- •1.Фольклор та фольклористика
- •2. Специфіка фольклору. Основні риси.
- •3.Періодизація фольклору.
- •4.Фольклорні збірники
- •5.Розвиток української фольклористики
- •6.Напрями та школи фольклористики
- •7.Календарно-обрядова поезія.
- •9.Веснянки і гаївки
- •14.Царинні обряди
- •16.Гребовицькі пісні
- •20.Весільні пісні
- •21. Голосіння та їх жанрові різновиди
- •26.Вертеп
- •27.Коза
- •28.Маланка
- •32.Пісні про боротьбу з польсько-шляхетськими загарбниками
- •35.Повстанські пісні
- •39. Хрестинні пісні
- •40. Соціально-побутові думи
- •41. Фольклористична діяльність п. Чубинського
- •42. Пісня Байда
- •43. Пісня Ой на горі да женці жнуть
- •44. Дума козак Голота напам’ять
- •45. Дума Маруся – Богуславка
- •46. Дума Хмельницький та Барабаш
- •47. Ліричні пісні
- •48. Суспільно-побутові пісні
- •49. Козацькі пісні
- •50. Чумацькі пісні
- •51. Ремісницькі пісні
- •52. Солдатські та рекрутські пісні
- •53. Жовнірські пісні
- •54. Кріпацькі пісні
- •55.Бурлацькі пісні.
- •57. Жебрацькі пісні
- •58.Заробітчанські пісні та робітничі.
- •59. Емігрантські пісні
- •60.Тюремно-каторжанські пісні.
- •61.Суспільно-побутова лірика 20ст. :колгоспні пісні.
- •62.Родинно-побутові пісні.
- •63. Пісні про кохання.
- •66.Сатирично-гумористичні пісні.
- •67.Балади.
- •68.Балади про кохання
- •70.Балади на історичних та соціальних мотивах.
- •71.Коломийки
- •72.Пісні літературного походження.
- •Історія жанру легенди
- •Легенда в українській літературі
- •Легенда у фольклорі
- •Характерні ознаки легенди
50. Чумацькі пісні
За тематикою та поетикою найближче до козацьких стоять чумацькі пісні. Вони такого ж давнього походження, бо чумакування як суспільне явище виникло приблизно в той же час, що і козацтво. Першим, хто виділив їх в окрему групу і досліджував як своєрідний, зі специфічними рисами, пласт фольклору, був І. Рудченко, який в 1874 р. видав у Києві книгу «Чумацкія народныя песни», що стала першим окремим збірником чумацьких пісень.
Уже з 15 ст. (а може й з 14 ст.) в Україні відомий торговельний промисел чумаків, які волами їздили до берегів Чорного і Азовського морів (рідше — в Молдавію чи Угорщину) за необхідними товарами. Найпоширенішими предметами торгівлі були сіль та риба, але чумаки привозили також віск, дьоготь, прянощі та ін. Звідси і назва українських купців — слово «чумак», як і «козак», тюркського походження (від «чум» — діжка: основні товари були в діжках, рідше (олія, вино) — в бурдюках). Чумацький промисел в Україні був унікальним явищем, бо хоч і в інших народів були подібні купецькі промисли, але ніде не відомо візництва на такі далекі відстані (деякі валки їздили аж до Москви), не відомо також подібного типу організації торговців.
Збираючись у далеку дорогу (найчастіше Крим), чумаки організовували свої «валки» на зразок військових угруповань. Валка йшла під проводом досвідченого отамана, озброєна для оборони від татарських ватаг та степових розбійників, які нападали з метою грабунку. Запряжені парами полових волів мажі (великі вози) з товарами (по ЗО—40 у кожній валці, а іноді й удвоє більше) охоронялися кінними дозорцями, двоє чи троє з яких ішли наперед розвідати шлях, переконатись, чи нема поблизу татарських орд або розбійників. Коли загрожувала якась небезпека, мажі ставили в коло, діставали шаблі, вогнепальну зброю — часто доводилось вести справжню битву. Тому чумаки зверталися за допомогою до запорізьких козаків, які проводили їх небезпечними відрізками шляху чи супроводжували усю дорогу у воєнний час. Після зруйнування Січі велика кількість козаків зайнялася чумакуванням. На той час цей незвичайний промисел охопив усе Подніпров´я, Центральну і Лівобережну Україну; були відомі чумацькі шляхи у Крим і Причорномор´я — Чорний, Царго- родський, Харківський, Муравський та інші.
Чумацькі пісні — ті, що співали про своє нелегке життя у дорозі самі чумаки, а також і ті, що складали про чумаків їхні односельці хлібороби, які ставилися до них із повагою і вдячністю, кожного разу чекали повернення чумака з дороги, бо він привозив життєво необхідні товари (сіль, віск та ін.). Чумакування було нелегким, але водночас овіяне романтикою далекої дороги, безмежного степу, моря. Це відобразилось і в чумацьких піснях, про які існувала легенда, що їх ніхто не складав, а «чумаки, учинивши торг, перед зворотною дорогою йшли до моря, ховалися на березі і чекали ночі. Як заяснить небо зорями і замерехтить Чумацький Шлях, — виходять грітися на місячне проміння русалки, водять танки, співають. А чумаки слухають та вчаться тих пісень, а по тому й розвозять їх по всій Україні» («Чумацькі пісні»). Чумацькі пісні справді надзвичайно ліричні і романтичні. А. Іваницький зазначає, що у виникненні й розвиткові чумацтва «вирішальними, безумовно, були економічні міркування. Проте цей економічний бік чумакування у піснях майже не відобразився. Бо один із законів мистецтва — залишається у спадок поколінням на віки лиш те, що торкає душу людини. З цього погляду чумацький фольклор є своєрідним «пісенним щоденником», «подорожніми нотатками» ліричного, а подеколи — епічного змісту». Теми чумацьких пісень споріднені з козацькими піснями. Значну групу становлять пісні про відхід у дорогу, приготування до довгої подорожі, прощання з родиною.