Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

основи правознавства

.pdf
Скачиваний:
319
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
2.77 Mб
Скачать

___________________________________________________________ 111

§51. Свобода зборів, мітингів, походів і демонстрацій

Право на мирні збори та маніфестації (ст. 39 Конституції) є важливим демократичним надбанням і дійовим заходом, завдяки якому громадяни можуть вільно обговорювати актуальні питання державного і суспільного розвитку, протестувати проти будь-яких обмежень демократії або тих чи інших негативних проявів у політиці, проти порушення їхніх прав тощо. Основною особливістю цього права є встановлення порядку, за яким збори і маніфестації мають бути мирними, їх учасники не повинні мати зброї. Про проведення цих акцій повінні завчасно сповіщатися органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може бути встановлене лише судом з метою захисту прав і свобод людини і громадянина, охорони національної безпеки і громадського порядку.

§52. Право на звернення до органів державної влади та самоврядування

Право на звернення (ст. 40) може здійснюватися у різних формах, в індивідуальному чи колективному порядку. Адресатами цих звернень є державні органи різного рівня, органи місцевого самоврядування, посадові та службові особи цих органів. Забороняється відмова у прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення забороняється.

Дуже важливо, щоб звернення громадян розглядалися відповідно до суті справи, у строки, встановлені чинним законодавством, а відповіді були обґрунтованими. Недодержання посадовими особами вимог закону дає громадянинові право звертатися до суду за захистом. Здійснення права громадян на звернення регулюється Законом України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р. Цим Законом встановлено, що звернення розглядаються й вирішуються протягом одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше як за 15 днів від дня їх отримання. Загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

112 _____________________________________________ ________

§53. Право громадян об'єднуватися у політичні партії, професійні спілки та інші громадські організації

Право на об'єднання у політичні партії та громадські організації дає змогу громадянинові брати активну участь у громадському і політичному житті суспільства. Громадяни набувають можливості впливати на прийняття тих чи інших економічних рішень, на визначення політичного курсу країни. Ті чи інші питання люди можуть вирішувати більш ефективно, об'єднавшись у партії, профспілки, громадські організації, інші об'єднання.

Згідно з Конституцією (статті 36, 37) та Законом України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Об'єднання громадян — це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів і спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Політична партія — це об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів державної влади і місцевого самоврядування та представництво в їх складі.

Громадська організація — це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Організаційна структура, мета та цілі громадських організацій визначаються в їх статутах. Міжнародні громадські організації можуть мати свої керівні органи за кордоном. Членами громадських організацій можуть бути й іноземці. На початок 2001 р. в Україні зареєстровано 1376 всеукраїнських і міжнародних та понад 12,7 тис. місцевих громадських організацій.

Професійні спілки — це громадські організації, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з

_______________________________________________ 113

метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права.

Легалізація всеукраїнських профспілок здійснюється Міністерством юстиції України, інших профспілок - управліннями юстиції областей, міст і районів.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть активну участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України, які досягни 18-річного віку. Політичні партії в Україні утворюються і діють тільки і всеукраїнським статусом. Вони реєструються в Міністерстві юстиції, мають свої статут і програму, можуть мати власну символіку. Створення регіональних партій заборонено. У порядку, передбаченому законодавством, політичні партії мають право: брати участь у виробленні державної політики; брати участь у формуванні органів державної влади, представництва в їх складі; доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації.

Політичні партії мають право на майно, але їм забороняється прямо чи опосередковано одержувати кошти та інше майно від іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян або анонімних пожертвувачів. Політичні партії не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації; займатися комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільнополітичної літератури, агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою; проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичн

их заходів.

На початок 2005 р. в Україні було зареєстровано понад 100 політичних партій. Порядок організації і діяльності політичних партій регламентується Законом України "Про політичні партії в Україні" від 5 квітня 2001 р.

Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної

8 — 5-1314

114__________________________________________

ворожнечі, зазіхання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускаються створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих структурах, органах місцевого самоврядування, у військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

§54. Соціальні, економічні та культурні права

Конституція України закріплює систему економічних, соціальних і культурних прав. Немає потреби наголошувати на значенні цих прав та їх практичної реалізації. Адже саме вони призначені гарантувати економічну свободу людини, її розвиток як вільної, забезпеченої у своїх життєвих потребах особистості. У свою чергу, саме ці якості суспільного життя характеризують державу як соціальну, тобто таку, що забезпечує достатньо високий рівень життя своїх громадян. Оскільки справжня демократія повинна мати достатню матеріальну базу, яка є соціально-економічною гарантією її існування та розвитку, маємо всі підстави стверджувати, що здійснення в державі економічних, соціальних і культурних прав і свобод є одним із важливих чинників для визнання такої держави справді демократичною.

