- •1.Фольклор та фольклористика
- •2. Специфіка фольклору. Основні риси.
- •3.Періодизація фольклору.
- •4.Фольклорні збірники
- •5.Розвиток української фольклористики
- •6.Напрями та школи фольклористики
- •7.Календарно-обрядова поезія.
- •9.Веснянки і гаївки
- •14.Царинні обряди
- •16.Гребовицькі пісні
- •20.Весільні пісні
- •21. Голосіння та їх жанрові різновиди
- •26.Вертеп
- •27.Коза
- •28.Маланка
- •32.Пісні про боротьбу з польсько-шляхетськими загарбниками
- •35.Повстанські пісні
- •39. Хрестинні пісні
- •40. Соціально-побутові думи
- •41. Фольклористична діяльність п. Чубинського
- •42. Пісня Байда
- •43. Пісня Ой на горі да женці жнуть
- •44. Дума козак Голота напам’ять
- •45. Дума Маруся – Богуславка
- •46. Дума Хмельницький та Барабаш
- •47. Ліричні пісні
- •48. Суспільно-побутові пісні
- •49. Козацькі пісні
- •50. Чумацькі пісні
- •51. Ремісницькі пісні
- •52. Солдатські та рекрутські пісні
- •53. Жовнірські пісні
- •54. Кріпацькі пісні
- •55.Бурлацькі пісні.
- •57. Жебрацькі пісні
- •58.Заробітчанські пісні та робітничі.
- •59. Емігрантські пісні
- •60.Тюремно-каторжанські пісні.
- •61.Суспільно-побутова лірика 20ст. :колгоспні пісні.
- •62.Родинно-побутові пісні.
- •63. Пісні про кохання.
- •66.Сатирично-гумористичні пісні.
- •67.Балади.
- •68.Балади про кохання
- •70.Балади на історичних та соціальних мотивах.
- •71.Коломийки
- •72.Пісні літературного походження.
- •Історія жанру легенди
- •Легенда в українській літературі
- •Легенда у фольклорі
- •Характерні ознаки легенди
70.Балади на історичних та соціальних мотивах.
Найпоширеніші баладні мотиви — проводи козака на війну з магічним провіщенням його загибелі; смерть козака внаслідок драматичного збігу обставин, незвичайних подій; рабство як наслідок турецьких набігів і драматичні долі людей в полоні. Показовим тут є мотив нескореної полонянки, яка, маючи можливість стати дружиною турка-завойовника, відмовляється від життя в розкоші і не покоряється ворогу, за що тяжко покарана. Дуже розповсюдженими є сюжети про купівлю чи продаж родичів на невільничому ринку. (Приклади: Брат за великі гроші продає на базарі сестру, вона пробує втекти чи заховатись, але їй це не вдається і вона попадає в ясир. Теща випадково стає рабинею потурченого зятя, який вбиває її за намовою злої дружини за те, що мати хотіла усовістити побусурманену дочку).На тлі цієї історичної доби цікавим є розвиток мотиву кровозмішення (козак визволяє дівчину з полону і закохується в неї, пізніше вона виявляється його рідною сестрою, яку маленькою забрали турки в ясир; дівчина-українка закохується у відважного воїна-завойовника, який є її братом, що був вихований яничаром в турецькій неволі). Ці балади є надзвичайно драматичними, вони перевищують усі відомі в інших народів сюжети про інцест і представляють національний пласт балад, побудований на конкретних фактах української історії.Існує ряд балад, які стосуються власне історичної тематики. До власне історичних балад належать ті, в яких оспівуються епізоди з життя конкретних історичних осіб. Деякі з них є витвором народної фантазії, інші мають під собою реальну життєву основу. Це — балада про Байду в турецькому полоні, про поєдинок Нечая з шляхетським загоном, про страту гайдамаками зрадника Сави Чалого, а також цілий ряд балад, сюжети яких побудовані на любовних колізіях (про Довбуша і Дзвінку, Марусяка і попадю, Кармалюка і його зрадливу полюбовницю). Є багато інших балад, породжених дійсними фактами (про Бондарівну і пана Каньовського, про Лимерівну, про отруєння невірного нареченого Гриця українською пісняркою Марусею Чурай та ін.). Вони є проміжною ланкою між історичними і побутовими сюжетами, бо вирізняються високим рівнем узагальнення, зосереджують основну увагу не на особі (з якою це відбулося), а на факті чи епізоді, який сприймається як типове явище тієї доби.
71.Коломийки
Коломи́йки — традиційний жанр української фольклорної - музики і хореографії, — дворядкова народна пісня (співанка), кожен рядок якої має 14 складів з обов’язковою цезурою (паузою) після восьмого складу. Коломийками також називають коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які не мають, проте, сталого змісту, а залежать від уподобання співака та обставин виконання.Активний процес творення і функціонування коломийок свідчить про життєвість цього жанру.Специфіку коломийки свого часу визначив відомий фольклорист Ф. Колесса:« Коломийка — це початково танцювальна пісня, яку й досі співають до танцю, стала улюбленою формою ліричної пісні на західноукраїнській території, особливо на Покутті, де поступово витіснила з ужитку інші пісенні форми. Вона має танцювальний характер і вільне сполучення строф спільного або спорідненого змісту, іноді на підставі тільки ближчої або дальшої асоціації думок і поетичних образів"[1] »Проте на думку В. Гошовського, коломийка — це пісенний тип, значно старший за сам жанр: своїм корінням він сягає ХVІІ століття.[2] Спираючись на відкриття Ф. Колесси, В. Гошовський досліджував пісні коломийкового типу, які були поширені не тільки в Західній, але і в Східній Україні.[2] Коломийка є одним з популярних і улюблених жанрів у Західній Україні.[2]Час виникнення цього жанру невідомий. Його назва вказує на місце фіксування: місто Коломия Івано-Франківської області (Гуцульщина). Коломийки були історично популярними серед поляків та українців, і також відомий (танець) на північному сході Словенії (як kalamajka)[3]. Залишаючись на перших порах місцевим, танець набув особливої популярності серед міського населення прилеглих областей у середині XIX-го сторіччя. У коломийках про минуле народу чується нарікання на підневільну працю, гірку солдатчину, на бідняцьке безхліб'я, вимушену емміграцію, протест проти селянського безправ'я, звучать бунтарські молитви. Найбільший масив становлять пісеньки, в яких ідеться про особисте в житті людей, їх переживання, настрої — це твори на так звані «вічні теми», однаково актуальні для різних епох, але й у них легко виловити ознаки часу, бо ж людські стосунки розвиваються на тлі певного родинного і соціального побуту. У коломийках розкривається світ дзвінкої краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, іронії, жартів — доброзичливих або й дошкульних, — влучних спостережень побутового характеру, глибоких соціальних узагальнень.В задиристих строфах, що звучать на молодіжних гулянках, осуджується зарозумілість, лінощі, пихатість.
Котра дівка напереді стоїть пишно вбрана,
Не беріть ї, хлопці, в танець, най чекає пана!
Дістається й парубкам, які, залицяються до дівчат, шукають вигоди, багатого віна (приданого), — «брали би по штири морги, хоч би й за сліпою» (морг — 0,5 га землі).Лаконічно, але дуже виразно, рельєфно змальований буденний і святковий побут; в коломийках-приспівках до танцю ряхтять деталі яскравого гуцульського одягу: ґердани, Тибетові хустки, капці з волочками, камізельки, вишиванки, крисані з червоною китайкою, писані ташки, дротові запаски, коралі.