32.Пісні про боротьбу з польсько-шляхетськими загарбниками

У період визвольної війни історична пісня як жанр досягає свого розквіту. Вона невідступно супроводжує історичні події, розповідає про діяльність конкретних історичних героїв, передає настрої і прагнення широких народних мас, відображає масовий героїзм, загальнонародне піднесення у боротьбі проти соціального та національного гніту. Не можна без гордості й захвату читати рядки: Од нас, козаків, од нас, юнаків, Ні один панок не вкрився. Ой чи бач, ляше, як козак пляше На сивім коні горою. З мушкетом стане, аж серце в'яне, А пан од жаху вмирає. Академік М. Т. Рильський, вказуючи на характерні риси історичних пісень і дум періоду Визвольної війни 1648-1654 pp., зауважував, що вони «позначені особливим піднесенням патріотичного почуття і національної самосвідомості українського народу, його героїзмом у боротьбі за своє визволення від поневолення і гніту». Народні маси, що повстали на боротьбу за своє визволення з ярма соціального і національного гноблення, — це головний герой багатьох історичних пісень періоду Визвольної війни 1648-1654 pp. Настрої, прагнення і почуття, що огорнули маси на початку війни, з великою силою поетичного зображення передані в пісні «Розлилися круті бережечки». У ній йдеться про повстанців, про народні маси, яким належить звільнити Батьківщину від поневолювачів. Поетично це відтворюється в образі повені — «розлилися круті бережечки». За допомогою образу червоної калини, що похилилася, символічно розкривається становище поневоленої України. Пісня закликає до бою, вселяє віру у неминучу перемогу: А ми ж тую червону калину, Гей, гей, та піднімемо: А ми ж свою славну Україну Гей, гей, та розвеселимо! Український героїчний епос знайомить нас з багатьма безсмертними постатями захисників народу. Могутня енергія повсталих мас відчутна і в піснях, присвячених окремим героям Визвольної війни 1648-1654 pp. Такими героями є переважно відомі історичні особи, що очолили боротьбу, — Богдан Хмельницький, Максим Кривоніс (Перебийніс), Нечай, Богун. Народне хотів миритися зі смертю своїх улюблених героїв, вони залишалися завжди живими, продовжуючи боротьбу у фольклорних творах. Народ оспівував Богдана Хмельницького як блискучого полководця, розумного, далекоглядного державного діяча, який, ідучи за багатовіковими прагненнями свого народу, очолив боротьбу проти гноблення України польською шляхтою.

33. Історичні пісні про стихійні селянські повстання та їх героїв. (У центрі уваги цих творів була боротьба за соціальне визволення народу у XIII— XIV ст. Ці твори оспівували також народних ватажків. Найулюбленішими піснями цього циклу були «Максим козак Залізняк» та «За Сибіром сонце сходить».

«За Сибіром сонце сходить», на думку вчених, найімовірніше, складена про Устима Кармелюка. Це легендарний ватажок повсталого селянства, кріпак, який піднявся на боротьбу проти гнобителів на початку XIX століття. В пісні створено глибоко ліричний образ народного ватажка, людини із складним внутрішнім світом, яка глибоко усвідомлює свій громадський обов’язок. Герой пісні наділений зовнішньою і внутрішньою красою, добрим серцем.

У «Пісні про Байду» розповідається про козацького ватажка Байду — князя Дмитра Вишневецького — хороброго чоловіка, який тримав у постійному страху султанів Туреччини. Байду підступно захопили в Молдові та передали в Царгород. У пісні оспівується і його героїчна смерть в Царгороді.)

34.Пісні січових стрільців - різновид українських народних козацьких пісень патріотичного звучання, виникнення і розвиток яких пов'язані з історією січового стрілецтва. За жанровими ознаками і системою образів вони майже ідентичні козацьким пісням. відмінність зумовили лише часові межі появи цих творів. Відстань між ними - понад три століття, що внесло певні зміни і в тематику, і н ідейні мотиви, і в мелодику пісень.  Зародилися пісні січових стрільців ще напередодні Першої світової війни, коли створювалися перші січові організації в Галичині. Спочатку вони ставили перед собою просвітницько-пропагандистські цілі - вивчали і поширювали досвід життя демократичної держави Запорозька Січ (звідси й назва «січові стрільці»). Молоді гуртківці засвоювали побут запорозьких козаків, умови їхніх військових походів, культуру. Стрільці співали козацькі пісні, при-іаштовували їх до своїх умов. Наприклад, пісню «їхав козак на ііійноньку» співали як «їхав стрілець на війноньку», дещо змінюючи текст твору. Це був регіональний варіант української народної пісні. Згодом з'явилися власні оригінальні слова і мелодії, що й започаткувало новий жанровий різновид фольклорної творчості.  Особливо плідно почали працювати стрільці, коли війна втягнула їх у свою орбіту. Створювалися мистецькі гуртки в польових умовах, які називали себе Пресовою квартирою. До неї входили літератори, композитори, музиканти. Вони видавали газети, журнали, влаштовували вистави, співали пісні. У цій творчій атмосфері в перерві між боями було створено чимало пісенних творів - справжніх шедеврів народної творчості.  Тематично пісні січових стрільців можна розділити на соціально-побутові, героїко-патріотичні та жартівливі. За мелодикою - на ліричні та маршові пісні. У соціально-побутових піснях розповідається про нелегку долю січових стрільців, висловлюється туга за рідним краєм, за батьками, родиною. Твори героїко-патріотичного характеру пройняті ідеєю боротьби за незалежну Україну, вірою в неодмінну перемогу, хоч би ціною власного життя. Жартівливі пісні покликані привнести розвагу в нелегке стрілецьке буття, зняти психологічне напруження.  Стрілецькі пісні створювалися оперативно, їхній зміст і тональність часто залежали від характеру розвитку конкретних подій та настрою творців слів і музики. Коли Галицька армія змушена була відступити на територію Східної України для з'єднання з військом Петлюри, нокидаючи рідний край, стрільці співали пісню, щойно написану їхнім однополчанином:  Ой та зажурились  Стрільці січовії,  Як Збруч-річку переходили,  Що стільки народу  Впало за свободу,  Встояти не було сили.  Стрілецькі пісні, створені в останнє століття, значно поповнили фонд народних пісень. Вони змістовні, мелодійні, досконалі за ритмікою, їх з великим задоволенням співає сучасна молодь.