Система економічних, соціальних і культурних прав згідно з Конституцією України охоплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41), право на підприємницьку діяльність (ст. 42), право на працю (ст. 43), право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44), право на відпочинок (ст. 45), право на соціальний захист (ст. 46), право на житло (ст. 47), право на достатній життєвий рівень (ст. 48), право на охорону здоров'я (ст. 49), право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50), право, зумовлене гарантуванням вільної згоди на шлюб, а також захистом материнства, батьківства, дитинства і сім'ї (статті 51, 52), право на освіту (ст. 53), право на свободу творчої діяльності (ст. 54).

Ці права розглянуто в розділі III "Окремі галузі законодавства України"

___________________________________________________________ 115

ТЕМА 13. ПРАВО НА ОСВІТУ

§55. Завдання реформування змісту освіти

Освіта і виховання є важливими чинниками становлення України як демократичної і правової держави. Перебудову системи освіти в Україні розпочато за складних соціально-політичних та економічних умов. З метою вироблення нової освітньої політики у листопаді 1993 р. було прийнято Державну національну програму "Освіта (Україна XXI століття)". Завданнями реформування змісту освіти в Україні, зокрема, визначалися:

органічне поєднання у змісті освіти його загальноосвітньої і фахової складових;

вивчення української мови в усіх навчально-виховних закладах;

оптимальне поєднання гуманітарної і природничоматематичної складових освіти, теоретичних і практичних

компонентів, класичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки, зв'язок з національною історією, культурою, традиціями.

До перших кроків на шляху реформування освіти віднесено:

загальну гуманізацію навчальних програм;

надання більшої свободи педагогічній творчості;

урізноманітнення спектра навчальних закладів з метою

урахування інтересів і нахилів підростаючого покоління, а також реальних потреб суспільства.

Освіта — це основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Мета освіти - всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей та утвердження гуманізму, взаємоповаги між націями і народами, виховання високих моральних якостей.

Розвиток у державі системи освіти є свідченням духовного і соціального прогресу суспільства. Але для того, щоб цей процес був ефективним, необхідно, аби члени суспільства мали потребу і можливість здобути відповідну освіту.

и *

116 __________________________________ _______

Законодавство України про освіту базується на Конституції України, Законах України "Про освіту" від 4 червня 1991 р. (у редакції від 23 березня 1996 р.), "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 р., "Про професійно-технічну освіту" від 10 лютого 1998 р., "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 р. та інших законодавчих актах.

§56. Конституційне закріплення права на освіту

Право на освіту (ст. 53) є одним з основних соціальних і культурних прав громадян, закріплених Конституцією України. Це право має кожен громадянин незалежно від соціального походження, національності, політичних, релігійних та інших переконань, статі, майнового стану та інших ознак. У Конституції закріплюється, що повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава має забезпечувати доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Державною гарантією права громадян на освіту є той факт, що нині в Україні діє близько 22,5 тис. державних шкіл і професійнотехнічних училищ, понад 997 вищих закладів освіти державної комунальної та Інших форм власності. Крім того, останнім часом створюється значна кількість шкіл, ліцеїв, гімназій, коледжів приватними особами, установами, організаціями тощо. У державних і недержавних загальноосвітніх закладах чимало класів, груп, а то й шкіл з поглибленим вивченням різних предметів (іноземної мови, математики, права та ін.). Отже, створюються умови для вибору профілю навчання. Держава надає низку пільг і переваг тим, хто навчається: учням, студентам, аспірантам.

Конституція гарантує широкі можливості для здобуття освіти громадянам, які належать до національних меншин: право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Обов'язковість повної загальної середньої освіти, закріплену в Конституції України, слід розуміти як обов'язок кожного громадянина України отримати загальну середню освіту.

___________________________________________________________ 117

§57. Закон України "Про освіту"

Завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

Принципами освіти в Україні, зокрема, визначаються:

рівність умов кожної людини для реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

незалежність освіти від політичних партій;

інтеграція з наукою і виробництвом;

взаємозв'язок з освітою інших країн;

єдність і наступність системи освіти;

безперервність і різноманітність освіти; поєднання

державного управління і громадського самоврядування в освіті та ін.

