4.Фольклорні збірники

 Фольклорні збірники ХVІІІ- XIX ст.

   Внесок М.Максимовича, П.Куліша у вивчення української народної поезії.Історії фольклористики відоме ім'я Михайла Максимовича (1804 - 1873),  історика,  природознавця,  члена-кореспондента  Петербурзької Академії наук,  першого  ректора Київського університету св. Володимира. У 1827

   році  М.Максимович  видав  „Малороссийские  песни". У передмові автор,зазначивши привабливість  української  пісні,  підкреслює  її виховне значення,  а  сам  фольклор  розглядає  як засіб пізнання народу, його культури, тобто як історичне джерело.Пізніше  виходять  збірки  М.  Максимовича  „Українські народні пісні" (1834),    „Збірка   народних   українських   пісень"(1849).   Відомий фольклорист  подав цікаві поради стосовно методики записів: записувати їх в тому ж вигляді, як співають у селах, бажано з мелодією.Одним із перших фольклорист почав називати епічно-ліричні твори думою, подав  він  також  і  характеристику  ознак цього жанру [15]. Видатною подією  в  культурному  житті України стало видання П.Кулішем у 1856 - 1857  рр.  двох  томів  „Записок  о Южной Руси". Книги були присвячені розгляду  зразків українського фольклору, історії українського народу. До  фольклорно-літературної  та  історичної  збірки  ввійшли  12  дум,  легенди, перекази, декілька пісень, відомості про кобзарів і лірників,

   казки,  міркування П.Куліша стосовно долі народної поезії. Лише у 1994році,  через  півтора  століття,  ці репринти були перевидані широкомузагалу читачів.Фольклорні  збірники  почали особливо „плідно" видаватись у ХІХ - поч.ХХ ст., зокрема „Запорожская старина" в шести збірках була надрукована завдяки  зусиллям українського філолога-славіста І.Срезнєвського (1812-  1880).  У  передмові  до  першої  частини  цього  збірника  відоми  науковець  писав:  „Українські  літописи розповідають лише про подвиги цього  народу,  дуже  рідко доторкуючись до внутрішнього життя його, і самі  навіть  подвиги  описані  іноді коротко, іноді невірно, плутано, часто літописні оповідання суперечать одне одному. Ця бідність історії запорожців  у  письмових  джерелах примушує шукати інших джерел, і ті,хто вивчає історію, знаходять для своїх досліджень багатий невичерпний  рудник  у  народних переказах" (Див.Крип'якевич І.П. Історія України / Відп. ред.  Ф.  П. Шевченко, Б. З. Якимович. - Львів: Світ, 1990. - C.166).Фольклорні   збірники,   добірки  друкувалися  в  часописах  „Киевская старина"  (1893,  т.  42,  1898,  т. 61), „Этнографическое обозрение",Етнографічний  збірник  (1898, т. V), „Матеріали до українсько-руської етнології"

„Руська трійця", засновниками якого   були   М.Шашкевич  (1811 - 1843),  І.Вагилевич  (1811 - 1866),  Я.Головацький   (1814 - 1843).   У   1837   році   у   Будапешті   цим українознавчим осередком було видано альманах „Русалка Дністровая", де знайшли  місце  українські  народні думи, історичні пісні (зокрема про Олексу  Довбуша,  опришків,  Морозенка),  обрядові,  жіночі, колискові  пісні.Наприкінці  ХІХ  ст.  виходять  "Народні  українські  пісні" (1883 р.) О.Гулака-Артемовського,  „Нова  збірка  народних малоруських приказів,прислів'їв,  примовок  і  загадок" (1890 р.) М.Костомарова, „Свадебные песни в Лубенском уезде Полтавской губернии" (1890 р.) В.Милорадовича ,„Сказки,   пословицы   и   т.п.,   записанные  в  Екатеринославской  Харьковской   губерниях"   (1892   р.)   І.Манжури,   „Этнографическиематериалы,  собранные в Черниговской й соседней с ней губерниях". Вип.1-3 (1895-1898 рр.) Б.Грінченка та інші фольклористичні праці.

   Визначною  подією в галузі збирання пам'яток стало видання фольклорних матеріалів   етнографічно-статистичної  експедиції  в  Західно-Руський край.  Керівником  експедиції  був  видатний  український  етнограф  і фольклорист,  автор  слів  національного  гімну „Ще не вмерла Україна"(1863  р.)  П.Чубинський.  Результат  плідної  роботи експедиції – сім томів   (9   книг)   праць   етнографічно-статистичної   експедиції  в західно-Руський край", які вийшли в Петербурзі в 1872 - 1879 рр.Значну    роботу    з    питань    збирання,    обробки    й   видання    фольклорно-етнографічних  матеріалів проводив Південно-Західний відділ РГТ.  У  двох томах „Записок Юго-Западного отдела императорского РГСГ" (т.  І,  1873 р., т.ІІ, 1874 р.), виданих відділом, було вміщено праці М.Драгоманова,  В.Антоновича, П.Чубинського, Ф. Вовка (Волкова) та ін.

   У  1898 p., при Львівському науковому товаристві ім. Т.Г.Шевченка була створена  Етнографічна  комісія,  яка видавала "Етнографічний вісник",Матеріали до українсько-руської етнології" та ін.