місці скоєння правопорушення. При сплаті штрафу порушникові видається довідка (квитанція) встановленого зразка. Протокол пред'являється уповноваженому органу (посадовій особі), яка розглядає справу про адміністративне порушення.

Справа розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За її відсутності справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне оповіщення особи щодо місця і часу розгляду справи. Законодавство передбачає випадки, коли присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Справа розглядається відкрито. На цій стадії провадження орган (посадова особа) повинен з'ясувати: чи було скоєно адміністративне правопорушення; чи винна ця особа в його скоєнні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують або збільшують провину; чи мала місце матеріальна шкода; інші обставини, які б мали значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши справу про адміністративні порушення, орган (посадова особа) видає постанову в справі. її копія протягом трьох днів видається чи надсилається особі, щодо якої винесено постанову. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів від дня її винесення.

Адміністративній відповідальності підлягають осудні особи, що досягли 16-річного віку. Адміністративний арешт до 15 діб до неповнолітніх осіб не застосовується. Найпоширенішими видами адміністративних правопорушень серед неповнолітніх є дрібне