Законом України "Про освіту" встановлюється, що Україна визначає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

§58. Система та рівні освіти в України Типи загальноосвітніх закладів відповідно до Закону "Про загальну середню освіту"

Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науковометодичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає:

дошкільну освіту;

загальну середню освіту;

професійно-технічну освіту;

вищу освіту;

післядипломну освіту;

аспірантуру;

докторантуру;

самоосвіту.

118 __________________________________ _______

Відповідно до Закону "Про загальну середню освіту" в Україні встановлюються, зокрема, такі типи навчальних закладів системи загальної середньої освіти:

I ступінь - початкова школа з терміном навчання 4 роки; II ступінь - основна школа з терміном навчання 5 років;

III ступінь - старша школа, як правило, з професійним спрямуванням з терміном навчання 3 роки.

Крім того існують:

гімназії - загальноосвітні навчальні заклади П-Ш ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до професій;

ліцеї-загальноосвітні навчальні заклади Ш ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

колегіуми - загальноосвітні навчальні заклади III ступеня з філологічно-філософським або культурно-естетичним профілями;

спеціалізовані школи - загальноосвітні навчальні заклади І-Ш ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів.

Загальноосвітні навчальні заклади є юридичними особами. За своїми організаційно-правовими формами вони можуть бути державної, комунальної та приватної форми власності. Загальноосвітній навчальний заклад на основі Положення про загальноосвітній навчальний заклад розробляє свій статут, який затверджується власником (для державних та комунальних навчальних закладів - відповідним органом управління освітою) та реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Навчально-виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється за груповою та індивідуальною формами навчання. Охочим надається право і створюються умови для прискореного закінчення школи, складання іспитів екстерном. Навчання незалежно від форм власності навчальних закладів має відповідати вимогам державного стандарту.

Узагальноосвітніх навчальних закладах забороняється утворення

ідіяльність воєнізованих формувань, організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій.

___________________________________________________________ 119

§59. Закон України "Про вищу освіту". Освітні рівні вищої освіти

Закон "Про вищу освіту" регулює суспільні відносини у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші основи діяльності системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Відповідно до форм власності, на яких засновуються вищі навчальні заклади, вони поділяються на:

• вищі навчальні заклади державної форми власності

— засновуються державою, фінансуються з державного бюджету і підпорядковуються відповідному центральному органу виконавчої влади;

вищі навчальні заклади — перебувають у власності Автономної Республіки Крим, фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим і підпорядковані органам влади автономії;

вищі навчальні заклади комунальної форми власності - засновуються місцевими органами влади, фінансуються з місцевого бюджету і підпорядковані місцевим органам влади;

вищі навчальні заклади приватної форми власності -

засновуються на приватній власності і підпорядковуються власнику (власникам).

Держава здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів усіх форм власності.

Ліцензування - це процедура визнання спроможності вищого навчального закладу розпочати освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти, при цьому враховується наявність матеріальнотехнічної бази (приміщення для занять, бібліотеки, комп'ютерні кабінети), наявність та кваліфікація педагогічних кадрів та ін.

Акредитація - процедура надання вищому навчальному закладу права провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти певного рівня кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти.

Стандартами вищої освіти є сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, терміни навчання та засоби визначення якості

120___________________________________________

вищої освіти. Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки.

До структури вищої освіти входять освітні та освітньокваліфікаційні рівні:

1.Неповна вища освіта — освітній рівень, який характеризує сформованість інтелектуальних якостей особи як особистості

іє достатнім для здобуття нею кваліфікації молодшого спеціаліста. Молодших спеціалістів готують вищі навчальні заклади першого рівня акредитації (технікум, училище).

2.Базова вища освіта — освітній рівень, який характеризує сформованість інтелектуальних якостей особи як особистості

іє достатнім для здобуття нею кваліфікації бакалавра. Бакалаврів готують переважно коледжі - навчальні заклади другого рівня акредитації.

3.Повна вища освіта — освітній рівень, який характеризує сформованість інтелектуальних якостей особи як особистості

іє достатнім для здобуття нею кваліфікації за освітньо -

кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра. Магістрів і спеціалістів готують вищі навчальні заклади третього

ічетвертого рівнів акредитації (академії, інститути, консерваторії). Державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації може бути надано статус національного з правом укладати державні контракти на підготовку спеціалістівдляпотребвищоїосвіти,встановлювати

іприсвоювати вчені звання доцента чи професора вищого навчального закладу; визначати та встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників та ін.

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти, але не за рахунок коштів Державного або місцевих бюджетів України.

19 травня 2005 р. на конференції міністрів освіти країн Європи у м. Бергені Україна приєдналась до Болонського процесу, який

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.